Які 136 вулиць Кременчука перейменують: чи потрапляє ваша вулиця під «дерусифікацію»

27.05.2022, 07:29 Переглядів: 10 433

 

З 1 червня кременчужани можуть надавати свої пропопзиції з перейменування вулиць 

З 1 червня у Кременчуці розпочинається етап громадське обговорення перейменування топонімів в рамках процесу деколонізації. Протягом місяця, до 1 липня, всі охочі зможуть надати свої пропозиції щодо перейменування вулиць/провулків/тупиків. 

Перший етап триватиме з 1 червня по 1 липня 2022 року. Уцей період в мерії прийматимуть від громадян пропозиції щодо перейменування об’єктів топоніміки в електронній і  письмовій формах.

Письмові пропозиції можна направляти за адресою: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради пл. Перемоги, 2, Кременчук, Полтавська область, 39600.  

Електронні пропозиції  -  sektor-vp@kremen.gov.ua Телефон для довідок: (0536) 74-38-47

ПІБ, адреса (прописка та місце проживання), контактні дані громадянина, який подає пропозицію; зміст пропозиції з обґрунтуванням та прив’язкою до конкретної вулиці; дату надання пропозиції, а також підпис (для письмових).

Анонімні пропозиції не розглядатимуться.

Другий етап громадського обговорення проходитиме у вигляді електронного голосування на офіційному вебпорталі Кременчуцької міської ради по завершенні та після узагальнення першого етапу громадського обговорення.  

Взяти участь у ньому можна буде після додаткового повідомлення за посиланням.  

Перелік об’єктів топоніміки Кременчуцької міської територіальної громади, що пропонується перейменувати в рамках процесу деколонізації

(натисніть на +, щоб відкрити пропозиції нових назв топонімів)

Стара назва топоніму Коротка історична довідка
вулиця 1905 року На честь революції 1905-1907 років. Революція завдала серйозного удару російському самодержавству. Завдяки ходові революційних подій українське суспільство побачило, що більшу національну свободу українцям і соціальні права в Російській імперії можна вибороти лише власною силою

проїзд 40-річчя ДАІ

від вул. Київська до проїзду Ярославського

Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України (Державна автомобільна інспекція; Державтоінспекція; ДАІ). Ліквідована 18 листопада 2015 року

вулиця 8 Березня Назва пов’язана з діяльністю комуністичної партії та встановленням радянської влади в Україні. Свято було офіційно впроваджено при більшовиках (за інформацією експертів – наукових співробітників Інституту історії України НАН України)

провулок 8 Березня -//-

проїзд 8 Березня -//-

вулиця Аерофлотська

Авіакомпанія країни-агресора.

Названа на честь цивільної авіації СРСР

провулок Андрія Головка Андрій Васильович Головко́ (3 грудня 1897, с. Юрки, нині Козельщинського району Полтавської області України - 5 грудня 1972 Київ) – український письменник, критик. Лауреат Шевченківської премії (1969).

вулиця Багратіона Петро Іванович Багратіо́н (1765 – 12 (24) вересня 1812 року), російський генерал. Герой франко-російської війни 1812 року

вулиця Баженова Василь Іванович Баже́нов (нар. 1(12) березня 1737 року або 1738 - 2(13) серпня 1799 року) - видатний російський архітектор і педагог доби класицизму в Російській імперії. Працював як в формах типового класицизму, так і в фантастичних формах так званої псевдоготики

провулок Баженова -//-

провулок Бєлінського

Віссаріон Григорович Бєлі́нський російський революційний демократ, літературний критик і публіцист, філософ-матеріаліст.

Автор концепції про росіян як «найвизначнішої нації серед слов’ян». У баченні Бєлінського росіяни - це  раса зі світовим значенням. «Колиска її була не в Києві, але в Новгороді, що з нього перейшла, через Володимир, вона в Москву. Суворе небо побачили її дитинні очі, гульливі завірюхи співали їй колискові пісні, а жорстокі морози загартували її тіло здоров’ям і міццю» (Бєлінський. Избр. филос. соч., т. І, стор. 341).

На його думку, українці не мають права на історію, вони ніколи не були нацією, їх можна назвати лише племенем

провулок Бородінський У пам'ять про Бородінську битву російсько-французької війни 1812 року

провулок Валерія Брюсова Валерій Якович Брю́сов - російський письменник і перекладач, поет, журналіст. В 1903 році переклав «Заповіт» Т.Г.Шевченка. Був редактором «Украинского сборника», що його 1916-1917 готувало видавництво «Парус» (друком не вийшов). Переклав для цієї збірки вірші Шевченка «Пророк», «Ой чого ти почорніло», «Мені однаково, чи буду», «Огні горять, музика грає» (переклади досі не знайдено)

вулиця Ватутіна

Микола Федорович Вату́тін (3[16] грудня 1901 року, Чепухіно, тепер с.Ватутіне, Воронізька губернія, Російська імперія - 15 квітня 1944 року, Київ, Українська РСР, СРСР) - радянський воєначальник, генерал армії (12.02.1943), Герой Радянського Союзу (06.05.1965, посмертно).

Член Ревізійної Комісії КП(б) України в 1940-1944 роках. Член РКП(б)-ВКП(б). На початку 1920-х років брав участь у встановленні радянської влади на території України. Після вступу в 1920 році добровольцем до лав Червоної Армії, у вересні 1920 року брав участь у боротьбі Червоної Армії проти загонів Революційної повстанської армії України Нестора Махна в районі українських міст Луганська і Старобільська.

У 1920 р. вступив до Червоної армії. Член ВКП(б) з 1921 р. З 1922 р. командир взводу, потім на командних і штабних посадах. Служив заступником начальника і начальником штабу Київського військового округу. У 1920-21 роках Ватутін придушував український визвольний рух за незалежність України, воював проти загонів Армії УНР на Полтавщині. У 1939 році командує Українським фронтом при вторгненні СССР в Польщу, за що отримав Орден Леніна. 

З 1940 р. начальник Оперативного управління та заступник начальника Генштабу РСЧА. Під час 2 світової війни начальник штабу Північно-Західного фронту, заступник начальника Генштабу. З 1942 р. – командувач військами Воронезького, Південно-Західного і 1-го Українського фронтів.

Важливо знати про його злочини у 1943 році, під час 2 світової війни. Форсування Дніпра і штурм німецьких фортифікацій на Букринському плацдармі (біля Києва). Радянське комуністичне «геніальне» командування тоді вирішило завалити німців трупами українців. Тільки на одному цьому плацдармі Ватутін поклав у землю десятки тисяч українців.

. Жахливим злочином проти українського народу Ватутіна та інших командирів Червоної армії є те, що на «звільненій» від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї, навіть без військової форми погнали їх форсувати Дніпро на німецькі кулемети. згідно з дослідженнями доктора історичних наук Володимира Сергійчука, Ватутін «кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки, особливо на території України. І тільки завдяки гарматному м’ясу такі генерали як Ватутін вигравали битви». На Волині 29 лютого 1944 року червоний російський кат отримав кульове поранення від українських партизанів з УПА і через невдале лікування помер

вулиця Воїнів-інтернаціоналістів Стале радянське ідеологічне кліше, яке в дусі ідеї експорту пролетарської революції, прикривало експансіоністські прагнення СРСР

вулиця Гагаріна Перший радянський космонавт

вулиця Гагаріна

(с. Потоки)

-//-

Вулиця Гастелло Гасте́лло Микола Фра́нцович (23.04 (6 травня) 1907, м. Москва – 26.06.1941, с. Мацки) - радянський льотчик часів Другої світової війни, який став легендою в радянській пропаганді після того як спрямував свій підбитий літак-бомбардувальник у механізовану колону німців. Герой Радянського Союзу (посмертно).

вулиця Гвардійська Радянська назва, що апелює до міфу Великої Вітчизняної війни. 21.05.1942 року Указом Президії ВР СРСР були повернуті гвардійські звання , які присвоювались з’єднанням Червоної Армії і ВМФ за особливий героїзм та звитягу. А за кілька тижнів нарком ВМФ СРСР адмірал М.Кузнєцов затвердив й опис  гвардійської стрічки.  Це «шовкова репсова муарова стрічка жовтогарячого кольору з нанесеними на неї трьома подовжніми чорними смужками». Тобто стилістично була схожа на георгіївську. Отже сталінський режим негласно апелював до військового спадку Рос. імперії. Зараз цей спадок активно експлуатується рф у війні проти України

провулок Гвардійський -//-
вулиця Генерала Жадова Жа́дов Олексій Семенович (до 25 листопада 1942 року - Жидо́в) (нар. 30 березня 1901 року - пом. 10 листопада 1977 року) - радянський військовий діяч, генерал армії (1955), Герой Радянського Союзу (1945)

вулиця Генерала Ірінєєва Ірінєєв Ірінєй Петрович - генерал-майор артилерії, один з відомих кременчуцьких генералів. Народився 22.02.1897 у селі Холетово Усть-Кубинського району Володської області. 19.01.1916 був призваний у Російську імператорську армію. Учасник громадянської війни

вулиця Генерала Карбишева

За даними офіційного УІНП Карбишев Дмитро Михайлович (1880-1945) - російський та радянський військовий діяч, пов’язаний зі встановленням радянської влади на території України (з жовтня 1920 р. ‒ заступник начальника інженерів радянського Південного фронту, очолював будівництво укріплень на Каховському плацдармі; в листопаді 1920 р. ‒ керував інженерним забезпеченням штурму чонгарських укріплень і Перекопу; у 1921‒1923 рр. ‒ помічник, заступник, згодом начальник інженерів радянських «Збройних сил України і Криму»).

На вказаний топонім не поширюється виняток, передбачений пп. «є» п. 4 частини першої ст. 1 Закону, оскільки військова діяльність Карбишева безпосередньо не пов’язана з опором та вигнанням нацистських окупантів. Підпадає під дію пп. «є» п. 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки

тупик Генерала Карбишева -//-

вулиця Генерала Манагарова Іван Мефодійович Манагаров (31 травня (12 червня) 1898 року, Єнакієве - 27 листопада 1981 року, Ялта) - радянський воєначальник, у роки німецько-радянської війни командувач 53-ї армії 2-го Українського фронту. Герой Радянського Союзу (1945), яка визволяла Кременчук у 1943 році, генерал-полковник

вулиця Генерала Родімцева Родимцев Олександр Ілліч (8 березня 1905 року - 13 квітня 1977 року, Москва) - радянський воєначальник, генерал-полковник (1961), двічі Герой Радянського Союзу (1937, 1945)

тупик Германа Титова Другий радянський космонавт

провулок Героїв Бреста На честь захисників Брестської фортеці

провулок Глінки

Михайло Іванович Глінка (1804 - 1857, Берлін) - російський композитор, засновник російської класичної музики. Народився у селі Новоспаське Смоленської губернії. Його прадід був польським шляхтичем з роду Глінок гербу Тшаска - Вікторин Владислав Глінка. Після втрати Польщею Смоленська 1654 року В.В.Глінка прийняв московське підданство і перейшов у православ'я

провулок Музичний

 

провулок Миколи Леонтовича

Видатний композитор, диригент, «український Моцарт», жертва червоного терору. Він записував народні пісні й згодом вдихав у них нове життя. Всесвітньовідома мелодія «Щедрик», створена Леонтовичем за мотивами української народної щедрівки стала символом Різдва у багатьох країнах. Англомовна версія «Щедрика» – колядка «Carol of the Bells» звучала у фільмах «Міцний горішок -2», «Один вдома», «Гаррі Поттер».

провулок Левка Ревуцького

Лев Миколайович Реву́цький (1889, Іржавець, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія - 1977, Київ, Українська РСР, СРСР) - український композитор, педагог, музичний і громадський діяч. Доктор мистецтвознавства (1941), академік АН УРСР (1957), заслужений діяч мистецтв УРСР (1941), народний артист СРСР (1944), Герой Соціалістичної Праці (1969), лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1966). Депутат Верховної Ради УРСР 2-5-го скликань

провулок Гомельський

Місто в Білорусії

провулок Гостомельський

«Місто-герой України» - указ Президента України від 06.03.2022 №111/2022

провулок Привітний

 

провулок Кузьми Скрябіна

Андрій Вікторович Кузьме́нко (псевдонім - Кузьма; 17 серпня 1968, Самбір, Львівська область - 2 лютого 2015, Лозуватка, Дніпропетровська обл.) — український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін». Герой України (посмертно). Заслужений артист Автономної Республіки Крим (2008)

провулок Міжнародний

 

провулок Караїмський

Караїми (самоназва – Караїr) - тюркський народ, який живе у Криму. Відомо, що караїми мешкали в Кременчуці ще до Першої світової війни

вулиця Горького

Максим Горький, (Алексе́й Максимович Пешко́в, (28 березня 1868 року, Нижній Новгород, Російська імперія - 18 червня 1936 року, під Москвою, СРСР). Вулиця названа на честь російського комуністичного «пролетарського» письменника, одного із провідних ідеологів комуністичного режиму, заперечував право української мови на існування, активно співпрацював з НКВС, прославляв його роботу (див. «Правда» №242, 1933 р.), у 1934-36 рр. - голова спілки письменників СРСР. Максим Горький є засновником методу соціалістичного реалізму в літературі, який сприяв закріпленню ідеології більшовизму і зміцненню сталінського тоталітаризму в СРСР. Автор лозунгу, який широко використовували комуністичні злочинці у часи сталінського терору 1937-1938 років та нині їх путінські послідовники: «Если враг не сдаётся, – его уничтожают». Також історики зазначають, що Максім Горький підтримував та схвалював систему комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ.

