Під гул сирен Кременчук попрощався з двома десантниками Олександром Пойдою та Дмитром Покутним

22.07.2022, 16:32 Переглядів: 10 423

   Поховали Героїв на Свіштовському цвинтарі на Алеї Героїв

Сьогодні, 22 липня, у Кременчуці попрощалися з двома десантниками - Олександром Пойдою та Дмитром Покутним. Захисники служили в одній 81 окремій аеромобільній бригаді, загинули в один день та в одному місці. 13 липня під Сіверськом, Бахмутського району, Донецької області вони загинули внаслідок вибуху потужних реактивних снарядів. Олександр Пойда та Дмитро Покутний навіть навчалися в одному ВПУ №7, але у різні роки.

- Військові мали великі мрії та сподівання на майбутнє. Олександр Пойда хотів виростити сина, дати йому освіту. Дмитро Покутний – це цвіт нашої нації. Він спортсменом, неодноразовий призер з кікбоксингу та рукопашного бою. Хлопець готувався до Збройних сил та до змагань. Бо він був чемпіоном України, тож прагнув досягти й інших висот, але війна розпорядилася інакше, - розповів військовий з позивним «Художник».

22-річний Дмитро Сергійович Покутний (14.08.99) родом із с. Гориславці Кременчуцького району. Дмитро спортсмен, займався кікбоксингом та рукопашним боєм. У 2020 році в Хорватії Дмитро став срібним призером Кубка Європи з кікбоксингу. Разом зі своєю тренеркою Алісою Бажуковою вони того ж року відкрили центр єдиноборств і функціонального тренінгу. Дмитро Покутний, як і його тренер Аліса Бажукова, у лавах Збройних Сил України стали на захист держави, але в різних бригадах. З 2021 року Дмитро служив за контрактом, був молодшим сержантом. Без сина залишилися мама та вітчим.

 

51-річний кременчужанин Олександр Володимирович Пойда (23.05.71) встав на захист країни ще у 2014 році. Останнім часом працював на КАТП-1628 водієм транспортного цеху. З початком вторгнення росії, його знову призвали до війська. Служив у званні сержанта. В Олександра залишилися дружина, син та мама.

 

Син Олександра Максим Пойда розповів, що тато з початку російсько-української війни (з 2015 року) став на захист України. Про війну майже нічого не розповідав.

- Він сім'ю та батьківщину сильно любив. Доброю був людиною. На війні був з 2014 року. Про службу нічого не розповідав, - поділився спогадами про батька Максим Пойда.

 

Колеги згадують Олександра, як відповідального й доброго, який завжди ділився не лише з колегами, а й пригощав смачненьким собак та котів.

- Олександр був відповідальним, добре ставився до своєї роботи, виконував усі покладені на нього завдання. Був товариським, добре ставився до товаришів по роботі. Він пропрацював у нас не дуже довго, але людина дуже відповідальна. Ми шкодуємо, що втратили таку людину, - розповів колега Віктор Володимирович.

 

- Працювали з ним більше 10 років. Саша був дуже дисциплінованим, чуйним, усім допомагав, ніколи не відмовлявся у важких справах. Коли у 2014 році його забирали на фронт, він прийшов і сказав: Ольго Миколаївна, мене забирають на війну, йду добровільно. У 2015 році приїхав благополучно, а потім прийшов та сказав, що не може сидіти вдома коли на мою країну напали рашисти, й знову пішов захищати нас і країну. За 1,5 тижні до цього я спілкувалася з ним через фейсбук, то він сказав, що дуже тяжко, але ми захищаємо вас, перемога буде за нами, так що бережіть себе. А я йому відповіла: «Сашунчик, ти себе бережи». Ми його дуже поважали та цінили, - сказала Ольга Миколаївна.
- Він був унікальним, настільки добрим. Він сам не з'їсть, побаче, що собака біжить, то поділиться з ним. Він пишався тим, що захищає нас. Завжди посміхався. Золота людина, - додала Клавдія Костянтинівна.

 

Церемонія прощання відбулася у Міському палаці культури. Де зібралися колеги Олександра з КАТП-1628 та колеги Дмитра з Муніципальної варти, рідні, близькі, представники влади та небайдужі кременчужани.

Кременчужани схилилися на одне коліно, щоб віддати шану військовим. Два чорних автомобілі з написом «Герої не вмирають» у колоні з жовто-блакитними стягами вишикувалися біля палацу культури, де вже стояла комунальна техніка з комунального підприємства.
Гул сирен комунальної техніки розривав тишу. Комунальне підприємство таким чином прощається зі своїм колегою та його побратимом, військовими, які стали на захист держави.

Панахиду за загиблими відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Після автоколона через все місто провела двох десантників на Свіштовське кладовище на Алею Героїв.

Фото: Кирило Воронцов, Альона Душенко
Автор: Альона Душенко Фото: Кирило Воронцов, Альона Душенко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 40 від 6 жовтня 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх