Шпундра, борщ з чорносливом та галушки з гливами: як у закладі «Бойова Галушка» відновлюють автентичну кухню регіону

28.02.2024, 19:03 Переглядів: 3 982

 

Відкрили заклад кременчужани за кошти, отримані у рамках урядового проєкту «єРобота». Про те, як не побоялися розпочати власну справу за повномасштабного вторгнення та скільки коштів отримали на втілення ідеї, а ще про унікальні рецепти кухні Полтавщини читайте у матеріалі.

Андрій та Вікторія не мали досвіду відкриття подібних кафе раніше. До повномасштабного вторгнення педагог за освітою Вікторія просто любила готувати. Вела авторський кулінарний блог та мріяла відкрити для себе автентичність українських страв. Андрій мав власну майстерню з виготовлення шкіряних виробів, які купували в Україні та за кордоном. Втім, повномасштабне вторгнення внесло корективи у їх життя.

 

— Від початку вторгнення попит на вироби, особливо з відправкою за кордон, знизився. Ми з Вікою одразу почали займатися волонтерською діяльністю. Домовилися з місцевим виробництвом і почали збирати інгридієнти та кошти, аби пекти енергетичні батончики для військових. Віка придумала рецепт. Назвали ми його «Козацьке печиво». Відправляли коробками військовим на фронт та передавали теробороні міста. Спекли близько 250 кілограмів батончиків, — розповідає Андрій.

Партнерка Андрія Вікторія каже, так з'явилася мрія про власну соціально відповідальну справу. Жінка виграла грант на навчання в Українській Соціальній Академії, де й зародилася ідея закладу «Бойова Галушка». Втім, для реалізації омріяного кафе не було ні коштів, ні потрібного досвіду.

 

— Я поїхала до Британії, влаштувалася там помічником кухаря. Там я пропрацювала кілька місяців. Потім перейшла в інший заклад як шеф-кухар. Також у Лондоні мала змогу навчатися у відомій школі Ле Кордон Блю. У місці, де я працювала, мене не хотіли відпускати, але я хотіла повернутися. Я бачила своє життя в Україні. Поїхала за кордон цілеспрямовано, щоб здобути необхідні навички, — говорить Вікторія.

Про отримання коштів в рамках урядового проєкту «єРобота» та благодійність

Поки Вікторія навчалася у Британії, Андрій в Україні шукав кошти. Чоловік розповідає, вирішив подати заявку на отримання грошей за програмою «єРобота». Каже, шлях від подачі заявки до отримання коштів тривав близько трьох місяців.

— Це довгий процес, але можливий. Найбільше для отримання коштів по гранту потрібне терпіння. Я готував заявку сам, але знаю, що у місті є «Інститут розвитку Кременчука», там консультують та допомагають заповнити грантову заявку. Важливо, щоб у тебе була зрозуміла ідея, бачення того, як ти будеш заробляти. Це потрібно, щоб скласти бізнес-план. Є певна кількість табличок та форм, яку треба заповнити. Є вимога, що ти маєш працевлаштувати офіційно від двох людей. Сплачувати за них податки. Це як безвідсотковий кредит, бо ти ці гроші повертаєш податками. Цього місяця ми вже плануємо вийти на точку беззбитковості. За три місяці роботи це непоганий показник, — говорить Андрій.

250 тисяч гривень — саме таку суму кременчуцькі підприємці отримали на реалізацію власної справи. Кажуть, цих коштів вистачило, аби придбати частину обладнання. А от витрати на ремонт, оренду приміщення, решту кухонного приладдя — лягли на власників закладу.

 

— Ремонт ми робили за свої гроші. Барну стійку я змайстрував сам, столи також зробили з тих матеріалів, які мали. У нас не було великого бюджету. Стиль нашого закладу можна назвати лофт, бо коли у тебе нема грошей, то тобі доводиться видумувати якийсь стиль, — розповідає Андрій.

І хоча для отримання фінансування проєкту благодійна складова не була обов’язковою опцією, втім, кажуть Андрій та Вікторія, ідею про соціальний бізнес планували втілити від самого початку.