Він називав українську мову «украинское наречие». У 1926 році Видавництво «Книгоспілка» вирішило видати українською мовою повість М. Горького «Мати» для молоді, зі скороченнями. У зв'язку з цим, головний редактор видавництва, письменник Олекса Слісаренко, звернувся із листом до автора твору аби той надав дозвіл на друк україномовного перекладу. Горький написав лист-відповідь на це звернення, де категорично заборонив переклади своїх творів українською: «Мне кажется, что и перевод этой повести на украинское наречие тоже не нужен. Меня очень удивляет тот факт, что люди, ставя перед собой одну и ту же цель, не только утверждают различие наречий — стремятся сделать наречие языком, но еще и угнетают тех великороссов, которые очутились меншинством в области данного наречия.» 19 липня 1928 Володимир Винниченко написав листа-відповідь на заяви Горького під назвою Одвертий лист В. Винниченка до М. Горького, де засуджував його українофобські погляди

вулиця Віктора Федорченка

 

або

вулиця Лікаря Федорченка

Віктор Михайлович, 1935-2006, акушер-гінеколог. З 1971 року – головний лікар міського пологового будинку, головний акушер-гінеколог міста. За час роботи ним впроваджено понад 40 нових методик лікування та методів дослідження хворих. Особисто провів понад 14000 операцій. Автор 18 наукових статей. Почесний громадянин міста)

вулиця Врятованих тварин

 

вулиця Григора Тютюнника

Григір Михайлович Тютюнник (1931, Шилівка, Зіньківський район, Українська СРР, СРСР -  1980, Київ, Українська РСР, СРСР) – український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко у степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах. У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний вчинив самогубство в Києві

провулок Грозненський

Місто на Північному Кавказі, розташоване на обох берегах річки Сунжі, притоки Терека, столиця Чеченської Республіки Російської Федерації. У 1990-х місто було столицею Чеченської Республіки Ічкерія і з 1996 року владою Ічкерії було перейменовано на Джохар. У 2000 році місто окупували російські війська. Сильно постраждало у ході воєнних дій під час Першої та Другої чеченських воєн, наразі активно відбудовується

провулок Аміни Акуєвої

При народженні Наталія Вікторівна Нікіфорова, згодом Анастасія Мустафі́нова; 5 червня 1983 року, Одеса, Українська РСР - 30 жовтня 2017 року, Глеваха, Васильківський район,Київська область) – українська лікарка-хірургиня, громадська активістка та військовослужбовиця. Народна героїня України. Учасниця Революції Гідності та російсько-української війни на сході України у складі батальйону «Київ-2». Чеченка за національністю. Окуєву було вбито біля Києва, що підкреслює терористичний вимір війни

провулок Нафтопереробників

Можливість відзначити безпосередньо людей цієї галузі, а також на провулку географічно знаходиться місце відпочинку та спорту нафтопереробників

провулок Джохара Дудаєва

Джоха́р Дуда́єв (чеч. Dudin Musa-khant Dƶoxar, Дудин Муса-кӀант Джохар; 15 лютого 1944, с. Первомайське, Галанчозький район, Чечено-Інгушська АРСР, Російська РФСР, СРСР (нині село Ялхорой, Ачхой-Мартановський район, Чечня) - 21 квітня 1996, Гехі-чу, Чеченська республіка Ічкерія) - чеченський військовий, державний та політичний діяч, лідер чеченського визвольного руху у 1990-х роках, перший президент Чеченської Республіки Ічкерія. У минулому Джохар був генерал-майором авіації Радянської армії. За національною ознакою Джохар разом з родиною та усім своїм народом у віці восьми днів був депортований до Казахської РСР. Згодом через це ж йому було відмовлено у вступі до військової академії. З 1962 року, аж до Розпаду СРСР він служив у Військово-повітряних силах СРСР, дослужившись до звання генерал-майора авіації. Командував бомбардувальними дивізіями, які знаходилися у місті Полтава та Тарту.

Після розпаду СРСР Дудаєв став одним із лідерів Чечні, а вже 27 вересня 1991 року він став президентом Чеченської республіки Ічкерія. Однак, російська влада не визнала Ічкерію, у зв'язку із чим почалася Перша чеченська війна. Кавалер низки державних орденів СРСР. Зокрема, ордена Червоного Прапора, а також ордена Червоної Зірки. Його ім'ям названо близько 19 вулиць, алей та площ у різних містах країн Європи - Боснії і Герцеговині, Латвії, Литві, Польщі, Туреччині, Україні тощо.

провулок Радісний

 

вулиця Декабристів

Перші російські дворяни-революціонери, які 14 (26) грудня 1825 року за допомогою зброї прагнули встановити в Російській імперії конституційний лад.

За даними Центру стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України більшість декабристів в Україні прагнули перетворити Росію на централізовану республіку, і лише меншість як федерацію демократичних республік слов'янських народів. Русифікаторська політика за режиму декабристів була би набагато інтенсивнішою, ніж за реакційної монархії. Бо абсолютна більшість заколотників національне розмаїття Російської імперії сприймали як серйозну проблему, котру будь-що треба вирішувати. Російську республіку бачили жорсткою централізованою державою. Будь-яка форма федералізму вважалась шкідливою для різнорідної Росії. Заради кращої централізації навіть столицею він визначав Нижній Новгород, виходячи, зокрема, з того, що це місто розташоване в центрі держави. А от ідеологи Північного товариства бачили майбутню Росію федеративною державою на кшталт США. В розробленій ними Конституції імперія розподілялась на 13 держав і дві області. Втім, бачили усіх громадян саме росіянами

вулиця Федора Ніколайчика

Ніколайчик Федір Данилович (XIX ст.), історик, письменник, літературознавець, жив і працював у Кременчуці. Автор історичного нарису «Кременчуг» - СПБ, 1891

вулиця Всеволода Петріва

Всеволод Миколайович Петрів (2[14] січня 1883, Київ - 10 липня 1948, Аугсбурґ, Бізонія) - український військовий і громадський діяч, письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник оборони Києва від більшовицьких формувань Муравйова. В роки визвольних змагань займав високі військові посади. З 1920 р. - в еміграції. З 1948 р. - дійсний член НТШ. Автор праць з військової історії. Брав участь у операції визволення Полтавщини від російсько-більшовицьких загарбників

провулок Декабристів

-//-

провулок Федора Ніколайчика

-//-

провулок Всеволода Петріва

-//-

провулок Дмитра Шостаковича

Дмитро Дмитрович Шостако́вич 12(25) вересня 1906 року, Санкт-Петербург, Російська імперія - 9 серпня 1975 року, Москва, СРСР) - радянський російський композитор, піаніст, педагог і громадський діяч, один з найзначніших композиторів XX століття. Народний артист СРСР (1954). Його іменем названий астероїд

провулок Прокопа Сапсая

Прокіп Минович 1878-1920, працював у Кременчуці, створив тут хор ім. Лисенка, театральну трупу, нотну друкарню, викладав співи

провулок Кобзарський

На честь діячів, які доносили людям правду та сприяли формуванню історичної свідомості

провулок Платона Майбороди

Платон Іларіонович Ма́йборода (1 грудня 1918, Пелехівщина, Полтавська губернія, Українська Народна Республіка - 8 липня 1989, Київ, Українська РСР) – український композитор, народний артист УРСР (з 1968 року), лауреат Державної премії УРСР імені Т. Шевченка (1962), народний артист СРСР (з 1979 року). Брат композитора Георгія Майбороди

вулиця Добролюбова

Микола Олександрович Добролю́бов, народився 24 січня (5 лютого) 1836 року, Нижній Новгород - помер 17 (29) листопада 1861 року, Санкт-Петербург) - російський літературний критик, публіцист

вулиця Олександра Бердника

Олександр (Олесь) Павлович Бердник (27 листопада 1926, офіційно 25 грудня 1927 - 18 березня 2003) – український письменник-фантаст,футуролог, публіцист, філософ, громадський діяч, глобаліст та богослов та політик. Учасник Другої світової війни, політв'язень радянських таборів. Автор понад 20 романів і повістей. Твори Бердника перекладено низкою мов, зокрема англійською, німецькою, французькою, російською та угорською. Член-засновник Української Гельсінської групи, провідник українського гуманістичного об'єднання «Українська духовна республіка»

вулиця Толерантності

 

вулиця Героїв Херсону

«Місто-герой України» - указ Президента України від 06.03.2022 №111/2022

провулок Докучаєва

Василь Васильович Докуча́єв (1846 - 1903) - природознавець, основоположник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії.

У 1871 році закінчив Петербурзький університет, з 1883 – його професор. У 1888-1894 на запрошення Полтавського губернського земства очолював експедицію, що вивчала ґрунти, рослинність і геологічні умови Полтавщини. За його ініціативи було складено ґрунтові карти губернії, створено у Полтаві природничо-історичний музей. Серед учасників експедиції були учні Докучаєва, згодом видатні природознавці академік В.І. Вернадський, академік К.Д. Глінка (1867-1927), академік Ф.Ю. Левінсон-Лессінг (1861-1939)

провулок Володимира Липського

Липський Володимир Іполитович (27 лютого (11 березня) 1863, с.Самостріли Рівненський повіт Волинська губернія - 24 лютого 1937, Одеса) – український ботанік; член ВУАН (1922-1928) президент і член-кореспондент АН СРСР, директор Одеського ботанічного саду

провулок Миколи Гришка

Засновник Національного Ботанічного саду — уродженець Полтави, вчений, ботанік, селекціонер, генетик, академік Микола Гришко

https://bit.ly/3PA59Nq

провулок Ернста Тельмана

Ернст Те́льман (16 квітня 1886 року, Гамбург - 18 серпня 1944 року, концентраційний табір Бухенвальд) - голова ЦК Комуністичної партії Германії (КПГ) (1925-1933), депутат рейхстагу (1924-1933).

Ернст Тельман (1886-1944) - діяч комуністичної партії Німеччини. Делегат 3 конгресу Комінтерну. Не мав жодного відношення до України і Кременчука. Його ім’я активно використовувалась комуністичною пропагандою в процесі встановлення радянської влади в Україні

провулок Рокитненський

Поряд з вулицею Рокитненською

вулиця Зої Космодем'янської

Зоя Анатоліївна Космодем'я́нська (1923, село Осино-Гай - †29 листопада 1941 року, село Петрищево Московської області).

Відповідно до Експертної оцінки Інституту історії України НАН, та Українського інституту національної пам’яті підпадають під обмеження, визначені згаданим Законом об’єкти топоніміки, названі на честь Зої Космодем’янської – радянської диверсантки, діячки Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді (ВЛКСМ), партизанки загону, що діяв по завданню Західного фронту на Можайському напрямку, схоплена в с. Петріщево (Рузький район Московської області). Входить до комуністичного пантеону «Великої вітчизняної війни». Вулиця у місті Заводське має бути перейменовані, оскільки вказана комсомолка не має відношення до історії України, не пов’язана з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури

вулиця Олени Степанів

Олена Іванівна Степа́нів (відома як Олена Степанівна) (7 грудня 1892, с.Вишнівчик, Перемишлянський повіт, нині Перемишлянський район, Львівська область - 11 липня 1963, Львів) - українська історикиня, викладачка географії, громадська та військова діячка; перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу в званні офіцера; четарка Української Галицької Армії. Ув'язнена радянських таборів

вулиця Харитини Пекарчук

На честь військової діячки Армії УНР, життя якої пов’язане з Кременчуком. Харитина Пекарчук — перша українська жінка, яка отримала українську державну нагороду в ХХ ст. (жетон ордена «Залізного хреста» № 1 і Хрест Симона Петлюри), засновниця сімферопольської «Просвіти». У 1917-му взялася за українізацію трьох полків російської армії, розташованих у Сімферополі, організувала там український хор та аматорський гурток, влаштовувала літературні вечори, разом із кримськими татарами видавала газету. На початку 1918 року Харитина втекла від переслідувань більшовиків на Полтавщину, та згодом, уже навесні, її схопили у Кременчуці. Витерпіла російські чекістські катування, а навесні 1918 року після звільнення Кременчука від російських окупантів армією УНР пішла на військову службу в полк імені Івана Богуна. Згодом очолила санітарний потяг загону Армії УНР  «Запорозька Січ», у бою з більшовиками поранена в ногу, із денікінцями — у живіт, брала участь у Першому зимовому поході Армії УНР

вулиця Івана Сєченова

1 серпня 1829 року, Теплий Стан, Симбірська губернія, Російська імперія - †2 листопада 1905 року, Москва, Російська імперія) - фізіолог, психолог і мислитель-матеріаліст, який започаткував фізіологічну школу

вулиця Василя Каразіна

Кара́зін Василь Назарович - український вчений, винахідник, громадський діяч. Засновник Харківського університету, ініціатор створення одного з перших у Європі Міністерства народної освіти. Зробив численні відкриття в галузі органічної та неорганічної хімії, першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій державі. Йому встановлені пам’ятники, названий астероїд

вулиця Данила Заболотного

Данило Кирилович Заболо́тний (16(28) грудня 1866, Чоботарка Ольгопільського повіту Подільської губернії) - 15 грудня 1929, Київ, Українська СРР) – український мікробіолог, епідеміолог.

У 1919-1923 роках був ректором Одеського медичного інституту. У 1920 році організував там першу у світі кафедру епідеміології. 1923 - Заболотного було переведено в систему закладів Академії наук СРСР. З 1926 року Данило Заболотний - дійсний член Академії наук СРСР. У 1928 переїхав у Київ. У 1928-1929 роках перебував на посаді президент ВУАН (тепер Національна академія наук України), у складі якої заснував Інститут мікробіології та епідеміології (згодом Інститут мікробіології та вірусології імені Д. К. Заболотного НАН України). Опублікував понад 200 праць, присвячених головним чином вивченню трьох інфекційних хвороб - чуми, холери (у співпраці із Іваном Савченком) й сифілісу

вулиця Раїси Каганової

Лікар-інфекціоніст. Понад 30 років працювала у Кременчуці

провулок Інтернаціональний

Назва пов’язана зі встановленням радянської влади в Україні (з діяльністю т. зв. більшовицьких «червоноармійських інтербригад», до особового складу яких входили китайці, угорці, чехи, німці, латиші та інші іноземці), діяльністю комуністичної партії та агресивною зовнішньою політикою СРСР (у складі т. зв. Інтернаціональних бригад у ході Громадянської війни в Іспанії 1936-1939 рр. на боці республіканського уряду з боку СРСР брали участь підрозділи Червоної армії та кадрові офіцери, які мали підроблені документи та офіційно називалися «добровольцями». Офіційним приводом для вторгнення радянських військ до Угорщини 1956 року, Чехословаччини 1968 року, до Афганістану 1979 р. було саме «надання інтернаціональної допомоги» та виконання «інтернаціонального обов’язку»)

провулок Степана Васильченка

Васильченко (Панченко) Степан Васильович (1879-1932) – український письменник і педагог. Освіту здобув у Коростенській семінарії (1898).  Працював учителем на Київщині та Полтавщині, Автор низки новел і оповідань

провулок Комарова

(с. Потоки)

Володимир Михайлович Комаро́в (16 березня 1927, Москва - 24 квітня 1967) - льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (1964, 1967). Загинув під час посадки космічного корабля «Союз-1»

 

 

провулок Краснопрудний

«Красный пруд» - водойма на території Ізмайлівського лісопарку, східного адміністративного округу Москви.

