У Кременчуці попрощалися із загиблим захисником Володимиром Хижняком

«Били й росіян, і кадиріців, і корейців»: у Кременчуці в останню путь провели загиблого захисника Володимира Хижняка уточнено

Близькі пригадують: чоловік у цивільному житті готував дуже смачно, та й під час служби теж міг нагодувати усіх побратимів

Сьогодні, 14 січня, у стінах Свято-Миколаївського собору у Кременчуці попрощалися із полеглим у бою за Україну захисником Володимиром Хижняком. Народився чоловік 18 червня 1969 року у Кременчуці, навчався у загальноосвітній школі №28. Тривалий час чоловік був приватним підприємцем.

Провести захисника в останню путь зібралися найрідніші — сім’я, друзі та знайомі — усі прийшли віддати останню шану Володимиру.

Спогадами про військового, зокрема і про його військовий шлях ділиться Руслан, брат загиблого.

— Він був надзвичайно життєрадісною людиною, його усі любили дуже. Перші кілька місяців служби був «на передку», активно воював. А потім, мабуть, у зв’язку із віком, його перевели на кухню шеф-поваром. У нього така рука була — міг із будь-чого щось смачне приготувати. Хлопцям дуже подобалося. Доглядав там за хлопцями молодшими, намагався зробити так, щоб у всіх усе було. Як батько був для них. Траплялося, що міг усього лиш дві-три години на добу спати, — розповідає чоловік.

Під час дзвінків додому Володимир трохи ділився із братом деталями з фронту.

— Розповідав, що і росіян били, і кадирівців били. Я у нього ось недавно запитував: а що там корейці? А він мені «а що корейці, сидять лапи потирають. Будемо їх так само бити, нашу землю захищати».

Руслан займається волонтерством, тож не міг не згадати усіх інших волонтерів Кременчука, які підтримують бійців на фронті, і зокрема допомагали йому придбати автомобіль для підрозділу брата.

— Буквально місяць тому придбали й передали машину, на Володю якраз оформили. Так сталося, що до них в розташування прилетіло, побило усю техніку. А цей «мерседес» лишився цілим. То завдяки ньому багато життів врятувати змогли — він і поранених, і загиблих вивозив.

Як надзвичайно хорошу людину та гарного батька пригадує Володимира і його невістка Олена:

— Ніколи нікому ні в чому не відмовляв. Дуже любив готувати, надзвичайно смачні страви у нього виходили завжди. Коли ми приходили до них в гості, завжди частував нас різними делікатесами. Служити пішов добровольцем: сказав, що так треба, — ділиться жінка.

До лав збройних сил України Володимир Хижняк став 7 грудня 2022 року, розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».

— Мав звання солдата, служив на посаді навідника кулеметного спеціалізованого відділення. Загинув військовослужбовець 3 січня 2025 року поблизу села Юнаківка Сумщині. Світла пам’ять полеглому воїну, — додає «Лиман».

Військовослужбовець також зазначає: Володимир служив та загинув разом з Ігорем Дубовцевим, з яким у Кременчуці попрощалися 13 січня.

У полеглого захисника лишилися мати, сестра і брат, дружина та син. Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Володимира Хижняка на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань Захисників та Захисниць України.