«Побільше б таких, як він — і ми б їх всіх вибили»: у Кременчуці попрощатися із полеглим захисником Дмитром Садовенком

Сьогодні, 24 лютого, у Кременчуцькому міському палаці культури в сотанню путь провели полеглого на війні українського оборонця, молодшого лейтенанта Дмитра «Плюсіка» Садовенка. Народився чоловік 1 червня 1999 року у Кременчуці. Закінчив ліцей № 30 «Олімп», пізніше освіту здобував у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

Військовий шлях Дмитра розпочався ще задовго до початку повномасштабного вторгнення — у 2018 році він підписав контракт і приєднався до лав Збройних сил України. За 7 років служби мав багато військових нагород.

Хол міського палацу культури ледь вмістив усіх бажаючих, які прийшли попрощатися з полеглим воїном. Зібралися його рідні, друзі, знайомі, колеги та товариші батьків, приїхали бойові побратими й самого Дмитра.

Військовослужбовці з позивними «Роджер» та «Тигр» служили з Дмитром в одній роті. Розповідають: той був у них головним сержантом і навчав усього, що треба знати під час служби.

Чоловіки продовжують: попри те, що Дмитро був молодшим за інших в їхній роті, його усі поважали і завжди дослухалися.

Лише приємні спогади про Дмитра лишилися й у ще одного його побратима, військовослужбовця із позивним «Барон».

Служили чоловіки разом в одній роті у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Проте влітку минулого року Дмитро перевівся до 17-ї окремої важкої механізованої бригади.

Лише приємними спогадами діляться про Дмитра і його товариші із цивільного життя.

У складі бригади Дмитро служив на посаді командира стрілецької роти, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».

У Дмитра лишилися батьки, бабуся та кохана дівчина. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали захисника на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників та Захисниць України.