Світлий воїн: Кременчук провів в останню путь Микиту Самойленка

4.06.2025, 14:10 Переглядів: 4 007

 Світлий, щирий, відданий — таким його запам’ятають рідні, друзі та побратими

4 червня у Свято-Миколаївському соборі Кременчука попрощалися з воїном-захисником Микитою Самойленком. Він віддав життя за свободу рідної землі.

Попрощатися з Микитою прийшли його рідні, друзі, жителі громади. Кожен — зі своїм болем, своїми спогадами, з вдячністю в серці. Світла усмішка, щирість, мужність і віра в перемогу — саме таким він залишиться в пам’яті тих, хто його знав.

Як розповів військовослужбовець із позивним «Лиман», солдат Самойленко Микита Ігорович народився у 1998 році в Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії №18, згодом — у ВПУ №7. Під час мобілізації був призваний до лав Збройних Сил України 14 листопада 2024 року. Служив командиром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Загинув 16 квітня 2025 року в районі села Садки Сумського району, виконуючи бойове завдання. За п’ять місяців служби Микита став не лише професіоналом, а й надійною опорою для побратимів. Його поважали за відданість справі, доброту і сміливість.

О 12.00 у Свято-Миколаївському соборі відслужили панахиду. О 13.00 траурна процесія рушила до Свіштовського кладовища. Микиту Самойленка поховали в меморіальному секторі почесних поховань захисників і захисниць України — поруч із тими, хто віддав життя за свободу і майбутнє нашої країни.

Провести Микиту в останню путь прийшли друзі дитинства, знайомі. У кожного — власні спогади.

— Галічку (маму Микити) знаю давно. Микитку знала з дитинства — він дружив з моїм сином. Для нас це велика втрата, — розповідає Світлана, подруга родини. — Він пішов служити добровольцем. Часто ділився, чого досягав на фронті — надсилав відео. Я досі не можу видалити його повідомлення... Він з моїм сином ще до війни разом працювали в Польщі на заводі, а коли почалося повномасштабне вторгнення — одразу повернулися, щоб боронити Батьківщину.
— Найдобрішого хлопця годі було знайти, — ділиться Андрій, друг дитинства. — Ми дружили змалечку. Микита завжди допомагав, завжди був поруч. Всі вірили, що з ним усе буде добре…

— Він був світлою людиною, — каже Олена, знайома Микити. — Добрий, відкритий, щирий. Просто справжній.

Ще у школі Микита отримав медаль із написом: «Найдобріший». І саме таким він і залишився — з відкритим серцем, любов’ю до людей і безмежною відданістю своїй країні. І саме таким — світлим, мужнім, нескореним — назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким полеглого захисника України.


Автор: Сабина Юркіна
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх