Радів, що прийняв військову присягу: у Кременчуці в останню путь провели загиблого військового Олександра Підорину

Друзі пригадують Олександра як надзвичайно доброго чоловіка, який завжди міг прийти на допомогу

Сьогодні, 30 жовтня, у Кременчуцькому міському палаці культури в останню путь повели полеглого у бою за Україну військовослужбовця Олександра Підорину. Народився чоловік 9 вересня 1977 року у Кременчуці, навчався у загальноосвітній школі №25, пізніше освіту здобув у професійно-технічному училищі №2. Працював на нафтопереробному заводі.

Попрощатися із Олександром прийшли багато людей — рідні, друзі, колишні колеги. Усі згадують його як дуже добру та щиру людину.

— Ми дружили останній рік. Він завжди приходив до нас в гості, завжди дуже гарно проводили час. А коли вже був у війську, то завжди телефонував, говорив «подивись, як там моя кохана, чи все у неї добре», — розповідає товариш загиблого, Валентин.

Чоловік ділиться: Олександр був дуже приємною, спокійною людиною. А ще надзвичайно добрим та щирим. Таких людей, говорить, зараз дуже мало…

Валентин каже, що зразу у всіх був пригнічений настрій, коли товариша забрали до війська.

— Але він потім подзвонив — і такий щасливий був. Дуже радів, що військову присягу прийняв. Присилав фотографії, де він усміхнений, з автоматом. Та й взагалі кожного дня намагався увечері дзвонити, щоб сказати хоч кілька слів. А потім близько тижня з ним зв’язку не було. Ми всі дуже хвилювалися за нього. Ну і через деякий час уже дізналися, що він загинув…

Як хорошого товариша згадує загиблого і його знайома Юлія.

— Ми з ним були знайомі мало, але те, що це був дуже хороший чоловік — це однозначно! Не віриться, що так сталося… Він пішов у військкомат на комісію і його одразу забрали. Брат йому навіть речі туди привозив, бо не випустили більше, — додає жінка.

Світлана працювала з Олександром близько 10 років. Каже: завжди на позитиві, щирий, з усмішкою.

— Як би тяжко не було, але він завжди посміхався. Дуже хорошою, веселою людиною був. Коли працювали разом, то він часто з букетами на роботу приходив, дарував мені квіти. Це тяжка втрата для всіх. Він назавжди лишиться у пам’яті таким добрим, позитивним та усміхненим, яким завжди й був, — розповідає жінка.

До лав Збройних сил України Олександр долучився 15 серпня 2024 року, розповідає військовослужбовиця Любов Телятник.

— Служив військовий на посаді стрільця. Загинув 10 жовтня під час виконання бойового завдання по захисту України, її свободи та незалежності поблизу села Діброва на Луганщині. Світла пам’ять полеглому захиснику! — додає військовослужбовиця.

У полеглого воїна лишилися мати, донька та брат.

Панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Олександра Підорину на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.