Що чути в місті?

– Зараз у кожного громадянина свої проблеми. Проблем насправді дуже-дуже багато. Тому виділити якусь одну одразу й не зумієш, бо всі важливі. У житловій сфері, у сфері транспорту… От взяти хоча б той же самий транспорт. Чому не можна зробити безкоштовний проїзд для пенсіонерів? Або хоча б на десять чи на двадцять копійок зробити нижчим. Адже ми все життя пропрацювали, віддавали все державі. А от держава зараз забула про нас.

– Просто вражає «робота» нашої міліції. Зараз вона займається чим хоче, і нема над нею закону. От мені, наприклад, ні за що, ні про що у відділку поламали два ребра минулого року. Відсидів сім місяців, підписав те, що хотіли від мене міліціянти. Я там був ні до чого взагалі. Зараз я працюю, а мені й досі не дають спокою.

– Найбільше хвилює питання, чому обіцяють, що наступного року навчання у школах повністю переведуть на українську мову. Моя дитина, наприклад, у наступному році йде до першого класу. То ж чому у більшості дитячих садочків зараз навчають на російській, а у школах на українській мові? Шкільна програма, думаю, буде важкою.

– Ми вже живемо, як нам Бог дає, тому що ми люди старі, хворі й нікому не потрібні. Я подала заяву на допомогу щодо соціального забезпечення десь у кінці липня, і мені пообіцяли не більше 50 гривень. Тому що грошей немає. Я й досі не отримала коштів. Отак ми й живемо. Надіємось тільки на Бога.

– У нашій сім’ї двоє дітей. Ми хотіли народити третю дитину. Я не знаю, чому Янукович відмінив указ з приводу  виплати на третю дитину. І головне, я не почув жодного пояснення, чому це зробили. Що це заважає бюджету? Але ж раніше все було нормально!
Ще мене цікавить: чому у дитячих садочках дають дітям списки, за якими необхідно принести до садочка мило, порошки, туалетний папір та все інше. Мало того, що ми сплачуємо 50 грн., так ще й доводиться витрачати гроші не зрозуміло на що. Батьки дізнавалися, що із бюджету міста виділяється певна сума на дитячі садочки. Так чому ми повинні ще щось купувати? Куди діваються кошти?