«Жити так, щоб було сказано і подумано, що не марно». Кременчук попрощався зі своїм Героєм Тарасом Вʼюном

Сьогодні, 15:29 Переглядів: 1 029

«У засвіти відійшов не просто випускник, ветеран, а моральний авторитет, людина-світоч. Запах його пікселя при обіймах досі відчувається і в голові лунають його настанови», — директорка Кременчуцької гуманітарно-технологічної академії Леся Крупіна

9 грудня в Міському палаці культури відбулось прощання з Тарасом Анатолійовичем Вʼюном — кавалером ордена «За мужність».

Народився Тарас 9 січня 1987 року. Навчався в кременчуцькій гімназії № 20, згодом закінчив Кременчуцький педагогічний коледж. До війни працював рятувальником в 12-ій державній пожежній частині.

У 2014 році Тарас Анатолійович став на захист своєї країни добровольцем. З 2018 служив на посаді командира роти снайперів. З 2022 року, після повномасштабного вторгнення брав участь у бойових діях на Запорізькому, Попаснянському та Херсонському напрямках. Був повним кавалером ордену «За мужність».

— Тарас від початку запам'ятався дуже особливим учнем, був дуже здібним, ерудованим, веселим. Був душею компанії. Навчався на вчителя початкових класів та вчителя інформатики. Після того як він закінчив коледж і став на захист країни, ми іноді зустрічались, гуманітарно-технічна академія проводила «уроки мужності», вони організували зустріч із героями, Тарас теж там був. Я, як класний керівник, і діти, які навчаються в Кременчуці, ми туди прийшли — і це була чудова зустріч. Для нього, та і для нас, ця зустріч була дуже важливою. То був гарний привід, щоб зібратись. І от на цих вихідних прийшла звістка, яка просто вбила всю нашу групу… І як написала одна дівчина «місяць тому він зібрав нас по хорошій новині, тепер же з такої поганої новини ми знов зібрались». Ми знаємо, що такі люди не помирають — вони потрапляють на небеса. Пишаємось Тарасом, — каже класний керівник Тараса, Олександр Анатолійович.

6 грудня 2025 року в лікарні, внаслідок тяжкого поранення Тарас Анатолійович Вʼюн загинув. Був одружений, залишились дружина та двоє діток — хлопчик і дівчинка. Також у військового лишилася мати.

— «Живіть. Кожен на совість робіть те, що ви маєте робити, та не забувайте, звідки ви. Знаєте, оця фраза «ця країна мені нічого не дала» мене дуже бісить. А що вона тобі має дати? Що ти для неї зробив? Зроби щось для неї — і вона тобі віддасть. Ви просто думаєте про те, що ви можете і що ви хочете. Не тикайтесь, не микайтесь, не шукайте швидких можливостей заробити. Тому що такі думки ніколи до добра не доведуть. Як правило, в нас швидкі гроші повʼязують або з криміналом або з аферами, а це той самий кримінал. Якщо кожен бути жити по совісті, то тільки так ми зможемо побудувати нашу майбутню Україну. Я розумію, що це пафосні слова, що вже не одноразово сказані, але з висоти прожитих років я вам скажу так: повернеш голову і подумаєш, тут я зробив правильно, а тут можна було і не так. І от коли в тебе «зробив правильно» буде переважувати, ти будеш знати, що не даремно жив, — процитувала слова Тараса директорка академії Леся Крупіна.

Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали Тараса на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким військовослужбовця.

Нагадаємо, торік у нас вийшло інтерв'ю із Тарасом В'юном: ветеран розповідав про службу, поранення та повернення до життя.

Автор: Катерина Животовська

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.