26 березня у Кременчуці відбулося прощання з військовослужбовцем Збройних Сил України та колишнім депутатом міської ради Олексієм Пліхою.
Відомо, що Олексій Пліха був вірним сином, люблячим чоловіком, випускником Кременчуцького ліцею № 5. Він помер 21 березня 2026 року у віці 50 років.
Попрощатися з ним прийшли рідні, друзі, колеги та знайомі. Відспівування відбулося у Свято-Миколаївському соборі, після чого Олексія поховали на Свіштовському кладовищі у меморіальному секторі почесних поховань захисників і захисниць України.
Життєвий шлях Олексія був різним, але в ньому чітко простежується одна риса — відповідальність. У 2006 році його обрали депутатом Кременчуцької міської ради. На той час він працював виконавчим директором ТОВ «Самміт». Згодом пов’язав життя зі службою у Збройних Силах України.
Знайомі згадують: рішення піти на фронт було свідомим. Він не ховався і не чекав повістки. Пішов добровольцем у 2022 році, бо вважав це своїм обов’язком.
Сусідка Валентина розповідає, що знала Олексія багато років:
«Ми жили в одному будинку. Він був дуже ввічливий, порядний чоловік. Завжди мав багато друзів, був відкритим, товариським. Після навчання почав працювати, а коли почалася війна, сам пішов захищати країну. Тому що вважав, що так буде правильно і важливо».
За словами знайомих, з фронту Олексій повернувся після поранення. Його комісували за станом здоров’я. Згодом чоловік переніс інсульт, який і став фатальним.
Колеги згадують його як відповідального і щирого фахівця.
Головний інженер фірми «Рута» Ірина Шевченко розповідає:
«Олексій працював у нас кілька років. Починав оператором котельні, а згодом, здобувши освіту, став інженером з техніки безпеки. Це був дуже добрий, позитивний чоловік. Він постійно розвивався, вчився, прагнув більшого. Про нього залишилися тільки добрі спогади».
У міській дитячій стоматологічній поліклініці, де він також працював, колеги говорять про нього щиро, з болем у серці:
«Дуже хороша людина. Розумний, людяний. Він усе вмів, усе знав. Працював у нас сім років. На війну пішов сам. Казав, що треба, бо за спиною родина. У нього залишилися дружина, дві доньки й мама».
Знайомі родини додають: він не любив багато говорити про війну. Беріг близьких.
«Добрий був хлопець. Турботливий. Для всіх це великий шок», — каже подруга родини Галина.
Олексія Пліху запам’ятають як людину спокійну, надійну і небайдужу. Того, хто не залишався осторонь і робив те, що вважав правильним.
Світла пам’ять.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким померлого.
