Сьогодні, 6 липня, у Кременчуці попрощалися із захисником України Володимиром Баличевим на позивний «Балу».
Володимир народився 15 липня 1972 року у Кременчуці. Тут він жив, навчався, закінчив Кременчуцьку гімназію №18, а згодом — ПТУ №20.
Володимир брав участь в антитерористичній операції, а після початку повномасштабного вторгнення, у листопаді 2022 року, знову став на захист України. Служив у званні сержанта на посаді стрільця-санітара взводу охорони.
Побратим Володимира на позивний «Квадрат» розповів, що вони познайомилися на початку повномасштабного вторгнення. Саме тоді між ними зав’язалася справжня дружба. Чоловіки спали на сусідніх ліжках, підтримували один одного та багато спілкувалися. За словами побратима, Володимир евакуйовував поранених і служив у штурмовому загоні «Одін». Він запам’ятався мужнім, гідним і життєрадісним чоловіком, який любив життя.
Ми його знали як Балу. Як доброго, гарного, веселого ведмедика, завжди усміхненого, завжди безстрашного. Ми були на Бахмутському напрямку, були в Авдіївці, були на Лимані, були на кордоні. На жаль, так вийшло, що хвороба його забрала. Ми дуже за ним сумуємо.
Подруга юності Володимира Наталя пригадує його завжди усміхненим, добрим і готовим підтримати та допомогти.
Він завжди залишиться в нашій пам’яті як добряк Балу. Таким ми його запам’ятаємо і будемо пам’ятати все своє життя, — розповіла Наталя.
Старша бойова медикиня штурмового загону «Одін» Вікторія згадує побратима як дуже відважного та безстрашного воїна. Каже, коли потрібно було евакуювати бійців з Авдіївки або забрати речі, він завжди брався за це. Також Вікторія розповіла, що Володимир дуже любив свою маму:
Мамі потрібно було дзвонити зранку і ввечері обов’язково, бо дуже хвилювався. Де б ми не були, він завжди знаходив можливість і зв’язок, щоб їй подзвонити.
Ще один побратим Володимира, Сергій, поділився однією з історій, яка сталася з ними на фронті:
Евакуаційна машина броньована підірвалася. Він же був на евакуації, в другій групі. Підірвалася, і лишилися там і поранені, і екіпаж евакуаційний. Він десь доп’яв якогось пікапа і поїхав там, де не їздив ніхто.Забрав і групу, і поранених вивезли.
Помер Володимир Баличев 30 червня 2026 року в одній з лікарень Кременчука. Він не був одруженим та не мав дітей. У Володимира залишились мати та брат.
Після панахиди у Свято-Миколаївському соборі поховали захисника на Новоміському кладовищі.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним і близьким військовослужбовця.
