27 серпня у Кременчуцькій міській публічній бібліотеці провели вечір пам’яті «Іловайськ: ціна свободи», присвячений Дню пам’яті захисників України. До зустрічі онлайн долучилася письменниця Світлана Талан — авторка повісті «Назустріч сонцю», в основу якої покладені реальні події Іловайської трагедії та історія українського військового Тараса Бруса.
Зустріч у бібліотеці була побудована навколо пам’яті про тих, хто загинув під час війни, та того, як зберігати історії людей не лише у спогадах, а й у книгах.
Завідувачка відділу обслуговування дорослих бібліотеки на Європейській Олена Блага розповіла, що у їх бібліотеці книга «Назустріч сонцю» зʼявилася після зустрічі зі Світланою Талан у січні цього року. На примірнику залишився автограф письменниці.
За її словами, після заходу читачі цікавляться книгою, а на охочих прочитати її чекають у бібліотеці. Окрім «Назустріч сонцю», тут представили й інші видання, присвячені Іловайській трагедії та російсько-українській війні — художню літературу, книги пам’яті та документальні видання.
Історію Тараса Бруса письменниця записувала зі слів його матері
Під час онлайн-зустрічі Світлана Талан розповіла, що до неї звернулася мати Тараса Бруса. Жінка хотіла, щоб про її сина залишилася книга, але тривалий час не наважувалася на це.
Зрештою, напередодні 10-ї річниці Іловайської трагедії вона попросила письменницю написати художній твір за реальними подіями.
Що я можу зробити для свого сина, крім того, щоб про нього була написана книга, — переказала Талан слова матері героя.
Письменниця зазначила, що запропонувала залишити у творі справжні імена Тараса та його дівчини Мар’яни, тоді як імена інших персонажів змінили.
Основою для книги стали розповіді матері Тараса, а також документальні матеріали про Іловайську трагедію. Зокрема, Талан використовувала двотомне видання про події в Іловайську, де, за її словами, ім’я Тараса згадується понад 20 разів. Це дало можливість відтворити події, у яких він був безпосереднім учасником.
Робота над книгою тривала близько року. Найважчим для письменниці було спілкування з матір’ю героя.
Це кожен раз були сльози, переривання розповіді, знову повертаємось. Знову вона казала, що я далі не можу, — розповіла Талан.
При цьому сама письменниця не відкладала роботу над рукописом через емоційне навантаження. Каже, могла плакати під час написання, але продовжувала працювати.
«Книги — це пам’ять»
За словами Світлани Талан, мати Тараса спочатку хвилювалася, чи варто було перетворювати реальну історію сина на художній твір. Згодом жінка переконалася, що рішення було правильним.
Письменниця згадала слова чоловіка матері Тараса, який сказав їй, що люди приходять у цей світ і йдуть з нього, а книги залишаються як пам’ять.
Письменниця досі підтримує зв’язок з родиною полеглого оборонця. За її словами, мати Тараса працює в Італії, але щороку в серпні приїжджає в Україну, щоб відвідати могилу сина. Родина поступово відновлює батьківський будинок і планує повернутися туди після завершення війни.
Талан також розповіла, що цього разу не запросила матір Тараса на онлайн-зустріч. Каже, що не хотіла зайвий раз травмувати її спогадами про сина.
Чому «На зустріч сонцю»
Назву повісті запропонувала сама письменниця. Вона пояснює її як символ руху від темряви до світла.
Щоб не трапилось, все одно настає новий день, і ми йдемо, відкриваємо вікно, відкриваємо себе назустріч сонцю. Бо після темряви все одно настає день, — пояснила Талан.
Під час зустрічі письменниця також говорила про роль літератури у збереженні пам’яті про сучасну війну. Вона вважає, що такі книги потрібно писати зараз, поки живі люди, які можуть розповісти про пережите.
Талан згадала, як почула думку, що про війну варто писати лише через десятки років, коли стане відома вся правда. З цим підходом вона не погодилася.
Все потрібно робити вчасно, — наголосила письменниця.
На її думку, українські книги про війну потрібні, навіть якщо читачам важко їх читати. Водночас вона зазначила, що частина видавництв не хоче випускати такі твори через невисокі продажі. Попри це, є видавництва, які продовжують збирати та публікувати історії військових.
Під час заходу в бібліотеці також облаштували локацію пам’яті. На спеціальному столі — свічка, соняхи та листівки, де можна записати імена загиблих. Окремо представили місце пам’яті та книжкову виставку з виданнями про Іловайську трагедію і загиблих захисників.
Серед учасників заходу був і кременчуцький письменник Федір Чужа — упорядник та головний редактор книги «Ангели світла». Це видання також присвячене пам’яті загиблих земляків.
Зустріч завершилася нагадуванням про головне — імена та історії людей, які віддали життя за Україну, мають залишатися в пам’яті.
Нагадаємо, 29 серпня в Україні відзначають День пам’яті захисників України. Саме цього дня у 2014 році під час виходу українських військових з оточення під Іловайськом російські війська розстріляли українські колони. Раніше «Телеграф» писав, що під час Іловайської операції загинули 366 українських воїнів, 429 отримали поранення, 158 зникли безвісти, а 300 потрапили у полон. Серед загиблих під Іловайськом були й 11 кременчуківців.
