Загинув, рятуючи друга: історія Героя України Ігоря Сердюка та його друга дитинства

18.02.2022, 19:00 Переглядів: 7 250

 У дитинстві прапороносець 9-ї сотні самооборони Ігор Сердюк ледь не загинув, його ціною власного життя врятував друг Сашко Яковлєв.

Свист куль, нестерпний запах крові та перші масові вбивства на Майдані. Вдень 18 лютого 2014 року під час протистояння у Кріпосному провулку в урядовому кварталі вбили трьох учасників Революції Гідності. Серед полеглих Героїв був 44-річний Ігор Сердюк з Кременчука. Яскрава, непересічна особистість. Вільний духом бунтар-революціонер у мазепинці з тризубом і татуюванням Че Гевари на грудях…

Того дня Ігор стояв у 15 метрах від їжака, який зробила самооборона. Він впав після пострілу снайпера. Ігор не був в протигазі, військовій одежі, він лише тримав прапор. Снайпер вирішив вистрілити саме у прапороносця.

Прощався з Ігорем весь Кременчук. Його домовину несли від будинку на Першотравневій через вулицю Перемоги до Свято-Миколаївського собору, де відбулося відспівування.

Цікаво, що у дитинстві прапороносець 9-ї сотні самооборони Ігор Сердюк ледь не загинув у 1982 році. Його ціною власного життя врятував друг Сашко Яковлєв.

Олександр Яковлєв на турнірку
Олександр Яковлєв на турніку

Ігор Сердюк та Олександр Яковлєв навчалися в одній школі №15, але Сашко був на рік молодшим. Друзі по під'їзду навіть не підозрювали, які віхи долі на них очікують.

Родина Яковлєвих
Родина Яковлєвих

Родина Яковлєвих полюбляла відпочивати на морі, й щороку відправлялися до Криму. Сашко з молодшим братиком обожнювали воду й добре плавали.

«Кременчуцький ТелеграфЪ» поспілкувався з тренером та батьком загиблого Сашка про трагедію, яка трапилася 40 років тому, про момент, який валинув не лише на життя однієї людини, а й історію цілої країни.

Тренер Микола Гальченко виховав багатьох талановитих дзюдоїстів. Одним з них був Сашко Яковлєв. Коли йому було 14 років, він разом з Ігорем Сердюком пішов купатися на Зелений острів. Сашко дотягнув Ігоря до берега, а сам потонув. Олександра Яковлєва посмертно нагородили медаллю за порятунок потопаючого. Цю медаль вручили батькам загиблого хлопця. Також на честь Олександра Яковлєва організували пам'ятний турнір.

 

Літо 1982 року, на вулиці стоїть спекотна погода. Друзі Ігор та Сашко вирішують відпочити на острові Зеленому й звичайно скупнутися у Дніпрі. На жаль, звичайний відпочинок обернувся трагедією.

- Вони разом стрибали з дебаркадера, а в цей час дали воду з ГЕС. Була сильна течія. А Ігор погано плавав і його понесло течією. Сашко, на відміну від Ігора, добре плавав й дотягнув його до дебаркадера. Далі знесиленого Сашка понесло далі течією. Його тіло знайшли вже близько мосту, - розповів тренер юного героя. - Ми спортивною спільнотою клопотали нагородити його медаллю за порятунок потопаючого. На честь Сашка ми організували турнір з дзюдо. Виготовили медалі на заводі «Кредмаш». Й провели 3-4 турніри. Запрошували спортсменів з Полтави, Харкова, Дніпра й проводили турнір у Міському палаці культури.

Як писала в той час місцева газета, Сашко першим пірнув у воду, Ігор за ним. Коли Сашко гукнув й попередив, що там глибоко, Ігор намагався повернутися, але його закрутило у коловороті.

- Стрілою кинувся до товариша. Через кілька секунд був біля Ігоря. Ось уже міцно обійняв його знизу за тулуб і вирвався вперед. Вистачило сил добратися до мілини. А там дорослі підхопили Ігоря й понесли на берег. Всі побігли до нього. І тільки, коли Ігор опритомнів, побачили, що немає рятівника. Довго гукали його, але він так і не озвався. Рятуючи товариша, Сашко дуже знесилився: так і не зміг вийти з води...

Сашко був надто самостійний. Всі були в ньому, бо допомагав завжди він, а не йому. Нікому не спало на думку, що в ту хвилину, коли всі обступили Ігоря, робили йому штучне дихання, не менше потребував допомоги й Сашко.

Батько Володимир Яковлєв
Батько Володимир Яковлєв

Сашко любив читати книжки, займався дзюдо з 8 років й завжди був справедливим та чуйним. У таборі Сашко обережно, щоб не розбудити, вкривав своєю ковдрою молодшого братика Серьожку, який тремтів від холоду. Олександр жив дзюдо й займав призові місця на змаганнях. Навіть став чемпіоном малих олімпійських ігор. Після його смерті кілька років проводили турнір з дзюдо пам'яті Сашка Яковлєва.

- Сашка знайшли не одразу. Його течією від Зеленого острова віднесло аж за 10 кілометрів. Рибаки зачепили його багром й витягнули з води. Місяць і три тижні... Майже два місяці ми його шукали, - розповів батько Володимир Яковлєв. - Класний керівник Сашка Тетяна Григорівна зібрала усіх однокласників й попрощалися з ним. Пронесли його до школи, де попрощалися з ним, й поховали на Свіштовському цвинтарі.
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Історія Кременчука



Свіжий випуск

№ 47 від 24 листопада 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх