В суботу, 1 березня, в Кременчуці в Вищому професійному училищі №7 відбувся захід, присвячений Дню української жінки
Його ініціювали й організували адміністрація ВПУ, Координаційний центр об?єднань ветеранів і волонтерів, а також кременчуцький 145-й батальйон територіальної оборони, який формувався на базі училища.
Головними учасниками заходу стали матері й дружини випускників ВПУ, які віддали свої життя, захищаючи незалежність рідної країни.
Зазначимо, що в училищі свято зберігають пам?ять загиблих героїв й підтримують їх родини.
Директор ВПУ 7 Микола Несен привітав присутніх й зазначив, що пам’ять — це не просто спогади, а невидима нитка, яка з’єднує покоління, надихає на боротьбу та нагадує про справжню ціну свободи.
Українські воїни, що віддали свої життя за незалежність нашої держави, залишили по собі не лише подвиги, а й незагойний біль у серцях матерів, дружин і доньок. Саме тому шанування їхньої пам’яті — наш моральний обов’язок, а підтримка тих, хто втратив найдорожче, є справою честі для всього суспільства, зазначив директор.
Полковник у відставці, керівник військово-історичного музею Володимир Поляков також привітав жінок, подякував за виховання справжніх патріотів своєї країни.
— ВПУ №7 давно стало справжнім центром патріотичного виховання міста, і сьогодні тут звучать не лише слова скорботи, а й глибокої вдячності тим жінкам, які виховали мужніх захисників України, — підкреслив він.
У цей день в стінах ВПУ №7 лунали слова підтримки, пам’яті та гордості. Атмосфера заходу була проникнута глибоким емоційним змістом — теплі слова вдячності на адресу родин та музичні номери не залишили байдужим нікого в залі.
Особливо зворушливим моментом стало вручення квітів й солодощів жінкам, які втратили своїх синів і чоловіків, але не втратили сили духу.
— Ваші сини та чоловіки вже не прийдуть привітати вас зі святом. За них це зробимо ми, — сказав Микола Несен.
Директор училища наголосив, що ВПУ №7 продовжуватиме традиції патріотичного виховання молоді та підтримуватиме родини своїх героїчних випускників.
Цей захід — ще одне нагадування про те, що жінки-героїні живуть поруч із нами. Вони втратили найдорожче, але продовжують бути символом витримки, любові та відданості Україні. Ми маємо підтримувати їх щодня, пам’ятаючи про біль втрати найдорожчого.