В українській мові є слова й вислови, які ми часто використовуємо за звичкою, навіть не замислюючись, чи відповідають вони літературній нормі. Наприклад, як правильно — «завідувач відділу» чи «завідуючий відділом»? А чи знаєте ви, що таке мжичка та чим приказка відрізняється від прислів’я?
У рубриці «Лагідна українізація» «Кременчуцький Телеграф» пояснює ці мовні нюанси та пропонує поповнити словниковий запас.
«Завідувач» чи «завідуючий»: як правильно називати посаду
У сучасній українській літературній мові нормативною назвою посади є завідувач, а для жінки — завідувачка.
Натомість слово «завідуючий» поширилося під впливом російської мови. Його й досі можна зустріти в старих документах, назвах посад або на табличках установ, проте в сучасному офіційно-діловому мовленні варто використовувати форму «завідувач».
Наприклад:
- правильно — завідувач відділу;
- правильно — завідувачка бібліотеки;
- правильно — завідувач лабораторії;
- правильно — завідувачка кафедри.
Подібна ситуація виникає і з деякими іншими словами, утвореними за зразком російських активних дієприкметників.
Замість «керуючий відділом» краще сказати «керівник відділу», замість «співаюча дівчина» — «дівчина, яка співає», а замість «освіжаючий напій» — «освіжальний напій».
Водночас не всі українські слова із суфіксами -уч-, -юч- є помилковими. Наприклад, слова «квітучий», «пекучий» та «живучий» цілком природні для української мови. Важливо зважати на значення слова та контекст.
«Завідувач відділу» чи «завідувач відділом»: де ховається помилка
Ще одна поширена помилка стосується відмінка після назви посади.
Дієслово «завідувати» вимагає орудного відмінка. Тому правильно говорити:
- завідувати відділом;
- завідувати бібліотекою;
- завідувати лабораторією.
Проте іменник «завідувач» має іншу модель керування — після нього використовують родовий відмінок.
Тому правильно: завідувач відділу, завідувач бібліотеки, завідувач лабораторії, завідувач кафедри.
Запам’ятати це просто: людина завідує чимось, але працює завідувачем чого-небудь.
Що означає слово «мжичка»
Осінню погоду часто описують словами «дощ», «мряка» або «туман». Але в українській мові є ще одне влучне слово — мжичка.
Мжичка — це дуже дрібний, густий дощ, краплі якого майже непомітні.
Наприклад: Надворі цілий день сіє мжичка.
Від цього слова утворилося й дієслово «мжичити».
Наприклад: За вікном мжичить.
Слово «мжичка» має виразне народнорозмовне забарвлення, а також трапляється в художній літературі.
Тож якщо за вікном не злива, а дрібний осінній дощик, можна сказати не лише «іде дощ», а й «мжичить».
Чим прислів’я відрізняється від приказки
Прислів’я та приказки — короткі народні вислови, які передають досвід, спостереження та мудрість поколінь. Їх часто плутають, хоча між ними є різниця.
Прислів’я — це завершений за змістом народний вислів, який містить узагальнення або повчання.
Наприклад: Без труда нема плода.
У цьому прислів’ї є чітка думка: щоб отримати результат, потрібно докласти зусиль.
Приказка — короткий образний вислів, який влучно характеризує певну ситуацію або людину, але зазвичай не містить завершеного повчання.
Наприклад: Сім п’ятниць на тиждень.
Так говорять про людину, яка часто змінює свої рішення чи наміри.
Отже, прислів’я зазвичай передає завершену думку або життєвий висновок, а приказка допомагає образно описати ситуацію.
Обидва різновиди належать до народної словесності й роблять українське мовлення багатшим та виразнішим.
Що ще почитати про українську мову
Нагадаємо, раніше «Кременчуцький Телеграф» пояснював різницю між словами «повід» і «привід». Хоча слова подібні за звучанням, вони мають різні значення: повід використовують, щоб вести тварину, а привід може означати причину чи нагоду для певної дії.
Також у рубриці розповідали, звідки походить вислів «сім п’ятниць на тиждень». Сьогодні так характеризують людей, які часто змінюють свої рішення або не дотримуються обіцянок.
А в іншому матеріалі пояснювали різницю між словами «кілька» та «декілька» та наводили приклади українських прислів’їв і приказок.
Збагачуймо своє мовлення, відкриваймо нові українські слова й не забуваймо про мовні традиції.
