Сьогодні, 22 травня, у стінах Свято-Миколаївського собору в останню путь провели полеглого у бою за Україну військовослужбовця Романа Гарбузова. Народився 11 липня 1979 року у Бердянську на Запоріжжі. Останнім часом жив у Кременчуці, працював на фабриці «Світейл».
Попрощатися із захисником прийшли найрідніші — сім’я, друзі, знайомі, колишні колеги. Приїхали і побратими. Усі, хто знали Романа, прийшли подякувати йому за захист та віддати останню шану.
Як добру, щиру, відкриту людину, готову завжди прийти на допомогу згадує військового його колега, Марина.
— Він пропрацював у нас близько пів року, а тоді його мобілізували. Коли він служив, підтримували з ним зв’язок через дружину. Сподівалися, що він повернеться, до останнього не вірили. Була велика вірогідність, що він в полоні. Але не сталося, як гадалося, — ділиться жінка.
Роман вважався зниклим безвісти 2,5 роки. І весь час рідні не полишали надії, що він живий.
— Ми чекали його кожного дня. Такого чоловіка, як він, не було й не буде. Дуже добрий, дуже веселий. А тепер дружина у 25 років лишилася вдовою, а син — без батька, — розповідає бабуся Романової дружини.
За словами жінки, рідні щороку купували Романовому сину подарунки на день народження і говорили, що то від тата — адже малий дуже чекав батька і не вірив, що його більше немає.
Підтримати дружину захисника прийшли й Анна з Вікторією — їхні чоловіки служили в одній з Романом бригаді й так само вважаються зниклими безвісти.
Жінки розповідають: їх звело горе.
— Познайомилися на одній із акцій. Тоді разом ходили на зустрічі з Координаційним штабом, ходили на мітинги. Наші чоловіки зникли раніше, і ми досі продовжуємо чекати і вірити, що ще вдасться їх повернути, — говорить Анна.
Приїхав попрощатися з воїном приїхав і один з його побратимів, військовослужбовець із позивним «Орел».
— Пан Роман був надзвичайно доброю і світлою людиною. Гарним другом, хоробрим воїном, — ділиться військовий.
Чоловік так само стверджує: увесь цей час дружина Романа намагалася зробити усе можливе і неможливе, щоб його знайти — стукала в усі двері, їздила на зустрічі зі звільненими полоненими. І після стількох років його таки вдалося повернути, але, на жаль, загиблого.
Роман Гарбузов мав звання молодшого лейтенанта, служив на посаді заступника командира бойової машини, розповідає офіцер відділення цивільно-військового співробітництва Кременчуцького РТЦК та СП старший лейтенант Костянтин Тригуб.
— Загинув 4 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання по захисту України поблизу селища Хромове Бахмутського району на Донеччині. Світла пам’ять захиснику, — говорить військовослужбовець.
Відомо, що у Романа в окупованому Бердянську лишилася мати, а в Кременчуці — дружина з сином.
Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна.
