        🇺🇦
        ХВИЛИНА МОВЧАННЯ. ПАМ’ЯТАЄМО КОЖНОГО
        01:00
    

Кременчук

«Він світився весь»: Кременчук попрощався з загиблим Анатолієм Дерієм

Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого воїна

by Сабіна Юркіна23-05-2025, 13:00 2112

23 травня, у День Героїв, Кременчук провів в останню путь захисника України — Анатолія Дерія. 53-річний кременчужанин загинув восени 2024 року під час бойового завдання на Харківщині.
Анатолій народився і прожив у Кременчуці. Навчався у гімназії №27, закінчив Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та технологій. Працював у локомотивному депо Укрзалізниці. Був люблячим чоловіком і батьком двох дітей.
Про його військову службу розповів військовий з позивним «Лиман»:

— Анатолій був гранатометником у механізованому відділенні. Загинув 8 вересня в районі Сіньківки Куп’янського району, виконуючи бойове завдання. Це була людина слова, спокою і витримки.

— Він завжди підвищував свою майстерність, цікавився новими локомотивами, новими інструментами, — згадує колега Олександр Соколов. — Ми разом проходили курси. Він був дуже відповідальний, любив свою батьківщину, дітей. З таким чоловіком було приємно працювати.

Анатолій загинув 8 вересня 2024 року у районі села Сіньківка Куп’янського району Харківської області.
Він був вірним сином України, люблячим чоловіком та батьком.

Подруга Оксана згадує теплий і доброзичливий характер Анатолія:

— Він був наче дитина — світлий, добрий, усмішливий. Завжди було приємно з ним балакати, його світла пам’ять залишиться з нами назавжди. Понад 15 років ми разом допомагали у будівництві церкви. Він у нас і співав, і працював.

На прощанні друзі розповідали і про побутові дрібниці, які стали важливими спогадами:

— Я пам’ятаю, як він завжди після зміни мив кабіну в локомотиві до блиску, — каже один із колег. — Для нього це була не просто робота, він ставився до неї з гідністю. І усмішка в нього була завжди. Якась така — справжня.

А кума Алла, подруга сім’ї, з якою вони товаришували понад 30 років, підсумувала просто і по-людськи:

— Він був особливий. Добрий, чуйний. Людина, яку неможливо забути.

Відспівування пройшло біля Свято-Пантелеймонівської церкви, після чого траурна процесія вирушила до Свіштовського кладовища, де Героя похоронили з військовими почестями.