Топонім підпадає під дію Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної»: Статтею 41. «Застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки» Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» передбачено таке:1. Географічні назви, а також назви скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів та інших об’єктів топоніміки населених пунктів виконуються державною мовою;

2. Назви об’єктів топоніміки не перекладаються іншими мовами, а передаються в офіційних документах, засобах масової інформації, картографічних, довідкових, енциклопедичних, навчальних та інших виданнях за допомогою літер відповідного алфавіту згідно із звучанням державною мовою

провулок Єлисаветинський

На честь праведної Єлисавети, матері Іоанна Предтечі й двоюрідної сестри Діви Марії

провулок Річковий

 

провулок Прохолодний

 

вулиця Кронштадтська

Місто-фортеця, порт на острові Котлін у Балтійському морі, що охороняє морські підступи до Санкт-Петербурга. Адміністративний район Санкт-Петербурга

вулиця Михайла Драгоманова

Михайло Петрович Драгома́нов 6(18) вересня 1841 року, м.Гадяч, Полтавщина – 20 червня (2 липня) 1895 року, м.Софія) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, засновник українського соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.

Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864-1875). Професор Вищої школи у Софії (1889-1895).

Брат письменниці та громадської діячки Олени Пчілки, дядько Лесі Українки, Визначний ідеолог українців-автономістів

вулиця Батуринська

Бату́рин - місто в Україні, у Ніжинському районі Чернігівської області на річці Сейм (басейн Дніпра). Статус міста надано 2008 року. Батурин відіграв значну роль в історії України. У 1669-1708 та 1750-1764 роках місто було резиденцією гетьманів Лівобережної України, з ним пов'язана діяльність таких визначних політичних лідерів часів Гетьманщини, як Дем'ян Ігнатович, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Кирило Розумовський

провулок Кутузова

Михайло Іларіонович Голєни́щев-Куту́зов (5[16] вересня 1745 року, Санкт-Петербург - 16[28] квітня 1813 року, Бунцлау).

Російський полководець і дипломат, генерал-фельдмаршал і «світлійший» князь. Учасник франко-російської війни 1812 року. Чому не заслуговує вшанування? За даними Центру стратегічних комунікацій при Міністерстві культури та інформаційної політики України ❓ Командувач окупаційних російських військ. Під час російсько-польської війни 1792 активно забезпечував перемогу Російської імперії. Як винагороду отримав на Поліссі маєтності, до яких належало понад 2,5 тис. кріпаків. Для зміцнення дисципліни серед підлеглих запровадив суворий поліційний нагляд за ними. Покладався на витривалість солдатів російської армії, наражаючи їх на голод і холод заради «слави російського народу»

провулок Олександра Греківа

Український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Начальний командант УГА

провулок Еммануїла Казакевича

Еммануїл Генріхович, 1913-1962, прозаїк, поет, перекладач. Кременчужанин. Учасник Другої світової війни. Екранізовані його твори «Зірка», «Двоє в степу», «Синій зошит», «Серце друга», «Весна на Одері» та ін. На карті міста така вулиця вже була, але її перейменували на 50-річчя СРСР

провулок Мартина Небаби

Мартин Неба́ба (поч. XVII ст. – 6 липня (16 липня) 1651) - український політик та військовий діяч доби Богдана Хмельницького, засновник роду Небаб. Обирався Отаманом Запорізької Січі. Під час національно-визвольної війни України 1648-1657 – Полковник Борзенський; Полковник Чернігівський; наказний гетьман українського війська у Великому князівстві Литовському; наказний гетьман лівобережних полків України. Загинув у бою на білоруському фронті

вулиця Левітана

Ісаак Ільїч Левітан (3(15) жовтня 1860 року чи 18(30) серпня 1860 року - 22 липня (4 серпня) 1900 року) - російський художник, майстер «пейзажу настрою». Академік Імператорської академії художеств (1898)

вулиця Лазара Воловика

Воловик Лазар Йосипович (1902-1977) - живописець, художник театру та кіно. Народився у Кременчуці. Навчався у Харківській художній школі та Українській академії мистецтва у Києві

вулиця Івана Багряного

Український письменник, автор роману «Тигролови», де зображені звірства радянської влади по відношенню до українців

вулиця Туган-Барановського

Михайло Іванович Туган-Барановський (*8(20) січня 1865, с. Солоне, Харківська губернія, Російська імперія (зараз - Україна) - †21 січня 1919, біля станції Затишшя, УНР) - український вчений-економіст. Перший економіст зі Східної Європи, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць з питань теорії вартості, розподілу суспільного доходу, історії господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Генеральний секретар фінансів УЦР (серпень-листопад 1917). Один із фундаторів Української Академії Наук, доктор економіки (1899)

вулиця Лейтенанта Шмідта

Шмідт Петро Петрович 5[17] лютого 1867 року, Одеса, Херсонська губернія, Україна) - 19 березня 1906 року, острів Березань, Херсонська губернія, Україна) - український військовик-моряк, учасник Революції 1905-1907 років, один з керівників Севастопольського збройного повстання 1905 року

вулиця Мужності

 

вулиця Марка Жмайла

Марко́ Жма́йло-Кульчицький (роки н. і см. невід.) - гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 року. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621). В листопаді 1625 року, скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, здобувши перемогу над 35-тисячним військом Речі Посполитої неподалік Куруківського озера (сучасне передмістя Кременчука), була змушена піти на перемир'я з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським. Гетьманом обрали Михайла Дорошенка, який уклав з командуванням Речі Посполитої Куруківський договір 1625)

вулиця Леонова

Олексій Архипович Лео́нов (30 травня 1934, Ліствянка (Тисульський район), Західно-Сибірський край, РСФРР, СРСР - 11 жовтня 2019, Москва) – радянський космонавт, перша людина, яка вийшла у відкритий космос. Після закінчення Німецько-радянської війни разом з сім'єю переїхав до Калінінграда. Закінчив школу у 1953 році. У 1953-1955 роках навчався в Кременчуцькій військовій авіаційній школі початкового навчання льотчиків (зараз Кременчуцький льотний коледж). 1960 року був зарахований до першого загону радянських космонавтів. 1967 року став Почесним громадянином Кременчука

вулиця Миколи Кибальчича

Микола Іванович Киба́льчич (19(31) жовтня 1853, Короп, Чернігівська губернія - 3(15) квітня 1881 Санкт-Петербург) - винахідник і революціонер-народник українського походження. Автор схеми першого у світі реактивного літального апарата. Страчений за замах на імператора Олександра II

вулиця Юрія Руфа

Юрій Руф (Юрій Романович Дадак), 26.09.1980, Бережани, Тернопільщина, був сучасним талановитим українським поетом, письменником, громадським діячем. Жив у Львові. Заснував проєкт «Дух Нації». Серед його публікацій – «Багряна лірика (2012)», «Час Революції» (2014), «На зламі епох» (2015). Поезію Юрія Руфа було включено до українських сучасних поетичних збірок «Голос крові» (2013) і «Відлуння свинцевих громовиць» (2015). Неодноразово відвідував Кременчук з просвітницькими лекціями, був ведучим на патріотичних заходах. Загинув у війні з російськими окупантами 1 квітня 2022 року.

вулиця Леонова

(с. Придніпрянське)

-//-

вулиця Левка Мацієвича

Левко Мацієвич —перший український авіатор й громадсько-політичний і культурний діяч, учасник урочистостей з нагоди відкриття у Полтаві пам’ятника Іванові Котляревському,один із засновників Революційної української партії, соратника Симона Петлюри»

вулиця Леоніда Каденюка

Леоні́д Костянтинович Каденю́к (28 січня 1951, Клішківці, Чернівецька область, Українська РСР - 31 січня 2018, Київ, Україна) – український льотчик-випробувач 1-го класу, генерал-майор авіації, перший і єдиний астронавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання, Народний Посол України, Герой України, Президент Аерокосмічного товариства України, радник Прем'єр-міністра України та Голови Державного космічного агентства України, Почесний доктор Чернівецького Національного університету імені Ю.Федьковича

вулиця Лермонтова

Михайло Юрійович Ле́рмонтов; 3[15] жовтня 1814 року, Москва - 15[27] липня 1841 року, П'ятигорськ) - російський поет, прозаїк, драматург

вулиця Мирослава Скорика

Мирослав Михайлович Ско́рик (13 липня 1938, Львів - 1 червня 2020, Київ) - видатний композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України, лавреат премії ім. Т.Г.Шевченка, кандидат мистецтвознавства, співголова Спілки композиторів України (2006-2010), художній керівник Київської опери (2011-2016), Національна легенда України. Внучатий небіж Соломії Крушельницької

вулиця Уласа Самчука

Український письменник, борець за незалежність

вулиця Віктора Баранова

Віктор Федорович Бара́нов (14 жовтня 1950, Кривуші, нині Кременчуцького району Полтавської області - 30 липня 2014) - український письменник (поет, прозаїк, перекладач). Голова Національної спілки письменників України (із жовтня 2011 по липень 2014), головний редактор літературного журналу «Київ», віце-президент Товариства «Україна-Румунія», член Комітету з присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року»

вулиця Ломоносова

Михайло Васильович Ломоно́сов (8(19) листопада 1711 року, село Денисовка, Архангелогородська губернія, Московське царство - 4(15) квітня 1765 року) - російський учений-натураліст, геохімік, поет, перший російський академічно освічений вчений. Учений сформулював висловлений ще Лукрецієм Титом Каром закон збереження маси речовин. Ломоносов деякий час навчався в Україні у Києво-Могилянській академії. Потім його разом з іншими найкращими учнями направили навчатися за кордон.

Автор мозаїчного портрета московського царя, ката України Петра I. та картини для монумента Петрові - «Полтавська баталія» (про Полтавську битву, наслідком якої стали знищення Гетьманщини та поява Російської імперії), автор трактатів з російського віршування та од російській армії й царям; ці оди  були обов'язковою частиною всіх  урочистостей при дворах російських імператорів

вулиця Миклухо-Маклая

Микола Миколайович Миклу́хо-Макла́й видатний український та російський мандрівник, антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць. Походив з козацького роду Миклух; батько Микола Ілліч - українець, дворянин родом із Стародуба Чернігівської губернії, його пращури - запорозькі козаки. Як писав сам Миклухо-Маклай, «Мої предки родом з України, і були запорозькими козаками з Дніпра. Після анексії України Степан, один з членів родини, служив сотником (вище козацьке офіцерське звання) під командуванням генерала графа Румянцева і відзначився під час штурму турецької фортеці Очаків, указом Катерини II було надане дворянство…»

вулиця Дмитра Яворницького

Дмитро Іванович Яворни́цький (Еварни́цький) (1855, село Сонцівка (нині Борисівка), Харківська губернія, Російська імперія -1940, Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР) – український історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, музеєзнавець, дійсний член НТШ (1914) і ВУАН (1929). Один із фундаторів Обласного краєзнавчого музею ім. О.М. Поля. Автор понад 1500 наукових праць. Один з перших, хто детально вивчив всю історію запорозького козацтва та історію дніпровських порогів

вулиця Євгена Патона

Євге́н О́скарович Пато́н (5 березня 1870 року, м.Ніцца, Франція - 12 серпня 1953 року, Київ, Українська РСР, СРСР) - український радянський вчений у галузі зварювальних процесів і містобудування. Академік АН УРСР (1929). Герой Соціалістичної Праці (1943). Заслужений діяч науки УРСР  (1940). Фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН України. Член КПРС

вулиця Лізи Чайкіної

Єлизавета Іванівна Ча́йкіна (28 серпня 1918 - 23 листопада 1941) - секретар Пенівського підпільного райкому комсомолу Калінінської області, одна з організаторів партизанського загону під час німецько-радянської війни. Герой Радянського Союзу (1942)

вулиця Олени Теліги

Олена Іванівна Телі́га (до шлюбу Шовгеніва або Шовгенова; 8(21) липня 1906, Ільїнське, Московська губернія, Російська імперія - 21 лютого 1942(?), Київ, Україна) - українська поетеса, публіцистка, літературна критикиня, діячка ОУН.

Борчиня за незалежність України у ХХ сторіччі

провулок Лізи Чайкіної

-//-

провулок Олени Теліги

-//-

провулок Льва Толстого

Лев Миколайович Толсто́й (28 серпня (9 вересня) 1828 року, с.Ясна Поляна, Тульська губернія, Російська імперія - 7(20) листопада 1910 року, станція Астапово, Рязанська губернія) - один із найвідоміших російських письменників і мислителів. Брав участь в обороні Севастополя. Просвітник, публіцист, релігійний мислитель, його авторитетний погляд послужив причиною виникнення нової релігійно-моральної течії в Росії - толстовства. Член-кореспондент Імператорської академії наук (1873), почесний академік за розрядом красного письменства (1900)

провулок Волонтерів

 

або

провулок Волонтерський

 

провулок Тодося Осмачки

Тодось Осьмачка (ім'я при народженні Теодосій Степанович Осьмачка) (4(16) травня 1895, с.Куцівка, нині Смілянський район, Черкащина – 7 вересня 1962, м.Нью-Йорк, США) - український письменник, поет. Представник символізму, експресіонізму та неоромантизму. Член письменницьких згромаджень Асоціації Письменників (Аспис) та «Ланки» (МАРС). Перекладач творів Шекспіра. Основна праця - «Старший боярин» (1946). Виступав із критикою комуністичної ідеології та інтелігенції, що співпрацювала з владою Московії. Переслідувався російською репресивною психіатрією. Випускник Київського інституту народної освіти (1925). 1930-1932 роках мешкав на Кубані

провулок Макаренка

Макаренко Антон Семенович (13.03.1888-01.04.1939) – радянський педагог, письменник. Працював учителем у школах України. Закінчив Полтавський учительський інститут (1917). Організатор і керівник трудової колонії ім.. Максима Горького в с. Ковалівка (1920-1927), а також після її переїзду – Харкова (1927-1928). Упродовж 1927-1932 очолював Комуну ім. Ф.Дзержинського у с. Новий Харків. Від квітня 1932 до липня 1935 – заступник начальника Комуни , керівник її навчально-педагогічної частини. Улітку 1935 переїхав до Києва. Займав посаду начальника відділення Відділу трудових колоній НКВС УСРР (серпень 1935 – березень 1937), був в.о. керівника колонії НКВС №5 у Броварах (від жовтня 1936). Член спілки письменників СРСР 919340, автор низки художніх творів із проблем виховання дітей: «Марш 30-го року» (1932), «Педагогічна поема» (1933-1935), «Книга для батьків» (1937), «Прапори на баштах» (1938)

провулок Олександра Архипенка

Архипенко Олександр Порфирович (1897-1964) – український скульптор художник. Викладав пластику в Парижі, Берліні. Працював у манері конструктивізму та інших тогочасних мистецьких течій

провулок 2-й Макаренка

-//-

провулок Леоніда Миколаєнка

Миколаєнко Леонід Іванович (06.02.1899, м. Кременчук – після 09.10.1924). Військовий, викладач, асистент Українського вільного педагогічного інституту ім. М.Драгоманова. Сотник Армії УНР.

Навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету Св.Володимира (1918). Мобілізований до української армії (1918). Служив до березня 1919. Провчився 3 курси на літературному підвідділі історико-літературного відділу Українського вільного педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі. Згодом викладав там філософію.

проїзд 1-й Макаренка

-//-

проїзд Зіни Кущинської

Кущинська Зіна Кіндратівна (21.04.1901, м. Кременчук – після 1969, Прага). Громадський діяч, інженер-економіст(08.07.1929). Закінчила економічно-кооперативний факультет УГА в Подєбрадах (19.07.1924-08.07.1929). У шлюбі із сотником Вільного козацтва Антіном Андрійовичем Кущинським. ЇЇ прізвище, як і чоловікове, є в списку абсольвентів (випускників) УГА, які працювали в культурно-просвітницькому, економічному і громадсько-політичному житті на землях Карпатської України та Пряшівщини. Мати Тараса Кущинського, члена Спілки чехословацьких художників

проїзд 2-й Макаренка

-//-

проїзд Івана Калиновича

Калинович Іван Олександрович (27.05.1893, м. Кременчук Полтавської губернії – 27.04.1973, м. Нью-Арк, США) Військовий і громадський діяч, інженер-агроном, кооператор, учитель, редактор. Командир сотні кінно-гайдамацького полку ім. Костя Гордієнка (1918), помічник командира 5-го кінного полку ім. Костя Гордієнка Окремої кінної дивізії Армії УНР з 14.04.1921. Агроном Товариства «Сільський господар» у Золочівському повіті (1929), організатор і командир відділу Карпатської Січі (1939), редактор газети «Українська дійсність» (Берлілн, 1940-1945), член Ради Гетьманського руху (США)

провулок Марини Раскової

Марина Михайлівна Раско́ва (15(28) березня 1912 року, Москва, Російська імперія - 4 січня 1943, Саратовська область, року РРФСР, СРСР) - російська радянська льотчиця, одна із перших жінок, яку удостоєно звання Герой Радянського Союзу (1938), уповноважена особливого відділу НКВС. Загинула 4 січня 1943 року в авіаційній катастрофі біля Саратова, неподалік від села Михайлівка Саратовського району, у складних метеорологічних умовах під час перельоту на фронт.

За даними офіційного сайту УІНП «Раскова Марина Михайлівна1912-1943 Радянська льотчиця. Співробітник НКВД СРСР у 1937-1939 рр., уповноважена особливого відділу НКВД, старший лейтенант держбезпеки» підпадає під декомунізацію

провулок Лавріна Капусти

Лаврін Капуста - козацький військовий діяч, Чигиринський та Суботівський городовий отаман, керівник контррозвідки часів Богдана Хмельницького. Роки життя Лавріна Капусти невідомі. В історії згадки про нього з'являються з 1648 по 1657 роки.

провулок Тінистий

 

вулиця Маршала Говорова

Леонід Олександрович Го́воров 10(22) лютого 1897 року, Бутирки, Вятська губернія - 19 березня 1955 року, Москва) - радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу (1944), Герой Радянського Союзу (27 січня 1945), кавалер ордену «Перемоги». Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952-1955 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-4-го скликань.

вулиця В’ячеслава Чорновола

В’ячеслав Максимович Чорнові́л (24 грудня 1937, смт Єрки Катеринопільського р-ну Черкаської області - 25 березня 1999, Бориспіль, Київської області) - український політик, публіцист, літературний критик, діяч руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу, політичний в'язень СРСР. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 80-х - 90-х років; Герой України (2000, посмертно). Лавреат Міжнародної журналістської премії імені Ніколаса Томаліна (1975).

Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року. Загинув 25 березня 1999 року за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Неодноразово відвідував Кременчук

вулиця Олега Гегечкорі

Указом Президента України №322/2022 від 8 травня 2022 року «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Гегечкорі Олегу Іродійовичу – полковнику (посмертно).

Гегечкорі Олег - командир вертолітної ескадрильї 11-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Народився 09.01.1972, кримчанин, син військового льотчика. Навчався у вертолітному училищі в місті Кременчуці.

Служив в окремій бригаді армійської авіації на Херсонщині. За штурвалом провів більше 20 років, готував до самостійних польотів курсантів. Побував у багатьох гарячих точках, зокрема, брав участь в АТО на Донбасі. Був нагороджений орденами «За мужність» ІІ і IIІ ступеня.

Загинув 08.03.2022, захищаючи столицю – його вертоліт збили російські загарбники на Київщині.

Залишилися дружина та двоє дітей

провулок Маршала Говорова

-//-

провулок В’ячеслава Чорновола

-//-

провулок Олега Гегечкорі

-//-

вулиця Маршала Рокосовського

Костянтин Костянтинович Рокосо́вский (9(21) грудня 1896 року, Великі Луки, Російська імперія; з інших джерел - Варшава, Царство Польське; або 3(15) вересня 1889 року, Телехани, Мінська губернія - серпня 1968 року, Москва, СССР) - радянський і польський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Кавалер ордену «Победа» (1945). Єдиний в історії СРСР маршал двох країн: Маршал Радянського Союзу (1944) та Маршал Польщі (1949). Командував Парадом Перемоги 24 червня 1945 року на Червоній площі в Москві. Один з найкрупніших полководців Другої світової війни

вулиця Чорнобаївська

 

вулиця Національна

 

вулиця Левка Лук’яненка

Левко́ Григорович Лук’яненко (24 серпня 1928, с.Хрипівка, Городнянського району, Чернігівська округа, Українська СРР - 7 липня 2018, Київ, Україна) - український політичний та громадський діяч, письменник, юрист та радянський дисидент. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Співзасновник Української Гельсінської Групи. Народний депутат України. Герой України. Автор Акту проголошення незалежності України. Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року. Провів 25 років у тюрмі і на засланні

провулок Маршала Рокосовського

-//-

провулок Чорнобаївський

 

провулок Національний

 

провулок Левка Лук’яненка

-//-

вулиця Матросова

Олександр Матвійович Матросов (5 лютого 1924, село Кунакбаєво Башкирської АССР - 27 лютого 1943, Локнянський район, Калінінська область, нині Псковська область) - рядовий-піхотинець, Герой Радянського Союзу. Член ВЛКСМ з 1942. З листопада 1942 рядовий у 254 гвардійському  полку 56-ї стрілецької дивізії Калінінського фронту, стрілець. 27.02.1943 в бою за с. Чернушки (нині с. Псковської обл., рф) закрив амбразуру дзота, чим забезпечив успіх наступаючому підрозділові.

Олександр Матросов - рядовий-піхотинець Червоної армії періоду 2 світової війни, уродженець Башкоркостану. Входить до російського і радянського комуністичного пантеону так званої «Великої Вітчизняної війни». Ніяк не пов'язаний з історією громади. Топоніми на честь Матросова були елементом комуністичної наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності

вулиця Володимира Константиновича

Константинович Володимир Костянтинович (1888-1968), хірург. Працював у Кременчуці з 1920 року до виходу на пенсію. Був головним лікарем першої міської лікарні під час фашистської окупації, очолював підпільну групу. Врятував понад 1200 осіб. Його дружина Наталія Петрівна організувала у місті пункт Червоного Хреста для допомоги військовополоненим

провулок Маяковського

Російський радянський поет, публіцист, драматург, громадський діяч

провулок Єднання України

За назвою перейменованої вулиці Маяковського

провулок Волонтерський або Волонтерів

 

вулиця Менделєєва

Дмитро Іванович Менделє́єв (27 січня (8 лютого) 1834 року, Тобольськ - 20 січня (2 лютого) 1907 року, Санкт-Петербург) - російський хімік, один з авторів періодичної таблиці хімічних елементів. У 1882 році Лондонське королівське товариство присудило золоті медалі Деві з формулюванням «За відкриття періодичних співвідношень атомних ваг» спільно Менделєєву й німецькому хіміку Лотару Юліусу Маєру

вулиця Федора Піроцького

Федір Аполлонович Піро́цький (17 лютого (1 березня) 1845 року, Сенча, Полтавська губернія, Російська Імперія - 28 лютого (12 березня) 1898 року, Олешки, Херсонська губернія, Російська Імперія) - український інженер, винахідник першого у світі трамваю на електричній тязі

вулиця Івана Пулюя

Іван Павлович Пулю́й, 2 лютого 1845 року, містечко Гримайлів, нині смт, Чортківський район - 31 січня 1918 року, Прага) - український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Встановив фундаментальні властивості й природу катодних променів, один із першовідкривачів Х-променів задовго до В. Рентгена. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Королівства Богемія і Маркграфства Моравія. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства)

вулиця Миколи Левуна

матрос, учасник революційних подій 1905 року

вулиця Миколи Лукаша

Микола Олексійович Лука́ш (19 грудня 1919, Кролевець -29 серпня 1988, Київ) – український перекладач, мовознавець і поліглот, за громадянською позицією -шістдесятник. Найвідоміші переклади: «Фауст» Гете, «Декамерон» Бокаччо, «Мадам Боварі» Флобера, «Дон Кіхот» Сервантеса, лірика Шіллера  тощо

вулиця Паркова

 

вулиця Мічуріна

Іван Володимирович Мічу́рін (15(27) вересня 1855 року, Рязанська губернія, Російська імперія - 7 червня 1935 року, Мічурінськ, Тамбовська область, СРСР) - звеличений Йосипом Сталіним російський біолог і селекціонер-помолог, уродженець Рязанської губернії. Ніяк не пов'язаний з історією громади. Улюбленець Сталіна вивів сорт вишень «Надія Крупська» невеличкий розсадник якого в містечку Козлов у Тамбовській області набув статусу державного за часів Леніна, завжди з величезним ентузіастом вітав усі кремлівські ініціативи і гаряче схвалював ідеологічні рішення партійних з’їздів.

У 1931 році Івана Мічуріна нагородили орденом Леніна, а у вересні 1934-го, за рік від справжньої дати народження, помпезно відзначили 80-ліття та 60-ліття наукової діяльності козловського садівника, до наукового стажу якого долучили також роки, коли він працював на залізниці. З нагоди ювілею радянська влада перейменувала містечко Козлов на Мічурінськ, а самого Івана Мічуріна призначила академіком союзної академії наук. Сам ювіляр у той час не втомлювався прославляти Сталіна. У період сталінських репресій за критику «мічурінської науки» постраждало багато відомих вчених-біологів і генетиків

вулиця Миколи Шарлеманя

Шарлемань Микола Васильович (1887-1970), зоолог, орнітолог, краєзнавець, організатор природоохоронної справи в Україні. Один з організаторів Київського зоопарку, заповідника «Асканія-Нова». Народився у Кременчуці

вулиця Левка Симиренка

Левко Платонович Симире́нко (6(18) лютого 1855 року, с.Млиїв, нині Городищенський район, Черкаська область - 6 січня 1920 року) - український помолог і плодовод

проїзд Мічуріна

-//-

проїзд Миколи Шарлеманя

-//-

проїзд Левка Симиренка

-//-

проїзд Володимира Симиренка

Володимир Левкович Симире́нко (29 грудня 1891, с. Мліїв, нині Городищенський район, Черкаська область - 17-18 вересня 1938, Курськ, Російська РФСР) – український помолог і селекціонер плодових культур в Україні, завідувач секцією садівництва Міністерства земельних справ УНР, один із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва. Професор Київського політехнічного інституту, Уманського і Полтавського сільськогосподарських інститутів.

Жертва сталінських репресій https://bit.ly/3G4r0YJ

провулок Можайського

Олександр Федорович Можайський (9(21) березня 1825 року - 20 березня (1 квітня) 1890 року) - російський морський офіцер, капітан І рангу, винахідник першого у світі літака Можайського. Народився в Роченсальмі (сучасна Котка) в Фінляндії. Свої досліди з літальними апаратами проводив у 1869 - 1876 роках у селищі Вороновиця, розташованому за 20 км від Вінниці. Спадковий моряк, у 28 років лейтенант Можайський у складі екіпажу фрегата «Діана» відправився в навколосвітнє плавання. За мужність був нагороджений орденом і медаллю: він успішно командував флотилією, що охороняла Амурський лиман. Талановитий моряк, художник, керував будівництвом одного з перших у росії гвинтових кліперів

провулок Юрія Макарова

Макаров Юрій Іванович, конструктор кораблів і суден, суднобудівельник, з 1958 по 1994 працював на Чорноморському суднобудівному заводі, з них 15 років генеральним директором. Його ім’я носить суховантажне судно. Почесний громадянин м. Миколаєва. Народився у Кременчуці

провулок Водний

 

провулок Веселковий

 

вулиця Молодогвардійців

У СРСР про «Молоду гва́рдію» стало відомо з виразно пропагандистського роману О.Фадєєва «Молода гвардія» (1946), друга редакція, змінена на вимогу партійного керівництва - 1951. У 1948 році за романом був знятий художній фільм «Молода гвардія». Історія «Молодої гвардії», описана О.Фадеєвим у романі на особисте замовлення Сталіна у дуже стислі строки до 30-річчя Жовтневого перевороту, а потім зображена в однойменному фільмі, сильно відрізнялась від свідчень очевидців тих подій

вулиця Романа Шухевича

Роман Шухе́вич (30 червня 1907, м.Львів – 5 березня 1950, с.Білогорща, нині у складі м. Львова) - український політик і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» у складі іноземних легіонів Вермахту (1941-1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943-1950). Борець за незалежність України у XX сторіччі. 2007 року Романові Шухевичу посмертно присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований найвищим почесним пластовим ступенем гетьманського скоба (1950)

вулиця Некрасова

Микола Олексійович Некра́сов (28 листопада (10 грудня) 1821 року, м.Немирів, нині Вінницька область - 27 грудня 1877 року (8 січня 1878 року), Санкт-Петербург) - видатний російський поет, письменник і публіцист

вулиця Віктора Крупського

Крупський Віктор Йосипович (21 грудня 1921 року, м. Кременчук, УРСР - 10 вересня 2000 року, м. Орел, РРФСР) - радянський військовий льотчик-ас, Герой Радянського Союзу (1943). На бойовому рахунку триста тридцять бойових вильотів, десять особисто знищених ворожих літаків і дев'ять - у групі

вулиця Запорізька

 

вулиця В'ячеслава Липинського

В’ячеслав (Вацлав) Казимирович Липи́нський (5(17) квітня 1882, с.Затурці, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія – 14 червня 1931, Перніц біля Відня, Австрійська Республіка) – український політичний діяч, історик, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». За Гетьманату – посол України в Австрії. Вважав, що принципи етики та людської солідарності є універсальними для всіх людей у світі, незалежно від їхньої національності, мови чи релігії. Був великим прихильником творчого націоналізму як патріотизму, в американському стилі, і противником агресивного націоналізму, зокрема шовінізму. Частково публікувався під псевдонімами В.Правобережець, Nobilis Ruthenus, Василь Безрідний. Життя  пов’язане з Полтавщиною.

провулок Некрасова

-//-

провулок Віктора Крупського

-//-

провулок Запорізький

-//-

вулиця В'ячеслава Липинського

-//-

вулиця Нижньовартівська

Нижньова́ртовськ - місто у складі Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, росія

вулиця Максима Залізняка

Максим Ієвлевич Залізня́к (близько 1740 - після 1769) - керівник гайдамацького повстання (1768-1769 років), відомого під назвою Коліївщина, козацький отаман

вулиця Героїв Чернігову

«Місто-герой України» - указ Президента України від 06.03.2022 №111/2022

вулиця Екологічна

 

вулиця Новгородська

Місто в росії, на березі річки Волхов, за 6 км від озера Ільмень, адміністративний центр Новгородської області. Найбільше досліджений археологами центр часів Київської Русі

вулиця Харківська

 

вулиця Казкова

 

провулок Олега Кошового

Олег Васильович Кошови́й (8 червня 1926 року, м. Прилуки - 9 лютого 1943 року, м. Ровеньки) - один з учасників підпільної організації «Молода гвардія», що існувала в місті Краснодон (нині Сорокине) Луганської області під час Другої світової війни, Герой Радянського Союзу

провулок Івана Світличного

Іван Олексійович Світли́чний (20 вересня 1929, с.Половинкине, Старобільська округа, Українська СРР - 25 жовтня 1992, Київ, Україна) – український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960-1970-х років -шістдесятництва, репресований. Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка. Старший брат Надії Світличної. Член Міжнародного ПЕН-клубу (1978)

вулиця Олександра Радищева

Олександр Миколайович Ради́щев (31 серпня 1749 року - 24 вересня 1802 року) - російський державний діяч, письменник, просвітитель, дисидент. Виборював ідеї демократії та республіканізму, участі народу в управлінні державою. Прибічник договірної теорії походження держави та природного права. Найвідоміший твір «Подорож із Петербурга до Москви» (1790). За цю книгу потрапив під нагляд поліції, а пізніше засланий в Сибір

вулиця Благодійників Саніних

Крюків’яни Дмитро та Євдокія Саніни власним коштом побудували церковно-парафіяльну школу; будівля збереглася. Їх могили знаходяться на Крюківському кладовищі

вулиця Михайла Драгоманова

Михайло Петрович Драгома́нов (використовував псевдоніми Толмачев, Українець, Кирило Василенко, Волинець, М.Галицький, М.Гордієнко, П.Петрик, Чудакта ін.; 6(18) вересня 1841, м. Гадяч, Полтавщина - 20 червня (2 липня) 1895, м.Софія) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, засновник українського соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.

Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864-1875). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876-1889). Професор Вищої школи у Софії (1889-1895)

провулок Олександра Твардовського

Олександр Трифонович Твардо́вський (8(21) червня 1910 року - 18 грудня 1971 року) - російський поет родом з Смоленщини. Секретар Правління Спілки письменників СРСР у 1959-1971 роках. Депутат Верховної Ради РРФСР 2-3-го і 5-го скликань. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1952-1956 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961-1966 роках

провулок Табачний

або

провулок Тютюновий

Це попередня назва вулиці до 1972 року

провулок Володимира Сосюри

Володимир Миколайович Сосю́ра (25 грудня 1897 [6 січня 1898], ст.Дебальцеве, Катеринославська губернія, Російська імперія - 8 січня 1965, Київ, Українська РСР, СРСР) - український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», бунчужний 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду - «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та інших

вулиця Павлова

Іван Петрович Па́влов (14(26) вересня 1849 року, Рязань - 27 лютого 1936 року, Ленінград) - російський фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник найбільшої російської фізіологічної школи; лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології або медицини у 1904 році «За роботу з фізіології травлення»

вулиця Миколи Амосова

Амо́сов Микола Михайлович (6(19) грудня 1913 року, с.Ольхово (сучасна Вологодська область, затоплено Рибінською ГЕС), Російська імперія - 12 грудня 2002 року, Київ, Україна) - радянський та український лікар, науковець в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Директор Інституту серцево-судинної хірургії (1983-1988). Доктор медичних наук (1953), Герой Соціалістичної Праці (1973)

вулиця Феодосія Провізіона

Провізіон Феодосій Харитонович (*24 січня 1928) - український медик, почесний громадянин Кременчука. Був головним лікарем Кременчуцької дитячої лікарні (поліклініка № 4).

Звання почесного громадянина Кременчука присвоєно сесією Кременчуцької міської ради 30 грудня 1997 року «за значний особистий внесок в розвиток педіатрії, охорони дитинства і материнства»

вулиця Авіценни

(980-1037) - учений, філософ, лікар, фармацевт, музикант, який жив у IV ст. ісламської ери, в епоху розквіту знань і наук при династії Абассидів)

вулиця Петра Капиці

Петро Леонідович Капи́ця (8 липня 1894, Кронштадт, Санкт-Петербург - 8 квітня 1984, Москва, СРСР) - радянський фізик, лауреат Нобелівської премії (1978), за походженням - українець

вулиця Здоров'я

або Здорового дитинства

 

вулиця Панфіловців

(с. Соснівка)

Панфіловці - бійці 316-ї стрілецької дивізії (згодом 8-ма гвардійська), під командуванням генерал-майора Івана Васильовича Панфілова, що 1941 року брала участь в обороні Москви. Радянський пантеон. Не пов’язані з опором і вигнанням нацистів з України

вулиця Олександра Кошиця

Олександр Кошиць, хоровий диригент, композитор та етнограф, який написав оркестрове аранжування пісні «Ще не вмерла Україна». https://bit.ly/3LyobjU

вулиця Паризької Комуни

За даними офіційного сайту УІНП як центрального органу виконавчої влади «На честь Паризької Комуни – революційного уряду, який захопив владу після укладення перемир’я під час франко-прусської війни в Парижі (18 березня – 28 травня 1871 р.) та був оголошений комуністами-марксистами першим в історії прикладом диктатури пролетаріату. Паризька Комуна була важливим символом комуністичного тоталітарного режиму»

вулиця Миколи Зерова

Микола Костянтинович Зеро́в (26 квітня 1890, Зіньків - 3 листопада 1937, Сандармох, Карельська АРСР) - український поет, літературознавець, літературний критик, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми та перекладач античної поезії

вулиця Героїв Херсону

«Місто-герой України» - указ Президента України від 06.03.2022 №111/2022

провулок Патріса Лумумби

Патрі́с Емері́ Луму́мба (2 липня 1925 року - 17 січня 1961 року) - революціонер і перший прем'єр-міністр Демократичної Республіки Конго). Брав участь у підпільній роботі, спрямованій на визволення Бельгійського Конго. Після проголошення незалежності (30 червня 1960 року), Лумумба став прем'єр-міністром. Перебуваючи на цьому посту, намагався наблизити країну до радянського блоку. У той самий період у Конго почалася громадянська війна, під час якої Лумумбу викрали і стратили у провінції Катанга. Лумумбу оцінюють по-різному. Для одних він - національний герой і борець за волю, для інших - політичний авантюрист і один з головних винуватців громадянської війни. Не причетний до історії Кременчука

провулок Горліса-Горського

Юрій Горліс-Горський (справжнє ім'я Юрій Юрійович Городянин-Лісовський; псевдонім Горліс-Горський, у підпіллі Залізняк, Горський, Горлиця; 14 січня 1898, Демидівка - зник безвісти 27 вересня 1946, Ауґсбурґ) - український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР, розвідник, письменник

провулок Родинний

або Батьківський

 

вулиця Першотравнева

Назва пов’язана з діяльністю комуністичної партії та встановленням радянської влади в Україні. Свято було офіційно впроваджено при більшовиках.

Вказаний об’єкт топоніміки є яскравим втіленням радянської практики ідеологічної номінації, пов’язаної з масовими комемораціями Міжнародного дня солідарності трудящих, що використовувалися для пропаганди комуністичного тоталітарного режиму

вулиця Університетська

Поряд КНУ ім. М.Остроградського

провулок Першотравневий

-//-

провулок Університетський

-//-

провулок Першотравневий

(с. Мала Кохнівка)

-//-

 

 

провулок Петра Алексєєва

Петро Олексійович Алексє́єв (26 січня 1849 року, Новинське - 28 серпня 1891 року) - один з перших російських робітників-революціонерів, ткач

провулок Йосипа Полякова

Йосип Лазарович Поляков 24 квітня 1873 року, Кременчук, Полтавська губернія - 23 листопада 1959 року, Лондон) - російський і британський радіоінженер і фізик, винахідник в області звукового кіно, фотоелектронної автоматики, телефонного зв'язку, слухових апаратів та пейджерів. Розробив один з перших слухових апаратів

провулок Петра Могили

Петро Моги́ла (21(31) грудня 1596 - 1(11) січня 1647) – український політичний, церковний і освітній діяч молдавського походження. Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1633-1647), екзарх Константинопольського патріарха. Архімандрит Києво-Печерського монастиря (з 1627). Представник молдавського боярського роду Могил. Народився у Сучаві, Молдавія. Син молдавського господаря Симеона Могили. Брав участь у політичному житті Речі Посполитої. Учасник Хотинської війни (1620-1621). Провів докорінну реформу православної церкви та освіти в Україні за католицькими, єзуїтськими взірцями.. Засновник Києво-Могилянської академії (колегіуму)

вулиця Петра Вершигори

Петро Петрович Верши́гора (3(16) травня 1905, с.Северинівка Ольгопільського повіту Подільської губернії, тепер Кам'янський район Молдови - 27 березня 1963, Москва, Російська РФСР) - активний учасник українського комуністичного руху опору в роки Другої Світової війни, генерал-майор (06.08.1944), письменник. Герой Радянського Союзу (7 серпня 1944). Член КПРС (з 1943)

вулиця Костя Гордієнка

Кость (Костянтин) Гордійович Гордіє́нко (Головко́) (нар. ? - 4[15] травня 1733, Кам'янська Січ, нині село Республіканець Херсонщини) - Кошовий Отаман Запорозької Січі, Гетьман Дубоссарський (з 1714 року), видатний військовий і політичний діяч, який попри особисту неприязнь до Івана Мазепи уклав воєнний союз із Мазепою і Гетьманщиною у війні проти московщини петра першого. Створив та очолив Кам'янську Січ. До 1728 очолював Олешківську Січ, сподвижник та співавтор Конституції Гетьмана Війська Запорозького Городового Пилипа Орлика

провулок Плеханова

Георгій Валентинович Плеханов (нар. 29 листопада (11 грудня) 1856 року, с. Гудаловка, нині Липецька область - пом. 30 травня 1918 року, Ялкала, Фінляндія, сучасне Іллічове, Ленінградська область) - російський теоретик і пропагандист марксизму, філософ, діяч російського і міжнародного соціалістичного рухів. Один із засновників РСДРП і газети «Искра»

