Сьогодні, 18 жовтня, у Кременчуцькому міському палаці культури попрощалися із загиблим у бою за Україну військовослужбовцем Назаром Лагуновським. Народився чоловік 15 грудня 2001 року у Семенівській громаді, жив у Кременчуці. До лав Збройних сил України приєднався у день свого 19-річчя — 15 грудня 2020 року.
Провести полеглого військового зібралися багато людей — рідні, знайомі, друзі, приїхали бойові побратими.
Микола служив із Назаром з перших днів повномасштабного вторгнення. Говорить, попри свій молодий вік, хлопець був досвідченим у військовій сфері.
— Він ніколи нікому ні в чому не відмовляв. Завжди міг щось розповісти, підказати, допомогти молодим товаришам. Дуже шкода і дуже прикро, що ми його втратили. До останнього не вірили, що він загинув, — ділиться чоловік.
За словами Миколи, військова справа — саме те, що Назарові подобалося. Він буквально жив цим.
Як щирого, відвертого і товариського чоловіка пригадує Назара й інший його побратим, «Гуцул».
— А ще він мені життя врятував, — додає військовий. — Я отримав поранення, а він зі ще одним побратимом мене витягли. Я їм дуже вдячний, що не кинули, зберегли мені життя.
Ще «Гуцул» розповідає, що нещодавно Назар одружився.
— Хлопці теж на весілля до них їздили, але, на жаль, не всіх змогли відпустити. А тепер молода дружина так швидко стала вдовою…
Поділився спогадами про Назара і його однокласник Тарас.
— Я знав його як доброго, щирого хлопця. Він був гарним військовослужбовцем, мав прекрасну дружину. Дуже шкода, що втрачаємо таких, як Назар, — найкращих. Він завжди посміхався, міг будь-яку ситуацію перевести в жарт.
Тарас додає: про загибель товариша йому повідомили телефоном.
— Ця новина ніби як каменем вдарила. Дуже несподівано було. Навіть і не вірив спочатку, що це дійсно так, що загинув саме Назар…
Свій військовий шлях полеглий оборонець розпочав із військової служби за контрактом, розповідає нам військовослужбовиця Любов Телятник.
— Служив сержант Нараз Лагуновський на посаді командира відділення реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї. Загинув 6 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту України, її свободи та незалежності поблизу села Катеринівка на Донеччині. Світла пам’ять полеглому героєві! — додає військовослужбовиця.
У Назара лишилися дружина, батьки та двоє братів, які продовжують воювати за Україну.
Панахиду за бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.
Фото: Яна Гудзь
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого.