Казка про кременчуцького майстра та годинник

1.01.2021, 14:01 Переглядів: 5 674

 

В одному Чудовому Місті біля центральної площі стояв Палац, де жили чарівні Музейні Предмети. Вони були різні за віком, за змістом, за формою і тому мали різний статус.


Господарем цього маленького королівства був Добрий Хранитель, який увесь час опікувався Предметами, іноді сумуючи, що не кожен з них має гідне місце у великих залах Палацу. Добрий Хранитель завжди радів, коли його підопічні звертали на себе увагу дорослих і маленьких Гостей, Науковців або Продавців Інформації, які потім розповідали про різні часи і події, які відбувалися в історії Чудового Міста.


 


Через наступ страшного Ремонту, який довгий час панував у залах і на сходах Палацу, чарівні Музейні Предмети вимушені були лежати у тісних темних ящиках і скринях, мандрувати з місця на місце, аж поки Добрий Хранитель не зібрав їх під самою стелею Палацу. Але поступово ця стихія стала вщухати, і зали, які покинув Ремонт, стали дуже гарними, просторими й світлими. Тепер кожен чарівний Музейний Предмет з надією очікував, що Добрий Хранитель і Науковці відправлять його у велику залу, де на нього будуть дивитися гості Палацу, а потім розповідатимуть про нього всім іншим мешканцям Чудового Міста.


Серед багатьох чарівних Музейних Предметів були два Годинники, що завжди струнко стояли на підлозі, мали поважний вік і величні постаті. Всі інші Предмети їх дуже поважали, бо вони мали виконувати важливу місію – відбивати час будь-яких подій у житті Чудового Міста.


 


Годинники були схожі один на одного, але вони мали різні долі. Один з них до Ремонту увесь час експонувався у виставкових залах і навіть тепер, після відкриття двох нових залів Палацу, саме він потрапив на виставку серед щасливчиків. А інший Годинник так і залишився стояти у найдальшому кутку Палацу на горішньому поверсі, і Добрий Хранитель, іноді проходячи мимо, сумно зітхав, милуючись прекрасним своїм підопічним.


Годинник вже змирився із своєю незавидною долею, його стрілки давно зупинилися і чудові переливи голосу змовкли. Добрий Хранитель був у розпачі, бо не знав, як допомогти своєму улюбленцю. Аж раптом одного прекрасного дня зустрів на вулиці Чудового Міста Майстра із золотими руками, який, попри свою щоденну зайнятість, погодився подивитися, що сталося з Годинником.


І ось настав той поворотний день, коли рука Майстра торкнулася Годинника – і радісно відгукнулися всередині струни тонкого механізму. Майстер замилувався витонченою роботою Годинникаря: декоративними різьбленими елементами на дерев’яному з червоним відливом каркасі та золотистому циферблаті, масивними гирями, завдяки яким діяв механізм Годинника, і міцними ланцюжками. Годинник знітився під уважним поглядом Майстра, але в ньому піднімалася хвиля впевненості у своїх силах і можливостях. Дбайливими руками Майстра та його помічників Годинник був перенесений у вестибюль Музейного Палацу, до новорічної ялинки із старовинним Дідом Морозом. Тут Майстер ретельно перебрав складний механізм, сумлінно вичистив і змастив кожну його деталь, довго прислухався до мелодійного бою, обережно виставив стрілки на новий час.


 


І тут нарешті Годинник відчув, як нове життя наповнює його єство; він виструнчився, зібрався із силами і заговорив прекрасною мелодією. Усі чарівні Музейні Предмети і ті з людей, хто був поряд, затамувавши подих, слухали цей голос і раділи за Годинника – нарешті і він отримав своє гідне місце!


Майстер пишався своєю справою, але сказав, що іще деякий час Годинник має звикати до нового місця і відновлення своєї роботи, а тому буде під його пильним наглядом, як людина після важкої тривалої хвороби, щоб його механізм запрацював досконало; недарма ж, коли хочуть когось похвалити, кажуть: «Працює, мов годинник!».


Добрий Хранитель милувався своїм Годинником і радів, що у добрий час він зустрівся із Майстром. Тепер у Доброго Хранителя з’явилася таємна надія, що Майстер, закоханий у свою справу, не залишиться байдужим до інших Годинників, що стояли у фондах Музейного Палацу, і всі вони відчують умілу золоту руку Майстра та його щире серце.


 


Ви вже зрозуміли, що героями цієї казки є музейні предмети Кременчуцького краєзнавчого музею. Головний герой – годинник стоячий маятниковий з баштовим боєм початку ХХ століття, виробництва відомої німецької фабрики «Regina Song».


А Майстер із золотими руками, закоханий у годинникову справу – незвичайна, дуже цікава людина Болеслав Францович Грабовський, якому краєзнавчий музей щиро вдячний за складну волонтерську роботу, терплячість і витрачений власний вільний час. Це він із своїми колегами відновив один з найкращих музейних предметів – згаданий вище годинник.


Дуже сподіваємося, що це лише початок нашої співпраці.


Так що, шановні кременчужани, приходьте до музею і послухайте, як радісно і вдячно звучать Годинники, нараховуючи Майстрові, вам і всім нам щасливі години.

Автор: Заст. директора Кременчуцького краєзнавчого музею І.М.Соколова
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 47 від 24 листопада 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх