Прощання з двома серцями, що билися за Україну: у Кременчуці попрощалися з двома побратимами, які загинули разом на фронті

У Кременчуцькому палаці культури сьогодні прощалися з двома героями, які пліч-о-пліч воювали — і разом відійшли у вічність. Андрій Романенко та Богдан Манько. Два кременчуківця. Двоє побратимів. Двоє мужніх чоловіків, які стали на захист України — і залишалися на передовій до останнього дня.

Прощання було особливим. Наповненим сльозами, але не лише відчаю — й глибокої, людської гордості. Проститися з хлопцями прийшли рідні, друзі, побратими, колеги. Квіти, тиша, сльози, спогади. І важке, майже фізичне відчуття втрати.

Про обох бійців із болем і повагою розповів військовий з позивним «Лиман».

Андрій Романенко, 1976 року народження, випускник гімназії № 1. Закінчив училище № 7, а згодом — Кременчуцький університет імені Михайла Остроградського за спеціальністю «правознавство». Працював у КП «Кременчукводоканал». Відповідальний, спокійний, виважений — він не шукав війни, але коли вона прийшла в його країну, у лютому 2022-го став до лав захисників. У підрозділі виконував надважливу роль — був оператором безпілотного літального апарата. Загинув 1 липня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі Селівки на Сумщині.

Богдан Манько, 1988 року народження. Навчався у гімназії № 26, закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Правоохоронець за освітою, патріот за духом. На фронт також пішов із перших днів повномасштабного вторгнення. Як і Андрій, служив у підрозділі операторами БПЛА. І так само загинув 1 липня під час виконання завдання. Загинули разом.

Командир підрозділу згадував хлопців із важко стримуваним болем:

Про Богдана згадує також його побратим Іван Балацький: