Щосуботи Ірина Гребельна, волонтерка з Горішніх Плавнів, прокидається затемна, щоб стати до плити. Борщ, харчо, юшка, картопля по-французьки, домашня випічка, салати, компоти – її кухня перетворюється на справжню польову столову. За кілька годин десятки контейнерів із гарячою їжею вирушають до місцевої лікарні, де проходять лікування поранені військові.
Домашні обіди — невелика частина того, що з початку війни робить ця жінка. За цей час навколо неї утворилася величезна мережа людей, які допомагають фронту, шпиталям та військовим підрозділам.
Сотні кілограмів продуктів, медикаментів, одягу, тисячі приготованих страв, десятки історій врятованих військових — це результат спільної роботи багатьох небайдужих людей, яких Ірина Гребельна змогла об’єднати навколо спільної мети.
«У другу зміну – волонтерство»
У будні вона працює швачкою. Після роботи починається її друга зміна – волонтерська.
Каже, коли почалося повномасштабне вторгнення, вона поширювала збори для військових. А потім випадково почула, що пораненим військовим у місцевій лікарні не вистачає домашньої їжі.
— Ми з моєю незмінною помічницею Дашею купили продукти, напекли пиріжків та принесли хлопцям. Вони буквально розібрали їх за кілька хвилин. На другий день ми вже знову стояли у плити.
Так почалася справа, яка триває три роки. Спочатку жінки готували двічі на тиждень. Потім залишили лише суботи, але обсяги роботи від цього не стали меншими.
Меню змінюється постійно. Борщ, суп харчо, розсольник, юшка по-фінськи, окрошка. На друге — картопля по-французьки, котлети у пікантному соусі, гарячі бутерброди з червоною рибою, яйцем та сиром. Обов’язково — домашня випічка та компоти.
— Багато хлопців приїжджі. До них просто нема кому приходити. А домашня їжа для них – це нагадування про дім, турботу, про те, що їх чекають.
Сьогодні вже нікого не дивує, коли щосуботи волонтерка привозить десятки контейнерів із домашніми стравами.
З часом Ірина зрозуміла: військові потребують значно більшого. Не вистачало футболок, носків, спортивних штанів, взуття, засобів гігієни. Вона знову звернулася до людей і вони відгукнулися. Саме так навколо неї почала формуватися велика команда однодумців.
Випадкове знайомство переросло у величезну співпрацю
Однією з найактивніших є Раїса Дорофєєва. Жінки познайомилися випадково у Facebook. Спочатку Ірина допомогла жінці обрізками трикотажу, одягом та взуттям. Згодом виявилося, що Раїса може організувати допомогу від жителів Куцурубської громади Миколаївщини. І почалися величезні вантажі.
Щомісяця до Горішніх Плавнів приїжджали сотні кілограмів продуктів. Мука, рис, гречка, ячна, пшенична, кукурудзяна крупи, вівсяні пластівці, макарони, цукор, олія.
Частину продуктів Ірина передавала дівчатам, які випікають смаколики для військових. Вівсяні пластівці повністю відправляла до «Несамовитої кухні», де з них виготовляють енергетичні батончики.
— Найменша посилка важила близько 50 кілограмів, найбільша — майже 600. І таких відправлень було дуже багато. Раїса навіть домовлялася на пошті, щоб занизити вагу та зменшити вартість доставляння. Це теж була величезна допомога.
Окрему сторінку волонтерської роботи займає співпраця з католицьким священником отцем Павлом Басистим та благодійним фондом «Карітас».Від них Ірина регулярно отримує великі партії гуманітарної допомоги.
— Це харчові продукти, медикаменти, засоби гігієни. Частину ліків передаю волонтерці Ксенії Биковій для військових. Іншу частину відправляла до 41-ї окремої механізованої бригади. Продукти використовую для приготування їжі пораненим у лікарні, а також регулярно відправляю військовим 40-ї та 36-ї бригад.
Ще одна важлива співпраця пов’язана з бойовою медикинею Іриною Шкробот.
— Першу посилку для її підрозділу я сформувала восени. Це було 150 кілограмів. Одяг, взуття, консервація, локшина швидкого приготування, домашні смаколики, вакуумовані продукти. Після цього спілкування не припинилося. Посилки для бригади стали постійними. По 100, 150, 250 кілограмів. Якось вдалося відправити майже 300 кілограмів допомоги.
Півтора місяця тому до Ірини звернулися військові 36-ї бригади. Разом із волонтером Вячеславом Кацаєм вони одразу почали працювати. Чоловік переказав кошти на придбання медикаментів, Ірина закупила все необхідне за списком, сформувала ще й велику продуктову посилку.
— Це була лише перша допомога. Попереду – нові відправлення.
За цей рік до збору посилок долучилися учні горішньоплавнівських шкіл. Особливо активно допомагають учні школи №4.
— Організувала цю роботу педагог Марина Вусик. Разом із дітьми, батьками та колективом школи вони регулярно збирають продукти, солодощі, речі для військових.
Останнім часом до них приєдналися й учні школи №6, де збір організувала педагог Інна Гончар.
— Це дуже важливо. Діти бачать, що навіть невелика допомога має значення.
За кожною посилкою — десятки людей
Ірина не втомлюється повторювати: сама вона ніколи не змогла б зробити навіть десятої частини цієї роботи. Серед тих, хто постійно допомагає, десятки людей.
Пані Галина Мірошніченко щосуботи пече булочки для поранених, а також готує випічку для фронту. Пані Ганна Горбова передає кекси, одяг, взуття. Церква «Спасіння» неодноразово забезпечувала картоплею для поранених, передавала рис, макарони та сухі супи для військових. Пан Володимир допомагає транспортом, продуктами та одягом. ФОП Ірина Поспєлова передає продукти та речі. Пані Ганна Чернова приносить домашню консервацію. Лариса, власниця ФОП «Свіжа городина», забезпечує овочами.
Тетяна Білецька регулярно купує продукти для приготування обідів. Отець Павло Басистий надсилає продукти та медикаменти. Торгова марка «АЛЕКСІС» допомагає тушкованкою, мукою, крупами, цукром.
Сергій Фроліков, який живе у Канаді, регулярно підтримує волонтерку фінансово. Саме він придбав для неї кухонний комбайн та професійний комплект ножів, щоб полегшити щоденне приготування їжі. Велику підтримку донатами та продуктами надавала пані Тетяна Дорота.
Мешканець Канади Сергій Фроліков щотижня підтримує поранених бійців, що лікуються в Горішніх Плавнях
Ірина Манжосова подарувала сушарку. «Несамовита кухня» забезпечує енергетичними батончиками та свого часу подарувала вакууматор.
— Коли я звернулася із проханням допомогти придбати вакууматор, щоб можна було відправляти бутерброди на передову, відгукнулася пані Світлана з «Несамовитої кухні». Вона подарувала новий апарат. Всю зиму я власноруч готувала бутерброди, вакуумувала їх і відправляла військовим.
І це далеко не повний перелік.
Ірина Гребельна переконана: головне досягнення її волонтерської роботи — це не кількість приготовлених обідів чи тонн переданої допомоги. Найцінніше — люди, які не проходять повз чужий біль.
— Я безмежно вдячна кожному, хто бодай раз допоміг. Хтось передав кілограм крупи, хтось — мішок картоплі, хтось переказав сто гривень, а хтось сплатив цілу машину гуманітарної допомоги. Волонтерство не має маленької допомоги. Кожен вклад стає частиною великої справи. І коли бачиш усмішки хлопців, розумієш: усе це було недаремно.
Долучитися до допомоги можна за реквізитами 4441 1111 6646 1651.
Контактний телефон волонтерки 0678789117.
Раніше ми писали, як волонтерка з Горішніх Плавнів Ірина Гребельна готує для поранених бійців
