«Ау» зникав та з'являвся несподівано»: Кременчук попрощався з десантником Дмитром Кобеляцьким

21.07.2022, 18:01 Переглядів: 15 018

 На колінах кременчужани віддали шану воїну, який за незалежність України віддав найцінніше - своє життя

Сьогодні, 21 липня, у Кременчуці попрощалися з 48-річним десантником старшим солдатом Дмитром Кобеляцьким. Військовий загинув 13 липня на Бахмутському напрямку Донецької області в бою з російськими загарбниками.

Дмитро Кобеляцький боронив незалежність України з 2015 року й з початком повномасштабного наступу російських військ не стояв осторонь - одразу пішов на захист держави. Він служив десантником-гранатометником.

Військовий з позивним «Художник» розповів, що Дмитро Кобеляцький народився 28 травня 1974 року.

- Спочатку агресивних дій російської федерації Дмитро пішов до лав Збройних Сил України та служив десантником-гранатометником у прославленій бригаді. 13 липня у результаті потужних артилерійських та ракетних вибухів він загинув. Загинув на Бахмутському направленні, багато наших хлопців там загинуло.

Дмитро був хорошим сім'янином, його багато хто знав і на Молодіжному де жив і в громаді у селі, - зауважив військовий.

 

Дмитро виховав двох синів, один з яких зараз боронить України. Щоб попрощатися з татом він приїхав із зони бойових дій.

Працював Дмитро Кобеляцький на Кременчуцькій ТЕЦ, тому колеги по роботі, друзі, представники влади та небайдужі кременчужани прийшли віддати останню шану Герою.

 

Побратими «Ау» також змогли приїхати до Кременчука, щоб провести друга.

- Дмитро був досвідченим воїном. У нього й позивний був «Ау», він міг зникнути, а потім неочікувано з'явитися. Дмитро був совісним та досвідченим, зараз навіть важко говорити... Разом з ним ми відправилися на бойові дії. Його дуже поважали, навіть ротний місце у вагоні залишив, - розповів командир взводу з позивним «Шева».

Військовий додав, що на жаль не всі змогли приїхати попрощатися з «Ау». Багатьох військових навіть з поля бою не змогли дістати.

- Та сволота (російські військові - ред.) не дають навіть машині з «червоним хрестом» під'їхати та забрати тіла загиблих, - сказав «Шева».

 

Троє друзів завжди були разом, один за одним чергу займали й допомагали один одному. Форму разом отримували, навіть коли дорога займала більше зазначеного часу, то ділили у потязі між собою сухпайки.

Дядько та побратим з позивним «Підполковник Невський» ледь стримуючи сльози розповів, що Дмитро Кобеляцький військовий з бойовим досвідом, який ніколи не пас задніх.

- Я з ним спілкувався 1-го липня там у Лисичанську, я не знав, що так вийде. Якби знав, то забрав його, або щось сказав. Ми кожен клаптик землі віддаємо з нашими хлопцями. Вони (російські військові - ред.) нікого не щадять. Я пройшов від самого Сєверодонецька, поки нас не вивели із заводу. Дмитро був справжнім бійцем. Коли з ним розмовляв, то він сказав: Санек, я пішов, бо на мене чекають молоді хлопці. Ось так ми з ним розталися він пішов туди, а я повернувся, коли нас відводили. Він останніх ніколи не пас.

Під музику оркестру та аплодисменти з Міського палацу культури винесли домовину. Кременчужани схилив коліно віддали шану воїну Дмитру Кобеляцькому. Автоколона під гул сирен супроводжувала бійця до Свято-Миколаївського собору, а далі до села Нова Знам'янка, що під Кременчуком.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 40 від 6 жовтня 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх