Поранений військовий Олександр «Кimura» Соболєв: «Хочу лише справедливості»

4.02.2025, 12:02 Переглядів: 1 869

Через відсутність виплат змушений жити на допомогу побратимів й мамину пенсію

З перших днів війни чоловік добровольцем пішов на фронт, але після контузії та важкої травми коліна, залишився сам на сам зі своїми проблемами. Каже, через бюрократію та неправильно заповнену форму 100 п’ять місяців поспіль не отримує жодних виплат, і мусить просити допомоги у небайдужих кременчужан та побратимів.

Наразі чоловік перебуває у київській лікарні на черговій операції з ендопротезування, після якої його чекає довга реабілітація.

— Я завжди сам заробляв на життя! А тепер, коли вимагатиму лікування, вимушений просити допомоги для відновлення здоров’я. Відчуваю справжній відчай від ситуації, в яку потрапив, — сумно каже Олександр.

З тренера джиу-джитсу — у 3-тю штурмову

До повномасштабного вторгнення житель Горішніх Плавнів Олександр Соболєв успішно працював у Києві тренером бразильської джиу-джитсу. Сам — неодноразовий чемпіон змагань різного рівня, він успішно тренував різновікові групи й навіть мав свою команду.

З перших днів війни чоловік вирішив піти захищати країну.

Прагнув потрапити у розвідку, але через обмежену придатність зі слуху це не вдалося. Тоді поставив собі за мету стати частиною 3 штурмової бригади.

Було багато перешкод, але й спортивна підготовка та велике бажання зробили своє діло — після рекрутингового центру Олександра зарахували до бригади.

 

— Часто на війні трапляються випадки, після яких бійці кажуть, що у них з’явився другий день народження. Мені двічі довелося потрапити у такі ситуації. Вперше 28 червня 2023 року. Ми їхали на полігон і в нашу машину на великій швидкості мало не влетіла фура. Дивом водій зорієнтувався й не зачепивши нас, — розповідає чоловік.

«День Закоханих 2024 року запам’ятався на все життя»

Інший випадок трапився в Авдіївці на Коксохімі під час виконання бойового завдання з евакуації пораненого бійця, на яке чоловік заступав 14 лютого 2024 року.

— Ми планували забрати пораненого побратима і швидко повернутися на позиції, але потрапили до засідки. Удвох вели стрілецький бій. Було дуже «гаряче». Поки відстрілювався, краєм ока побачив, що побратим упав. На щастя, він був тільки поранений у руку, це надало мені сил. Я його взяв за броник і ми почали виходити із засідки, — згадує Олександр.

За бійцями йшов «хвіст», тому вирішили розділитися. Побратим Олександра успішно вийшов, а сам чоловік усю ніч провів на лютому холоді у металевому кіоску. Поки переховувався, потрапив під обстріл і отримав важку контузію.

— Чесно кажучи, думав уже не виживу. По-перше, дуже сильно змерз і від холоду вже не відчував кінцівок. Допомогли цигарки — курив у долоні й так зігрівав руки, а потім теплими розтирав шию та груди. Під ранок почали мучити галюцинації, бачилися силуети, чулися звуки — це були наслідки контузії та тривалого голодування та зневоднення. Попри все, зброю тримав напоготові й увесь час думав про те, щоб не потрапити в полон.

Розповідає, коли зумів вибратися і нарешті потрапити до українських позицій, відчув справжнє щастя від того, що живий, що поруч свої.

— Ми довго з хлопцями жартували, що це був найжорсткіший день Святого Валентина. Тож День Закоханих 2024 року я запам’ятався на все життя.

«Вимушений доводити, що втратив здоров’я на війні»

Після лікування від контузії та травми коліна, яке отримав під час виконання бойового завдання, у березні 2024 року Олександр потрапив на першу операцію із заміни колінного суглоба. До цього додалися серйозні проблеми із серцем.

 

— Тож першочерговим було відновлення здоров’я і лише згодом я з’ясував, що «форма 100» була заповнена некоректно і через це тепер я не можу отримати жодних виплат, які гарантує держава військовим, що втратили здоров’я та отримали інвалідність внаслідок війни.

Чоловік каже, що за розв'язанням проблеми неодноразово звертався до адвокатів, але ніхто не дає гарантій: «Гроші просять заплатити наперед. І це не тисяча гривень, а 26 тисяч за супровід МСЕК. Й навіть це не гарантує розв'язання проблеми! Одному адвокату я вже заплатив, але зараз треба ще вісім тисяч за те, щоб зробити адвокатський запит».

— Я хочу справедливості добитися! Коли почалася війна, я без роздумів пішов захищати країну, а тепер змушений доводити, що всі мої хвороби здобуті на війні. Я — професійний спортсмен, щороку проходив медичний огляд. Був здоровим чоловіком, мав лише проблему зі слухом, а тепер ішемічну хворобу, тяжку травму коліна, головні болі від контузії… А на паперах — все це не пов’язано з війною. Прикро...

До речі, Олександр впевнений, що саме слухові апарати врятували йому життя під час контузії, адже вуха були закриті і не пропустили частину звуку.

«Мотивації немає через таке ставлення держави»

Олександр підкреслює, що у бригадах, де бійці багато годин проводять на «нулі», панує справжнє родинне братство, а коли людина потрапляє на лікування, то стикається з такою купою проблем, які не в змозі вирішити самостійно.

Комусь помилку у прізвище зробили, комусь ім’я не те написали, комусь некоректно форму 100 заповнили, і все посипалося, каже військовий.

— Я весь час думаю про те, чого чоловіки ховаються і не хочуть йти до війська, і прийшов до висновку — ця несправедливість, негативне ставлення до поранених бійців, є однією з причин відсутності мотивації. Забагато негативних прикладів у нашій державі, коли поранені військові опиняються за бортом, нікому не потрібними й змушені кричати, щоб довести своє право на достойну життя. На жаль, у нашій державі на посадах часто можна зустріти людей, які принижують поранених бійців. Це не перебільшення. І це дуже прикро.

Наразі чоловік знаходиться у Києві в Інституті ортопедії та травматології на госпіталізації. Йому зробили чергову операцію на коліні. Попереду — довгий курс реабілітації, на який потрібні гроші.

— Я вдячний своїй матусі, яка віддає пенсію, щоб допомогти мені, своїй коханій, яка також підтримує. Мені дуже допомагають побратими — не кидають самого. До речі, свою машину я віддав хлопцям, щоби використовували її на завданнях — їм потрібніше!

Попри все, після відновлення Олександр планує повертатися на службу. Каже, ще може принести користь, зокрема як інструктор зі спорту.

— Хочеться до хлопців, хочеться з ними поруч бути, із ними до кінця все пройти. Щоб потім будувати разом нову державу, без бюрократії, з розумною системою, з повагою до військових.

Підтримати Олександра Соболєва можна. Перерахувавши гроші на його картку 5168 7456 3861 5598 або на банку [leech=https://send.monobank.ua/jar/vicLrkytT]https://send.monobank.ua/jar/vicLrkytT


Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх