61-й День Перемоги – іменини великого подвигу

Мабуть, зо дві з половиною тисячі людей зібралися біля меморіалу „Вічно живим” у вівторок вранці 9 Травня. Сюди з’їхалися не лише з околиць Кременчука. Були люди з Козельщини, Краснознам’янки, Терешківки, інших сіл. Старі й малі, святково одягнені. Ті, чиїх сімей торкнулася далека війна, хто небайдужий до пам’яті про захисників і визволителів свого краю. Прийшли, щоб вклонитися на знак шани до них.
Багатолюдний мітинг був ще й особливо урочистим. Військовий оркестр, червоні прапори колишнього Союзу, високе міське начальство, хлопці у формах з військового ліцею та артилерійського полку, козаки у варті стали пишними атрибутами на площі з Вічним вогнем. Головними дійовими особами були літні люди з нагородами на грудях, учасники бойових дій у Великій Вітчизняній війні. Сивочолі ветерани зустрічаючись обіймалися, витирали сльози, цікавились здоров’ям один у одного, уточнювали телефони, і ... скромно шикувалися обабіч натовпу, поки в центрі відбувалися урочистості. Дехто – під руку з рідними, бо сил ходити вже бракує. Але ж отой погляд – повний гідності і гордості! Йому мимоволі заздриш і розумієш, що солдати Другої світової знову у строю. Тремтіли повіки і квіти в руках під час хвилини мовчання та гучних залпів.
Довго говорив старий генерал (може й набридло комусь слухати). Як справжній командир, незважаючи на поважний вік, він стояв струнко біля мікрофона і без папірця чеканив слова. Про тих, хто „першим прийняв на себе удар гітлерівської воєнної машини”, про тих, хто вистояв, хто працював у тилу, про тих, хто страждав під час репресій.

А в натовпі, брязкаючи нагородами, перемовлялись дідусі, спостерігаючи за п’ятирічним хлопчиком у гімнастьорці:
– Дивись, як малого нарядили!
– А пам’ятаєш, як у нас шили солдатський одяг для сина полку?
– Так-так. І щоб усе було як справжнє...
Ледве скінчився мітинг, як линув дощ. Щоправда, для ветеранів була запланована поїздка по пам’ятних місцях, покладення квітів до братських могил. Відбувся і традиційний обід у кав’ярні, де можна було поспілкуватися та поспівати фронтових пісень під традиційну солдатську кашу.

У Кременчуці мешкає близько 2000 учасників бойових дій та близько 7000 ветеранів Великої Вітчизняної війни.