Автобіографічна, сатирична, фантастична — цими словами можна описати моновиставу «Київська перепічка» у виконанні акторки театру та кіно Ірми Вітовської, яку вона представила містянам зі сцени Кременчуцького міського палацу культури у п’ятницю, 28 лютого.
Повітряна тривога затримала виставу усього на кілька хвилин, тож глядачі вчасно зайняли свої місця у залі.
Почався спектакль із невеликого відеозапису акторки — вона розповіла, як готувалася та чекала на початок великої війни, бо точно знала, що вона буде. Але потім запевнила:
У п’єсі піднімаються такі знайомі та близькі українцям реалії сьогодення: повітряні тривоги та укриття на підземних паркінгах, відключення світла та непрацюючі ліфти і таке просте, одне на всіх бажання — перемога.
Разом з героїнею вистави глядач пішки піднімається з паркінгу на 18 поверх багатоповерхівки, бо немає світла і ліфт не працює. А потім спускається назад і піднімається знову, бо в машині забув ключі від квартири. Дорогою на свій поверх зустрічає блок-пости з місцевими бабцями, які замість телевізора шукають собі жертв для спілкування і переконують їх, що у Путіна є 7 клонів.
А далі у героїні замість рук виростають тенісні ракетки, і ними вона збиває шахеди над містом. Вона їде на передову до військових, де пробує керувати дроном і успішно нищить армію окупантів. А далі заручається підтримкою напарника-кролика і відправляється аж до самої Москви на секретне спецзавдання.
Мова п’єси жива, приправлена міцним слівцем — бо інакше складно передати усі ті емоції, які зібралися в душах українців за увесь час великої війни.
Вистава починається і закінчується згадкою про київську перепічку — легендарну перепічку з сосискою, яку точно знають усі кияни — ніби символ того, що врешті-решт усе буде добре.
Свій виступ акторка присвятила усім захисникам та зазосницям України — тим, хто нині боронить рідну землю та тим, хто уже приєднався до лав Небесного легіону.
Глядачі стоячи аплодували акторці та не стримували своїх емоцій — дійсно сміялися крізь сотоди.
Наостанок Ірма Вітовська подякувала кременчуківцям за гостинність і пообіцяла наступного разу приїхати із веселою п’єсою.
