Сьогодні, 11 вересня, у Кременчуцькому міському палаці культури попрощалися із військовослужбовцем Володимиром Павловим. Народився чоловік у День Незалежності України, 24 серпня. А от смерть його наздогнала за кілька днів після цього — він помер 31 серпня.
Провести Володимира зібралися небагато людей — рідні, однокласники, друзі.
Як чесну та добру людину пригадує загиблого його однокласник Артур.
— Він був правильним, життєрадісним, добродушним. Ми спілкувалися трохи, коли він служив. Траплялося, що приїжджав додому, то завжди намагалися зустрітися. Його знали багато людей, багато друзів було — тож і зараз багато хто за ним сумуватиме.
Ще один товариш Володимира, Костянтин, розповідає: їхній друг був працьовитим, але періодично знаходився у пошуку роботи. І от такий пошук його у січні 2023 року на війну і привів.
— Він прийшов до військкомату на комісію — і йому запропонували піти на службу. Протягом трьох місяців навчався у Німеччині, а потім був водієм на машині М113. Старалися спілкуватися частенько, але Володя особливо нічого не розказував. Казав, що важко, але переважно тримав усе в собі.
Костянтин додає: востаннє спілкувалися із загиблим на день його народження — 24 серпня. А вже за кілька днів його товариша не стало…
Він був однокласником і другом по життю — так каже про Володимира його знайома, Анна.
— Це була дуже добра та щедра людина. А ще — дуже веселий. З ним ніколи не бувало сумно. Де був Володимир — там завжди був сміх. Звичайно, у минулому з нами траплялися різні ситуації — як приємні, так і не дуже. Але у пам’яті назавжди лише хороше буде про нього. Я знала, що рано чи пізно він на війну піде — ніколи не сумнівалася в ньому. Для мене він — дійсно герой.
Так сталося, що життя Володимира обірвав нещасний випадок — він помер в результаті отриманих в аварії травм.
— Служив Володимир механіком-водієм медичного відділення медичного пункту, мав статус учасника бойових дій. На жаль, помер 31 серпня в результаті дорожньо-транспортної пригоди у селищі Гонтарівка на Харківщині, — розповідає військовослужбовець із позивним «Лиман».
У Володимира лишилися мати та дружина.
Панахиду за бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Володимира Павлова на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.