провулок Йосипа Тимченка

Ти́мченко Йо́сип Андрі́йович (26 квітня 1852 року, с. Окіп, Харківська губернія, Російська імперія - 20 травня 1924 року, Одеса, Україна, СРСР) - український механік-винахідник, винайшов кіноапарат за два роки до братів Люм'єр

провулок Науковий

 

провулок Володимира Антоновича

Антоно́вич Володимир Боніфа́тійович (6[18] січня 1834, Махнівка Махнівського повіту Київської губернії - 8[21] березня 1908, Київ) – український історик, археолог, етнограф, археограф; статський радник, доктор наук, професор Київського університету (з 1878), член-кореспондент Російської АН (з 1901); співорганізатор Київської Громади, член Київського товариства старожитностей і мистецтв

провулок Філософський

 

провулок Поліни Осипенко

Поліна Денисівна Осипе́нко (до шлюбу Дудник, у першому шлюбі Гов'яз) - (25 вересня (8 жовтня) 1907 року за офіційними даними, насправді 7 жовтня 1905 року, Новоспасівка, нині село Осипенко Бердянського району - 11 травня 1939 року) - радянська льотчиця українського походження, одна з перших жінок, ушанована званням Героя Радянського Союзу (1938)

провулок Оксани Мешко

Оксана Яківна Мешко (30 січня 1905, Старі Санжари, нині село Новосанжарського району Полтавської області – 2 січня 1991, Київ) - біологиня, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактична голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років

провулок Катерини Флейшиць

Катерина Абрамівна Фле́йшиць (28 січня 1888 року в місті Кременчук Полтавської області в родині юриста - 30 червня 1968 року) - правознавець, професор (1940), доктор юридичних наук. Перша жінка-адвокат царської росії. Заслужений діяч науки РРФСР

тупик Поліни Осипенко

-//-

тупик Польовий

 

вулиця Попова

Олександр Степанович Попо́в (4(16) березня 1859 року, Тур'їнські рудники, Пермська губернія, росія - пом. 31 грудня 1905 року (13 січня 1906 року), Санкт-Петербург, росія) - фізик і експериментатор в галузі електрорадіотехніки, педагог, популяризатор науки. Вперше виготовив та публічно продемонстрував радіоприймальний пристрій в росії та радіотелеграф в Російській імперії. Багато років займався педагогічною діяльністю. Зокрема, був викладачем, професором Мінного офіцерського класу, професором кафедри фізики Санкт-Петербурзького електротехнічного інституту, а також директором останнього

вулиця Івана Пулюя

(Іван Павлович Пулю́й, 2 лютого 1845 року, містечко Гримайлів, нині смт, Чортківський район - 31 січня 1918 року, Прага) - український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Встановив фундаментальні властивості й природу катодних променів, один із першовідкривачів Х-променів задовго до В. Рентгена. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Королівства Богемія і Маркграфства Моравія. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства)

вулиця Льва Орнштейна

Композитор, піаніст, уродженець Кременчука

вулиця Гульєльма Марконі

Гульє́льмо Марко́ні (25 квітня 1874 року - 20 липня 1937 року) - італійський вчений і винахідник («батько радіо»); Нобелівський лауреат у галузі фізики (1909) за роботи з бездротової телеграфії. Налагодив регулярний трансатлантичний радіозв'язок, встановив перший радіотелефонний мікрохвильовий зв'язок На його честь названо астероїд, кратер на зворотному боці Місяця, університет, школа, аеропорт, міст, футбольний клуб

провулок Сергія Корольова

Сергі́й Павлович Корольо́в (родове прізвище Королів); Українець за походженням. Народився 30 грудня 1906 року (12 січня 1907 року), Житомир, Волинська губернія, колишня Російська імперія - 14 січня 1966 року, Москва, Російська РФСР) - український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики. Академік АН СРСР (з 1958), очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини в космос та вихід людини в космос

вулиця Пугачова

Омелян Іванович Пугачов (1742 - 10 (21) січня 1775 року, Москва) - донський козацький отаман, один із керівників селянської війни на землях Російської імперії у 1773-1775 років

вулиця Августина Волошина

Августин Іванович Воло́шин (17 березня 1874, с. Келечин, нині Міжгірський район, Закарпаття – 19 липня 1945, Москва, СРСР) - український релігійний, культурний, політичний діяч, греко-католицький священник Мукачівської єпархії, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно)

вулиця Ревівська

Ре́вівка – місцевість Кременчука (назва від прізвища Рева/Ревенки, козаків знаних у Кременчуцькій сотні з 18 ст.). Розташована на заході міста

вулиця Власівська

або вулиця Кривушівська

 

вулиця Нескорених

На честь оборонців України

провулок Пугачова

-//-

провулок Августина Волошина

-//-

провулок Ревівський

-//-

провулок Власівський

або провулок Кривушівський

 

провулок Нескорених

-//-

проїзд Пугачова

-//-

проїзд Августина Волошина

-//-

проїзд Ревівський

-//-

проїзд Власівський

або проїзд Кривушівський

 

проїзд Нескорених

-//-

бульвар Пушкіна

Олександр Сергійович Пу́шкін (26 травня (6 червня) 1799 року, Москва, Російська імперія - 29 січня (10 лютого) 1837 року, Санкт-Петербург, Російська імперія).

Російський письменник. Оспівував загарбницькі війни Російської імперії, заперечував право народів на державність, виправдовував воєнні злочини російської армії. Вірш «Клеветникам России» нині використовується ворожою пропагандою для виправдання агресії проти України

Пушкін - один із ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму, автор поетичних і прозових творів, придворний імператорський співець тої епохи. Брав участь у каральних акціях геноцидного характеру армії Російської імперії проти народів Кавказу. Автор віршів циклу оповідань так званого кавказького циклу, у яких возвеличив російські військові злочини. Його перу належить поема «Кавказький бранець» і слова «Смирись,Кавказ, идет Єрмолов»

Автор поеми «Полтава», де змальовує видатного українського гетьмана Івана Мазепу максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком .

«Что он не ведает святыни,

Что он не помнит благостыни,

Что он не любит ничего,

Что кровь готов он лить, как воду,

Что презирает он свободу,

Что нет отчизны для него».

Щоб вміли впізнати путінське “без України не буде росії” та слова "фюрера" про те, що росія воює в Україні за свою ідентичність, в Пушкінському: “Кто устоит в неравном споре: // Кичливый лях, иль верный росс? // Славянские ль ручьи сольются в русском море? // Оно ль иссякнет? Вот вопрос”.

Пушкіними обтикана вся Україна -як не вулицями так пам'ятниками.

Пушкіни  в топоніміці українських міст і сіл - це тавро власника на тілі об’єкта привласнення. Пушкін з’явився в символічному просторі Україні не тому, що він поет №1 у світі, а через колоніальний статус України. Обраний росією на місце поета №1, Пушкін разом із іншими символами російської культури мав промаркувати підкорену територію, створити простір спільної історії.

Через сто років потому, відстоюючи своє існування у війні з росією, яка розпочала війну на знищення українців, ми продовжуємо розумування про «культура не винна» та великого Пушкіна як частину «нашої історії». Так, у рабовласника і раба, колонізатора і колонізованого, гвалтівника і жертви теж, як це не жахливо казати, є спільна історія, тільки ця історія кардинально різна. Незалежно від літературних якостей спадку «пушкіних», чи хочемо ми увічнювати свою колективну травму в постаті представника народу вбивць і гвалтівників? Місце такої «спільної» історії в музеї з відповідними коментарями, а про імперськість пушкіних, бродських і толстоєвських має бути кілька спеціальних уроків для старшокласників, щоб пам’ятали і вміли відповідно реагувати на слова про «велику російську культуру, яка не винна»

Довідка з краєзнавчого музею: Назва вулиці – історична, існує з 1899 року. У травні 1820 року опальний Пушкін, виконуючи наказ царя, відправився до нового місця служби у Катеринославі. Його маршрут проліг через Кременчук. Після перебування у південному засланні у Кишиневі та Одесі, 1824 року Пушкіна вислали до родового маєтку у с. Михайлівське. 31 липня 1824 року Пушкін залишив Одесу. Його шлях пролягав через Миколаїв, Єлисаветград, і знову через Кременчук. У 1899 році кременчужани вирішили перейменувати вулицю Городову на вулицю Пушкіна.  28 грудня 1985 року у Кременчуці був установлений пам’ятник поету. Автори – скульптори П.Ястребов і Ю.Шорохов, архітектори – Л.Расстригін та С.Ткаченко

бульвар Пантелеймона Куліша

Пантелеймон Олександрович Кулі́ш (26 липня (7 серпня) 1819, Вороніж, Глухівський повіт, Чернігівська губернія - 2(14) лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області) – український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії.

Автор першої фонетичної абетки української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення

бульвар Миколи Леонтовича

З огляду на те що вказаний бульвар у місті Кременчуці перетинає центральні транспортні маршрути, є одним з улюблених місць відпочинку городян, і на якому розташовується найбільший в Полтавській області культурно мистецький центр Комунальний заклад культури Кременчуцький міський Палац культури, колом працівників Закладу висувається пропозиція про перейменування бульвару Пушкіна на бульвар Миколи Леонтовича.

Леонто́вич Микола Дмитрович (1 (13) грудня 1877 - 23 січня 1921) — український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч. Автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам'яної» та багатьох інших. Його різдвяна щедрівка «Щедрик» перекладена багатьма мовами і відома у англомовному світі як «Carol of the Bells». Практично цей твір Миколи Леонтовича є найпопулярнішим національним українським музичним твором у всьому світі. У 1921 році 23 січня вбитий у будинку свого батька  агентом ВЧК

бульвар Фонтанний

 

бульвар Незалежності

Поряд проща Незалежності.

майдан Незалежності

Об’єднати бульвар Пушкіна й площу Незалежності

вулиця Рилєєва

Кіндрат Федорович Рилє́єв (1795 року, с. Батово, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія - 1826 року, Петропавлівська фортеця, Санкт-Петербург, Російська імперія) - російський поет і революціонер-декабрист, один з п'яти страчених керівників грудневого повстання 1825 року, прихильник ідеї національного визволення України

вулиця Івана Зайцева

Іван Іванович, 1925-1943, крюків’янин, учасник антифашистського підпілля, мешкав поблизу цієї вулиці

вулиця Івана Стешенка

Громадський та політичний діяч, педагог, перший міністр освіти УНР, літературознавець, письменник, уродженець Полтави, борець за незалежність України у 20 ст.

https://bit.ly/3MEKohv

вулиця Павла Загребельного

Загребе́льний Павло Архипович (25 серпня 1924, с.Солошине - 3 лютого 2009, Київ) – український письменник, Герой України, лауреат Державної премії СРСР, Шевченківської премії. Депутат Верховної Ради СРСР 10-11 скликань (1979-1989), депутат Верховної Ради УРСР 9-го скликання (1975-1980). Кандидат у члени ЦК КПУ (1976-1981), член ЦК КПУ (1981-1990)

провулок Рилєєва

-//-

провулок Івана Зайцева

-//-

провулок Івана Стешенка

-//-

провулок Павла Загребельного

-//-

вулиця Ріхарда Зорге

Народився 4 жовтня 1895 року – помер 7 листопада 1944 року) - журналіст, розвідник, потрійний агент, що працював на німецьку, китайську (Чан Кайші), а також на радянську розвідки. У СРСР - радянський розвідник (агентурний псевдонім «Рамзай»), Герой Радянського Союзу (1964, посмертно)

вулиця Миколи Глущенка

Микола Петрович Глу́щенко (4(17) вересня 1901, Новомосковськ, Катеринославська губернія, Російська імперія - 31 жовтня 1977, Київ, Українська РСР, СРСР) - український радянський художник (автор портретів і краєвидів), радянський розвідник (псевдо «Художник», «Ярема»). Мав приблизно 50 персональних виставок, брав участь у понад 200 групових. Твори представлені в музеях України, Росії, Франції, США, Канади й інших країн. Народний художник України (1944). Лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка (1972). Народний художник СРСР (1976). За заповітом митця, 1250 його робіт були передані Міністерству культури УРСР

вулиця Миколи Чеботаріва

Микола Юхимович Чеботарів, уродженець Полтави, один з організаторів та керівник української контррозвідки, соратник Симона Петлюри, військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, борець за незалежність України у 20 ст.