 

— Головна наша ідея благодійності полягає у тому, що 20% свого прибутку ми спрямовуємо на соціальні потреби. В мирний час це будуть міські ініціативи та проєкти. Поки йде війна, ми спрямовуємо усі гроші на перемогу, — говорить Андрій.

За кілька місяців своєї роботи на потреби ЗСУ у «Бойовій галушці» назбирали понад 17 тисяч гривень. Свої звіти про допомогу військовим публікують у соціальних мережах, та, безпосередньо, у кафе.

 

— За ці кошти ми придбали п’ять буржуйок, які відправили на передову. Ми їх зробили іменними, підписали, що це від «Бойової галушки» з міста Кременчук. Перші місяці, коли у нас не було прибутку, то ми збирали гроші за допомогою благодійних подій. Ми надавали безкоштовно свій простір, за умови, що майстер-клас, проведений у нашому закладі, буде частково чи повністю благодійним, — говорять Андрій та Вікторія.

29 лютого у «Бойовій галушці» планують провести черговий благодійний захід. Присвятять подію кухням Донеччини та Луганщини. Андрій розповідає, визначитися з меню для найближчої «званої вечері» допомогла співробітниця кафе, яка вимушено переїхала до Кременчука з міста Мар'їнка Донецької області.

— Цей рік високосний. Саме 29 лютого день, якого зазвичай немає. Ми вирішили провести «звану вечерю» та присвятити її кухні, якої «немає». Ми хочемо показати, що ця кухня насправді є. Це буде кухня Луганщини, Донеччини. Це закрита подія за бронюванням, на яку місця вже продані. Частина коштів за участь піде силам оборони, — зазначає Андрій.

На момент публікації матеріалу усі місця на захід заброньовані. Стежити за подальшими анонсами можна на сторінці закладу.

Про особливість кухні та меню

Люди приходять сюди по їжу, розповідають власники закладу. Відкрита кухня та акцент на смак — цінності закладу «Бойова галушка». Вікторія розповідає, завжди любила готувати, а Андрій любив смакувати та вихваляти її страви. Тож віру в успіх авторського борщу, галушок, манників жінка не втрачала. Після навчання за кордоном та отримання гранту, Вікторія взялася на кухні свого кафе відтворювати страви Полтавського регіону.

— Я цікавлюсь історією нашої кухні, досліджую її. Моя мета: зробити нашу кухню сучасною, естетичною та не такою жирною. Щоб люди, які працюють в офісі, могли спокійно поїсти галушки на обід. За нашими підрахунками, наш бестселер — це борщ. Його особливість у тому, що ми робимо його без м’яса, він з чорносливом. М’ясо ми можемо додати при подачі. Його можуть їсти як вегетаріанці, так і люди, які люблять м’ясо, — зазначає Вікторія.

Крім борщу, готують у закладі галушки за авторським рецептом. Також власники кафе співпрацюють з невеликими локальними виробниками регіону.

 

— На Полтавщині галушки більш розповсюджені начинені свининою, а ми робимо з куркою. Страва легша для шлунку. Курицю ми використовуємо фермерську з Власівки, вільного вигулу — це впливає на смак. Борошно для страв у нас з Погребів. Гриби купуємо у Новосанжарському районі. Маємо галушки з гливами та грибним соусом, таких ми не бачили у Полтавському регіоні, — говорять Вікторія та Андрій.

Старі українські рецепти на кухні «Бойової галушки» знаходять авторську інтерпретацію. Вікторія каже, зупинятися на досягнутому не збираються, нині продовжують пошуки забутих рецептів регіону.

 

— Полтавські рецепти можна знайти у творах Івана Котляревського, зокрема у «Енеїді», там описано багато страв. А от автентична страва Кременчуччини — це вергуни. Є музей вергунів під Кременчуком. Це як десерт до чаю. Нам постійно доводиться пояснювати, що таке вергуни. А є й такі відвідувачі, які бачать їх та говорять, що це страва їх дитинства, — розповідає Вікторія.

Відвідати заклад автентичної української кухні можна в центрі міста, по вулиці Небесної Сотні 22/13.

Автор: Роксолана Жукова Відео: Артем Коваленко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 11 від 14 березня 2024)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх