Сьогодні, 24 лютого, у Кременчуцькому міському палаці культури в сотанню путь провели полеглого на війні українського оборонця, молодшого лейтенанта Дмитра «Плюсіка» Садовенка. Народився чоловік 1 червня 1999 року у Кременчуці. Закінчив ліцей №30 «Олімп», пізніше освіту здобував у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.
Військовий шлях Дмитра розпочався ще задовго до початку повномасштабного вторгнення — у 2018 році він підписав контракт і приєднався до лав Збройних сил України. За 7 років служби мав багато військових нагород.
Хол міського палацу культури ледь вмістив усіх бажаючих, які прийшли попрощатися з полеглим воїном. Зібралися його рідні, друзі, знайомі, колеги та товариші батьків, приїхали бойові побратими й самого Дмитра.
Військовослужбовці з позивними «Роджер» та «Тигр» служили з Дмитром в одній роті. Розповідають: той був у них головним сержантом і навчав усього, що треба знати під час служби.
— Вчив, як правильно стріляти, як прицілюватися правильно. Дуже скрупульозний у цих питаннях був. Усе старався робити правильно, і нас так само навчав. Показував, як виживати, — пригадує «Роджер».
Чоловіки продовжують: попри те, що Дмитро був молодшим за інших в їхній роті, його усі поважали і завжди дослухалися.
— Зовсім не бентежило те, що він молодий. У нас і командир теж молодший. Він знав свою справу — це головне. У нас завдяки йому загиблих дуже мало в роті було. Так, багато виходили після штурмів з пораненнями, але втрат майже не було. Побільше б таких хлопців, як він, і у ті місця, де найгарячіше — от з ними можна воювати. Ми б тоді їх усіх дуже швидко перебили, — ділиться «Тигр».
Лише приємні спогади про Дмитра лишилися й у ще одного його побратима, військовослужбовця із позивним «Барон».
Служили чоловіки разом в одній роті у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Проте влітку минулого року Дмитро перевівся до 17-ї окремої важкої механізованої бригади.
Лише приємними спогадами діляться про Дмитра і його товариші із цивільного життя.
У складі бригади Дмитро служив на посаді командира стрілецької роти, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».
— Загинув 19 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання по захисту України поблизу міста Суджа на Курщині Російської Федерації. Світла пам’ять полеглому воїну! — додає «Лиман».
У Дмитра лишилися батьки, бабуся та кохана дівчина. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали захисника на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників та Захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Дмитра Садовенка.