вулиця Ростовська

місто в Ярославській області рф, адміністративний центр Ростовського району

вулиця Іловайська

 

вулиця Конотопська

 

вулиця Данила Крука

Данило Крук – шляхетний месник, захисник скривджених, легендарний засновник Крюкова

провулок Сергія Єсеніна

Сергій Олександрович Єсе́нін (21 вересня (3 жовтня) 1895 року, Костянтинове, Рязанська губернія, Російська імперія - 28 грудня 1925 року, Ленінград, Російська РФСР) - російський поет

провулок Дмитра Луценка

Дмитро Омелянович Луце́нко (15 жовтня 1921, Березова Рудка, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Українська СРР - 16 січня 1989, Київ, Українська РСР, СРСР) - Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Від 1938 року - студент Київського гідромеліоративного інституту. В 1940 призваний до Червоної армії, служив прикордонником на заставі Бури (на кордоні з Афганістаном). Після початку Другої світової війни пішов на фронт автоматником розвідувальної роти, а згодом став літературним працівником дивізійної газети «За победу». Після тяжкої контузії 8 травня 1945 року в Східній Прусії, став інвалідом 2-ї групи. У повоєнні роки працював у редакціях газет: «Сільські вісті», «Молодь України», був кореспондентом Всесоюзного радіо по Україні. В 1962 році і був прийнятий в члени Спілки письменників України. Заслужений діяч мистецтв України з 1974 року, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка з 1976 року, Почесний громадянин міста Києва з 2015 року

провулок Поетичний

 

вулиця Сєдова

Георгій Якович Сєдов (23 квітня (5 травня) 1877 року - 20 лютого (5 березня) 1914 року) - український та російський гідрограф, полярний дослідник, старший лейтенант. Організатор невдалої експедиції до Північного полюса, під час якої помер, не досягнувши заявленої мети, пройшовши приблизно 200 кілометрів з необхідних 2000 км. Виходець з рибальської сім'ї, офіцер військово-морського флоту (старший лейтенант), дійсний член Російського географічного товариства, почесний член Російського астрономічного товариства. У радянський час діяльності Сєдова приділялася особлива увага, оскільки він був вихідцем з найбідніших верств народу

вулиця Олексія Бутовського

Бутовський Олексій Дмитрович (1838-1917), один із засновників і член Міжнародного олімпійського комітету у 1894-1900 років, генерал від інфантерії, педагог, учений, автор понад 70 наукових робіт з фізичного виховання. Народився у Кременчуцькому повіті

вулиця Григоровича-Барського

Василь Григорович Григоро́вич-Ба́рський (1(12) січня 1701, Літковичі - 7(18) жовтня 1747, Київ) – український православний письменник та мандрівник. За 24 роки подорожі подолав такий маршрут: Київ-Острог-Почаїв-Львів-Самбір-Кошиці-Пешт-Відень-Венеція-Салоніки-острів Кіпр-острів Патмос-Константинополь-Бухарест-Ясси-Київ. Був в Італії, Палестині, Єгипті, Сирії і двічі на грецькій горі Афон. Замітки доповнював власними малюнками та схемами. За ними згодом викладали образотворче мистецтво в Києво-Могилянській академії

провулок Сєдова

-//-

провулок Олексія Бутовського

-//-

провулок Григоровича-Барського

-//-

провулок Миклухо-Маклая

Микола Миколайович Миклу́хо-Макла́й (Миклу́ха-Макла́й) (5(17) липня 1846, село Язикове, Новгородська губернія - 2(14) квітня 1888, Санкт-Петербург) - видатний український та російський мандрівник українського походження з козацького роду Миклух; антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць. Був підданим Російської імперії, але майже все своє свідоме життя провів поза її межами, де й зробив свої знакові дослідження та відкриття

проїзд Сєдова

-//-

проїзд Олексія Бутовського

-//-

проїзд Григоровича-Барського

-//-

проїзд Миклухо-Маклая

-//-

вулиця Сєрова

Валентин Олександрович Сєро́в (7(19) січня 1865 року, Петербург, Російська імперія - 22 листопада (5 грудня) 1911 року, Москва, Російська імперія) - російський художник кінця 19 - початку 20 ст., представник російської гілки імпресіонізму. Малював портрети, побутові картини, пейзажі. Зробив спроби в стінопису. Надзвичайно обдарований художник-графік

вулиця Захарія Голубовського

Захарій Голубо́вський (справжні ім'я, по батькові, прізвище - Зіновій Петрович Голубничий, чернече ім'я - Захарій, 1736, сотенне містечко Келеберда, Полтавський полк, Гетьманщина - 13 грудня (25 грудня) 1810 року, Київ, Російська імперія) - український живописець, один із визначних майстрів українського бароко. Певний час жив у Кременчуці

вулиця Валер’яна Підмогильного

Підмоги́льний Валер'ян (Валеріян) Петрович (20 січня (2 лютого) 1901, с.Чаплі, тепер входить у Дніпро - 3 листопада 1937, Сандармох, Карелія) – український письменник і перекладач, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження». Жертва Сталінських репресій. 8 грудня 1934 року Валер'яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». На всіх допитах Підмогильний відповідав слідчим: «Винним себе не визнаю»

вулиця Мане-Каца

Мане-Кац (ім'я при народженні Мань (Маня, Еммануїл) Лейзерович Кац) (5(17) червня 1894 року, Кременчук - 8 вересня 1962 року, Тель-Авів, за іншими відомостями, Хайфа) - український, французький та ізраїльський живописець і скульптор

вулиця Сидора Ковпака

Ковпа́к Сидір Артемович (13(25) травня 1887, Котельва - 11 грудня 1967, Київ) - один із керівників українського комуністичного руху опору в роки Другої світової війни, командир Путивльського партизанського загону (пізніше - Сумського партизанського з'єднання, ще пізніше - Першої Української партизанської дивізії), двічі Герой Радянського Союзу (18 травня 1942 й 4 січня 1944), генерал-майор.

Член ВКП(б) з 1919 року. У добу національно-визвольних змагань в Україні очолював більшовицький диверсійний загін, що боровся в Україні з військами Гетьмана Павла Скоропадського разом із загонами Пархоменка, потім був бійцем 25-ї Чапаєвської дивізії на Східному фронті, де роззброював козаків, брав участь у боях з російською Добровольчою армією генералів А.І.Денікіна та Врангеля на півдні України.

Член ЦК КП(б)У в 1942-1943 та 1949-1967 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-7 скликань. Член Верховного Суду УРСР. Заступник Голови Президії Верховної Ради УРСР (1947-1967)

вулиця Яблонівського-Неборака

Яблонівський-Неборак Петро Гаврилович (02.09.1894, м. Кременчук – 09.07.1924). Ад’ютант 3-го Залізничного полку Армії УНР, нач. кулеметної команди Сірої дивізії Армії УНР (05.1919). Він писав: «Закінчив кременчуцьку технічно-залізничну школу….В липні 1919 – в 4 технічному куріні Волинської групи (командував сотнею саперів). В лютому 1924 виїхав до Франції і працюю робітником на металургійному заводі». 9 липня 1924 подав документи на технологічний підвідділ інженерного відділу УГА в Подєбрадах, але дістав відмову через брак освіти і документів

провулок Ковпака

(с. Мала Кохнівка)

-//-

 

 

вулиця Софії Перовської

Софія Львівна Перо́вська (1(13) вересня 1853 року, Санкт-Петербург - 3(15) квітня 1881 року) - терористка-народниця, одна з відомих діячок «Народної Волі». Повішена 3 квітня 1881 разом з іншими організаторами вбивства російського імператора Олександра ІІ

вулиця Марусі Чурай

Маруся Чура́й (1625-1653) - напівлегендарна українська народна співачка та поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила в Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Ой не ходи, Грицю», «Котилися вози з гори», «Засвистали козаченьки» тощо

провулок Ніни Строкатої

Ніна Антонівна Карава́нська (дівоче прізвище Строка́та; 31 січня 1926, Одеса - 2 серпня 1998, Дентон) – українська дисидентка, радянська мікробіологиня та імунологиня. Учасниця дисидентського руху в СРСР, спів засновниця Української Гельсінської групи й одна з провідних правозахисниць Одеси у радянський період. Авторка близько 23-х наукових праць у галузі клінічної мікробіології та імунології. Володіла українською, англійською, німецькою, польською, румунською мовами. Дружина Святослава Караванського

провулок Станіславського

Костянтин Сергійович Станіславський (17 січня [5 січня] 1863 року - 7 серпня 1938 року) був російським театральним режисером. Він був визнаний талановитим за його гру багатьох персонажів та за якісні постановки, які здобули йому репутацію одного з провідних театральних режисерів свого покоління. Однак його основна слава та вплив походять з його «системи» підготовки акторів та техніки репетицій

провулок Василя Коханого

Копаний Василь Сергійович (?-?) – театральний режисер, організатор першого українського театру в Петербурзі. Народився у Кременчуці

провулок Леся Курбаса

Лесь Ку́рбас (повне ім'я - Олександр-Зенон Степанович Курбас; 25 лютого 1887, Самбір - 3 листопада 1937, Сандармох, Карельська АРСР) – український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народний артист УРСР (1925).

25 грудня 1933 року Курбас був заарештований і ув'язнений за звинуваченнями в участі у контрреволюційно-терористичній Українській військовій організації і за намір убити другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Після тривалих «допитів» 10 березня Курбас підписав протокол про те, що він є «контрреволюціонером». На початку березня 1934 року його перевезли до в'язниці у Харків. 9 квітня 1934 року суд у Харкові, ґрунтуючись на отриманих під час слідства «зізнаннях», засудив Курбаса до 5 років ув'язнення у ВТТ. Курбас був розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох. 19 квітня 1957 року був реабілітований

тупик Степана Разіна

Степан Тимофійович Разін (відомий також як рос. Стенька Разін; близько 1630 року, ст. Зимовійська або Черкаськ на Дону - 6(16) червня 1671 року або 1677 року, Москва) - ватажок повстання 1667-1671 років у Московському царстві. Батько Степана належав до козацької старшини Війська Донського, мати, швидше за все, була кримською татаркою, хрещеним батьком був військовий отаман Корнило Яковлєв

тупик Данила Апостола

Данило Апо́стол (4(14) грудня 1654 - 17(29) січня 1734) - український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727-1734). Представник козацького роду Апостолів волоського походження. Син Павла Апостола. Народився на Полтавщині. Двічі обіймав посаду миргородського полковника (1682-1686, 1693-1727). Помер 1734 року у Великих Сорочинцях. Похований у збудованій ним Спасо-Преображенській церкві. Обстоював національні інтереси народу

тупик Ромашковий

 

вулиця Суворова

Суво́ров Олександр Васильович (13(24) листопада 1729 року, Москва, Російська імперія - 6(18) травня 1800 року, Санкт-Петербург, Російська імперія) - граф Римницький (1789), князь Італійський (1799), відомий російський полководець. Один із засновників російської військової справи, генералісимус (1799) російських наземних та морських сил, генерал-фельдмаршал австрійських та сардинських військ. Кавалер всіх російських та багатьох іноземних військових орденів. Був організатором придушень національно-визвольних повстань та депортацій, зокрема придушення Коліївщини в Правобережній Україні й повстання Костюшка, а також, у 1778 році - депортації кримських християн до Російської імперії й 1782-1783 роках - депортації з Кубані ногайців. Всі ці акції відзначалися жорстокістю та мали ознаки геноциду

вулиця Марка Жмайла

Марко́ Жма́йло-Кульчицький (роки н. і см. невід.) - гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 року. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621). В листопаді 1625 року, скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, здобувши перемогу над 35-тисячним військом Речі Посполитої неподалік Куруківського озера (сучасне передмістя Кременчука), була змушена піти на перемир'я з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським. Гетьманом обрали Михайла Дорошенка, який уклав з командуванням Речі Посполитої Куруківський договір 1625)

вулиця Максима Кривоноса

Максим Кривоні́с (Кривонос, або Перебійніс; близько 1600 - 1648) - український військовий діяч періоду Хмельниччини, лисянський полковник, один з керівників козацько-селянських повстань в Україні під час Хмельниччини. Учасник Корсунської битви, літньої подільської та осінньої волинсько-галицької кампаній 1648 року. Уперше в історії Львова взяв штурмом Високий замок

вулиця Харитини Пекарчук

Громадська та військова діячка, хорунжі Армії УНР. Перша жінка, яка отримала українську державну нагороду у ХХ ст. – жетон ордена Залізного хреста № 1, Хрест Симона Петлюри. У Кременчуці потрапила до рук більшовиків, поневірялася у місцевій в’язниці. Брала участь у визволенні Полтавщини від російсько-більшовицьких загарбників

провулок Суворова

-//-

провулок Марка Жмайла

-//-

провулок Максима Кривоноса

-//-

провулок Харитини Пекарчук

-//-

вулиця Сурикова

Василь Іванович Суриков (12(24) січня 1848 року - 6(19) березня 1916 року) - російський художник, автор кількох монументальних полотен з історії росії та портретів

вулиця Євграфа Крендовського

Крендовський Євграф Федорович (1810-1868), живописець, працював також в техніці акварелі та гуаші. В останні роки життя (друга пол. XIX ст.) мав у Кременчуці свою художню школу. Народився у Кременчуці

вулиця Олександра Мурашка

Олександр Олександрович Мура́шко (26 серпня (7 вересня) 1875, Київ, Російська імперія - 14 червня 1919, Київ, УСРР) - український живописець, педагог і громадський діяч. Племінник Миколи Мурашка (1844-1909) - український художник і педагог. Твори українського митця користувалися незмінним успіхом в Європі, їх відзначала художня критика, друкували журнали. Картину «Карусель» придбали зразу з виставки для Музею образотворчих мистецтв Будапешта. Ескіз до картини «Карусель» (1906) зберігає Національний художній музей України. Визнання Олександра Мурашка стало визнанням не лише окремого художника, а і його Батьківщини. Завдяки Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного, провінційного, талант митця підняв його до західноєвропейського рівня, а його твори долучені до контексту світового художнього процесу

вулиця Тімірязєва

Климент Аркадійович Тіміря́зєв (22 травня (3 червня) 1843 року, Петербург, Російська імперія - 28 квітня 1920 року, Москва, Російська РФСР) - російський природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один з основоположників російської і радянської школи фізіологів рослин; член-кореспондент РАН (1917 рік); член-кореспондент Петербурзької АН з 1890 року)

вулиця Юрія Лисянського

Юрій Федорович Лися́нський - «український Колумб», нащадок шляхетного козацького роду. Мандрівник, навколосвітній мореплавець, географ, океанограф, засновник наукової океанографії. Капітан шлюпу «Нева» під час першої навколосвітньої експедиції. Примірник книги Ю.Лисянського про подорож у розкішній червоній саф'яновій палітурці із золотими обрізами зберігається у бібліотеці англійської королеви в Лондоні. Ім'я Лисянського носить острів на Гавайях, півострів на Алясці, протока, річка, гора на Сахаліні

вулиця Петра Прокоповича

Петро Іванович Прокопо́вич (29 червня (10 липня) 1775, с.Митченки, Бахмацький район, Чернігівська область – 22 березня (3 квітня) 1850, с.Пальчики, Бахмацький район, Чернігівська область) – український бджоляр, основоположник раціонального рамкового бджільництва. Прокопович створив першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників. Спершу вона містилася в рідному селі пасічника Митченках Конотопського повіту Чернігівщини, а з 1830 року - на хуторі Пальчики, купленому спеціально для цієї мети. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. В 1843 році цю школу відвідав Т. Г. Шевченко. За своє життя надрукував понад 60 статей в газетах і журналах. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ст., золотими і срібними медалями

