22 квітня у Кременчуці попрощалися з військовослужбовцем Олексієм Білозерським.
Олексій народився 17 листопада 1982 року у Кременчуці. Навчався у ліцеї №17, згодом закінчив ВПУ №19. Працював на підприємстві «УКРБУД-сервіс». У лютому 2025 року його призвали на військову службу. Він служив у званні молодшого сержанта, обіймав посаду командира відділення снайперів. Після мобілізації пройшов навчання та був направлений на фронт.
Колега Олексія Роман, з яким вони працювали разом, розповів, що підтримував із ним зв’язок під час служби, але так і не побачились за цей час.
«Він був доброю, світлою, веселою людиною. До нього на зупинці в Горішніх Плавнях, коли він мав їхати на роботу, підійшли працівники ТЦК, попросили військово-обліковий документ і він з ними пішов. Звідти його направили в учєбку, а потім вже на фронт», — розповів Роман.
Сусід Олександр також відгукується про нього як про щиру та доброзичливу людину:
«Дуже добра людина, з ним ніколи не можна було посваритись. Він завжди був відкритий, доброзичливий, уважний».
За його словами, вони планували зустрітися під час наступного приїзду військового додому, але зустрілись вони вже за інших обставин.
Олексій Білозерський отримав поранення під час виконання бойового завдання поблизу Костянтинівки. Помер 13 квітня 2026 року у лікарні міста Дніпро, де проходив лікування після поранень.
Олексій був розлучений, у нього залишилися донька та старший брат — учасник бойових дій з 2014 року та мати.
Після прощання у Свято-Миколаївському соборі поховали воїна на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників та захисниць України.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна.
