СВІДОК БОГУШ ЗАГИНУВ 4 ТРАВНЯ

Нам вдалося розшукати понятих. Але на зустріч з Андрієм Богушем ми спізнилися. Назавжди. 4-го травня 2005 року він загинув за незрозумілих обставин на території Кременчуцького кар’єроуправління, куди нещодавно влаштувався на роботу. Відповісти на запитання щодо роботи Андрія у якості понятого погодилась його мати, Людмила Георгієвна:
- Людмила Георгієвна, де працював Андрій, перш ніж влаштувався  до кар’єроуправління?
- Так в міліції.
- У нього є про це запис у трудовій книжці?
- Та ні, як же? Він же числився на заводі вагонному, в охороні. Там і платили непогано.
- Яким  чином він працював у міліції?
- Так він же дружинником був. У цій, в Асоціації дружинників. Ну, і його вже звідти викликали.

- У протоках його допиту, у графі «місце роботи»  постійно пишуть: «не працює». Андрій не працював у 2004-му році?
- Та що ви! Андрюшенька такий хлопчик роботящий був. До роботи рвався. Казав: мамо, мені треба заробляти. Одружився він, ремонт хотіли робити…
- Чому Андрій змінив роботу – пішов з заводу?
- Ой, та важко йому було. Не на заводі, ні, а в тих дружинниках. Не витримав він. Так і сказав: мамо, Костя пішов з міліції, йтиму і я.
- Хто такий Костя?
- Та вони разом по судах…тягали їх. Костя раніше пішов. Не витримав. (прізвище другого понятого, Власенка, Костянтин, авт.)
- Андрій пояснив, чому не хоче більше служити дружинником?

- Та була у нас розмова. Він мені сказав: мамо, скільки мене ще будуть по тих судах тягати? Так набридло папери ці…ну…. Андрюшенька хороший був хлопчик, важко йому там було… Каже: мамо, на мене прокурор дивиться, в очі дивиться – він же бачить, що все це неправда! Не можу я більше… Біда з тими судами. Доця – я дружину Андрюшину, Лілю так називаю – золота дитина – так доця мені скаржилась: мамо, приходять о шостій ранку, двері ногами вибивають! Питаю: хто? Кажуть: ми з міліції, де чоловік?! Боялася вона… Хто ж знав, що так воно вийде? Що ж тепер робити?...
 4-го травня Андрій Богуш не повернувся з роботи – з першої зміни. Його мобільний телефон мовчав (як виявилось, його відключили ще об 11-й ранку – хоча за словами матері, Андрій ніколи не вимикав телефон, вони по кілька разів на день телефонували один одному).
 Коли о шостій ранку мати та дружина приїхали до кар’єроуправління, їм повідомили: « Андрія нема. Він загинув». І сказали, що чистий одяг хлопця висить у роздягальні. Подивитися на сина матір не пустили – відмовили категорично. Про все це розповіла “Телеграфу” мати загиблого.
 Офіційна причина (згідно з актом про нещасний випадок) раптової загибелі – «самовільне проникнення у неробочий час машиніста конвеєру Богуша А. В. у ТП-2 РУ-6 кв (його знайшли у дальній, занедбаній будівлі) з метою крадіжки мідних частин вимикачів». В процесі  «проникнення» Андрій загинув від удару електричного струму.
 Втім, дехто з членів родини вважає, що Андрій загинув, “бо забагато знав”. 
 Кореспондент «Телеграфу» запитала матір загиблого: чи знайшли відбитки пальців Андрія на мідних пластинах, які він начебто крав, на гаєчному ключі, яким начебто їх відкручував, та на металевих площинах будки, де його знайшли? Людмила Георгієвна відповіла, що такої експертизи не було. Чому?
 І ще одне. Якщо  Андрій пішов після роботи красти метал, чому він не переодягнувся?  Їхати додому у брудному робочому одязі він не міг. Отже мав з  накраденим повертатися до роздягальні, де хто завгодно міг його побачити. Навіщо так ризикувати?
 29 березня Андрію Богушу виповнилось 23 роки. Півроку тому, 18 вересня, він одружився. Три місяці тому обірвав стосунки з міліцією. Місяць тому загинув.

Ми не випадково почали серію публікацій про наркомафію у Кременчуці з історії про понятих. У судовому процесі поняті відіграють вирішальну роль. Вважається, що вони – неупереджені, незацікавлені в процесі свідки.  Коли обвинувачуваний говорить одне, а правоохоронці інше, слово понятих стає вирішальним. Саме їхня присутність на місці подій має гарантувати законність процесу.
Коли ж понятих змушують свідчити  про те, чого вони ніколи не бачили, закон і порядок летять до біса. Як у Кременчуці.
Навіщо це ВБНОН? А тут все просто. Справи, про які ми розповіли – переважно одноепізодні. Тобто містять один, максимум два епізоди придбання наркотику без мети збуту.  Опера розповідають -  щоб задокументувати таку справу і навіть відвезти затриманого на експертизу,  достатньо чотирьох годин. Все. Справа розкрита. Можна рапортувати начальству про виконання плану «по валу» розкритих злочинів.
А чому б і не рапортувати? Чому б і не саджати цих клятих наркоманів, від яких життя не стало?! – саме так найчастіше думає законослухняний громадянин. І помиляється.  Система не працює вибірково. Якщо правоохоронці системно порушують закон, вони порушують його будь з ким – і зі злочинцем, і з законослухняним  громадянином. У цьому й коріниться небезпека.

У наступному номері «Телеграфу» читайте продовження теми – «Наркомафія, ч. ІІ»