вулиця Трьох Космонавтів

 

вулиця Адмірала Остроградського

Михайло Михайлович Острогра́дський (Остроградський-Апостол; 21 грудня 1870, с.Пашенівка, Кобеляцький повіт - 30 жовтня (інша дата 30 грудня) 1923, Бухарест) - український військовий діяч, контр-адмірал, командуючий Чорноморським флотом Української Держави.

https://bit.ly/3LsE0Zm

вулиця Героїв Миколаєва

«Місто-герой України» - указ Президента України від 24.03.2022 №164/2022

провулок Тургенєва

Іван Сергійович Турге́нєв (28 жовтня (9 листопада) 1818 року, Орел, Російська імперія - 22 серпня (3 вересня) 1883 року, Буживаль, поблизу Парижа, Франція) - російський письменник

провулок Миколи Вінграновського

Микола Степанович Вінграно́вський (7 листопада 1936, Первомайськ, Одеська область, Українська СРР, СРСР - 26 травня 2004, Київ, Україна) – український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист та поет. У 1984 Вінграновському присуджено Державну премію України ім. Тараса Шевченка за твори для дітей, зокрема й прозові - повісті «Сіроманець», «Первінка» та інші

провулок Гостинний

 

провулок Серпневий

 

провулок Книжковий

 

провулок Уляни Громової

Уляна Матвіївна Гро́мова (нар. 3 січня 1924 року, Сорокине, Луганська область - 16 січня 1943 року) - радянська підпільниця, член штабу підпільної молодіжної організації «Молода гвардія». Герой Радянського Союзу (1943)

провулок Алли Горської

Алла Олександрівна Го́рська (18 вересня 1929 року, Ялта - 28 листопада 1970 року, Васильків) - українська художниця, громадська діячка, одна із засновниць руху шістдесятництва, одна з перших представниць андеграунду, відома діячка правозахисного руху 1960-х років в Україні. Дружина художника Віктора Зарецького

провулок Ушинського

Костянтин Дмитрович Уши́нський (19 лютого (2 березня) 1823 року - 22 грудня 1870 року (3 січня 1871)) - український та російський педагог. Кандидат юриспруденції і правознавець. Один із засновників педагогічної науки та народної школи у Російській імперії. Автор праць з теорії й історії педагогіки, підручників для початкової школи і статей з педагогіки. Представник українського шляхетного роду Ушинських. Народився, ймовірно у Тулі чи в селі Богданівка (нині село Шосткинського району Сумської області), в родині військового. Працював на різних посадах у Демидівському юридичному ліцеї, Гатчинському сирітському інституті та Смольному інституті шляхетних дівчат. Також працював редактором і писав статті в таких виданнях, як «Современник», «Библіотека для чтенія», «Журнал для воспитания», «Журнал Министерства народного просвещения»

провулок Христини Алчевської

Христина Данилівна Алче́вська (4(16) квітня 1841, Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія - 15 серпня 1920, Харків, Українська РСР) – українська педагогиня, організаторка народної освіти, дружина засновника м.Алчевськ Олексія Алчевського, мати Дмитра (кандидат природничих наук), Григорія, Ганни (допомагала викладати в жіночій недільній школі), Миколи (театральний критик, автор першого букваря для дорослих українською мовою), Івана та Христини Алчевських

провулок Всеволода Нестайка

Всеволод Зіновійович Неста́йко (30 січня 1930, Бердичів, УСРР – 16 серпня 2014, Київ) - письменник, класик сучасної української дитячої літератури. Для його творів характерна людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору, яке з дитинства впливає на ваше власне і потім не полишає вас усе життя. Найпопулярніший твір – трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» 1964, «Незнайомець з 13-ї квартири» 1966, «Таємниця трьох невідомих» 1970.

Довідка-розповідь про Нестайка на сайті УІНП https://bit.ly/3yOJjjd

провулок Осінній

 

вулиця Цимлянська

Місто (з 1961) в Ростовській області рф

вулиця Побратимська

 

вулиця Української вишиванки

 

вулиця Ірпіньська

«Місто-герой України» - указ Президента України від 24.03.2022 №164/2022

вулиця Цілиноградська

Нур-Султа́н - столиця Казахстану. Свою нинішню назву місто отримало 23 березня 2019 року після одностайного голосування в парламенті Казахстану. Названо на честь колишнього президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. З 1961 - 1992 років був Цілиноград

вулиця Степового фронту

Вигнання нацистів під час звільнення Кременчука у 1943 року

вулиця Василя Ремесла

Василь Миколайович Ремесло́ (28 січня (10 лютого) 1907, Теплове – 4 вересня 1983, Миронівка) - український радянський вчений в галузі селекції та насінництва пшениці. Академік АН СРСР (з 1974 року) і ВАСГНІЛ (з 1964 року). Член-кореспондент Академії сільськогосподарських наук НДР (з 1974 року). Доктор сільськогосподарських наук (з 1964 року). Член ЦК КПУ в 1966-1983 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 6-10-го скликань

вулиця Ціолковського

Костянтин Едуардович Ціолковський (5(17) вересня 1857 року - 19 вересня 1935 року) - радянський вчений-теоретик польського походження, є одним із засновників ракетобудування та сучасної космонавтики, педагог, письменник. Автор науково-фантастичних творів, прихильник і пропагандист ідей освоєння космічного простору

вулиця Сергія Корольова

Сергій Павлович Корольо́в (родове прізвище Королів); Українець за походженням. Народився 30 грудня 1906 року (12 січня 1907 року), Житомир, Волинська губернія, колишня Російська імперія - 14 січня 1966 року, Москва, Російська РФСР) - український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Вважається основоположником практичної космонавтики. Академік АН СРСР (з 1958), очолив ракетну програму СРСР. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини в космос та вихід людини в космос

вулиця Зінаїди Аксентьєвої

Зінаїда Миколаївна Аксе́нтьєва (25 липня 1900, місто Одеса – 8 квітня 1969, місто Полтава) - український радянський геофізик. Доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент АН УРСР, директор Полтавської гравіметричної обсерваторії АН УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го і 4-го скликань. Директорка Полтавської гравіметричної обсерваторії видатний український астроном. На честь видатної вченої Міжнародний Астрономічний союз назвав один із найбільших кратерів (діаметром 42,5 кілометра) планети Венера.

https://bit.ly/3yK4ClY

вулиця Миколи Татарулі

Татаруля Микола Іванович (14.12.1884, посад Крюків Кременчуцького повіту Полтавської губернії – 03.12.1936, Шатобло, Франція). Військовий і громадський діяч, начальник 1-ї частини Мобілізаційного відділу (17.06.1919), помічник начальника мобілізаційно-призовного відділу (19.03.1920), начальник 1-го відділу Мобілізаційного управління Головного мобілізаційно-персонального упр. Військового міністерства (1921), уповноважений товариства колишніх вояків Армії УНР та керівник філії в м. Шалетті (Франція), член редакції журналу «Гуртуймося», звання – штабс-капітан російської армії (24.03.1914), полковник Армії УНР (24.06.1920). Закінчив Кременчуцьку міську 4-річну школу (1900, Кременчуцьку технічну загальну школу «першим учнем» (1903). Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

провулок Ціолковського

-//-

провулок Сергія Корольова

-//-

провулок Зінаїди Аксентьєвої

-//-

провулок Миколи Татарулі

-//

провулок Челюскінців

«Челюскінці» - радянський художній фільм Михайла Єршова про загибель судна «Челюскін», знятий у 1984 році. В основу сюжетної лінії покладена доля екіпажу та учасників експедиції, що висадилися на дрейфуючу крижину і протрималися на ній два місяці після того, як затонув пароплав «Челюскін»

провулок Льва Євселевського

Євселевський Лев Ісаакович (нар. 2 січня 1928, Кременчук - пом. 24 листопада 2011, Сан-Франциско) - історик, краєзнавець, професор, доктор історичних наук, педагог і громадський діяч, автор книг з історії міста Кременчука. Його наукова спадщина становить понад 400 праць

провулок Юрія Лисянського

Юрій (при хрещенні Георгій) Федорович Лися́нський (1(12) квітня 1773, Ніжин - 26 лютого (6 березня) 1837, Петербург) - мандрівник, навколосвітній мореплавець українського походження, нащадок шляхетного козацького роду на британській та російській морській службі, географ, океанограф, засновник наукової океанографії колишньої Російської імперії, капітан 1-го рангу (1809 рік)

вулиця Чернишевського

Микола Гаврилович Чернише́вський (12 (24) липня 1828 року – 17 (29) жовтня 1889 року) - російський публіцист і письменник родом з Саратова, ідеолог революційно налаштованої інтелігенції

вулиця Антоненко-Давидовича

Борис Антоне́нко-Давидо́вич (справжнє прізвище Давидов, також Давидів; 5 серпня 1899, Засулля (тоді Полтавщина, тепер Сумщина) – 8 травня 1984, Київ) – український письменник, літературний перекладач; член літературної організації Ланка-МАРС; дослідник проблем розвитку й культури української мови.

Жертва сталінського терору. За першою сфабрикованою справою засуджений до страти, вищу міру покарання замінили на 10 років ГУЛАГу, вини не визнав. За наступною справою засуджений на довічне заслання

вулиця Черешнева

 

провулок Чернишевського

-//-

провулок Антоненко-Давидовича

-//-

провулок Черешневий

 

вулиця Чкалова

Валерій Павлович Чкалов (20 січня (2 лютого) 1904 року, с. Васильово, Горьковської області - 15 грудня 1938 року, Москва) - радянський льотчик-випробувач, комбриг (1938), Герой Радянського Союзу (1936)

вулиця Георгія Майбороди

Георгій Іларіонович Ма́йборода (18 листопада (1 грудня) 1913 року, Пелехівщина, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія - 6 грудня 1992 року, Київ) - український радянський композитор, брат композитора Платона Майбороди, батько співака Романа Майбороди. Депутат Верховної Ради УРСР 7-9-го скликань. Навчався у Кременчуцькому індустріальному технікумі. Зараз на цій вулиці знаходиться музична школа

вулиця Героїв Бучі

«Місто-герой України» - указ Президента України від 24.03.2022 №164/2022

вулиця Кондитерська

На цій вулиці розміщається підприємство «Лукас», український лідер виробництва солодощів

вулиця Левка Мацієвича

Маціє́вич Лев Макарович (1(13) січня 1877, с.м.т. Олександрівка, Чигиринський повіт, Київська губернія, Російська імперія – 24 вересня (7 жовтня) 1910, Санкт-Петербург, Російська імперія) – корабельний інженер Російської імперії та перший авіатор українського походження, суднобудівник, автор проєктів кораблів, підводних човнів, протимінних заслонів, морських аеропланів тощо, український громадський і політичний діяч. Один із засновників Революційної української партії (РУП)

провулок Чкалова

-//-

провулок Георгія Майбороди

-//-

провулок Левка Мацієвича

-//-

проїзд Чкалова

-//-

проїзд Георгія Майбороди

-//-

проїзд Левка Мацієвича

-//-

тупик 1-й Чкалова

-//-

тупик Ґрунтовий

 

тупик Спокійний

 

тупик 2-й Чкалова

-//-

тупик Соколиний

 

тупик Сливовий

 

тупик 3-й Чкалова

-//-

тупик Суничний

 

тупик Горіховий

 

тупик 4-й Чкалова

-//-

тупик Черемховий

 

тупик Спортивний

 

вулиця Шишкіна

Іван Іванович Ши́шкін (13(25) січня 1832 року, Єлабуга, Вятська губернія, Російська імперія - 8(20) березня 1898 року, Санкт-Петербург, Російська імперія) - російський художник-пейзажист, живописець, рисувальник і гравер-аквафортист. Академік (1865), професор (1873), керівник пейзажної майстерні (1894) Імператорської Академії мистецтв. Один із засновників Товариства пересувних художніх виставок

вулиця Сергія Васильківського

Сергій Іванович Василькі́вський (7(19) жовтня 1854, Ізюм - 8 жовтня 1917, Харків) - український живописець, пейзажист, баталіст. Перед смертю він заповів Музею Слобідської України понад 1340 своїх творів та значну суму грошей, які, за його бажанням, мали піти на створення у Харкові великого національного художнього музею. Художник Васильківський залишив після себе гідний набуток для українського мистецтва - майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них передав Харківському художньому музею (більшість загинула чи була вивезена з України в роки Другої світової війни)

вулиця Володимира Боровиковського

Володимир Лукич Боровикóвський (нар. 24 липня (4 серпня) 1757 року, Миргород, Миргородський полк, Гетьманщина - 6(18) квітня 1825 року) - український маляр, живописець, іконописець та портретист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1795), розписував царський палац в Кременчуці

провулок Шишкіна

-//-

провулок Сергія Васильківського

-//-

провулок Володимира Боровиковського

-//-

проїзд Шишкіна

-//-

проїзд Сергія Васильківського

-//-

проїзд Володимира Боровиковського

-//-

парк «Ювілейний»

 

парк «Слави»

 

проїзд Ярославський

Ярославль - місто в росії, адміністративний центр Ярославської області і Ярославського району

проїзд Григорія Гамалії

Гамалія Григорій Михайлович (Грицько Гамаль, Малеєнко; нар. близько 1630 - пом. 1702) - український військовий і державний діяч другої половини XVII століття, дипломат, меценат. Сотник пирятинський, полковник лубенський. Брав участь у національно-визвольній війні українського народу 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького

проїзд Заводський

 

проїзд Євгена Адамцевича

Євген Олександрович Адамце́вич (19 грудня 1903 (1 січня 1904), Солониця - 19 листопада 1972, Холмівка) – сліпий бандурист, віртуозний виконавець українських народних пісень, автор «Запорозького маршу»

Автор: Альона Душенко Фото: Ілля Баранник
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Коментувати статтю можуть тільки зареєстровані користувачі.
Будь-ласка, УВІЙДІТЬ або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 25 від 23 червня 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх