У Кременчуці провели в останню путь військовослужбовця Владислава Довбиша

Вітав побратима з днем народження в окопі. У Кременчуці в останню путь провели військовослужбовця Владислава Довбиша

Владислав жив та навчався у Кременчуці. За професією був педагогом, а в житті дуже любив риболовлю, пригадують знайомі

Сьогодні, 4 жовтня, у Свято-Миколаївському соборі у Кременчуці в останню путь провели померлого військовослужбовця Владислава Довбиша. Чоловік народився 13 грудня 1981 року. Навчався у загальноосвітній школі №7, а далі — на вчителя початкових класів у Кременчуцькому педагогічному училищі (нині — Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія).

Попрощатися з військовим зібралися багато людей — рідні та друзі, однокласники, знайомі.

Директорка Кременчуцького ліцею №11 Наталія Бикова знала Владислава з дитинства — вони з його мамою були однокласницями, а нині працюють в одному закладі освіти.

— Це була дуже гарна людина — дуже щира, приємна, привітна. Справжній патріот. Двох чудових дітей виховував. Наскільки я знаю, пішов добровільно ще на самому початку. Дуже шкода, що таку людину втратили, — говорить Наталія Бикова.

Як гарну людину і хорошого товариша пригадує Владислава і його друг Андрій.

— Він був щирим, добрим, гарним другом. На нього завжди можна було розраховувати у будь-якій ситуації. Рибалити дуже любив — завжди з ним на риболовлю ходили разом. І служити пішов добровольцем — це теж заслуговує великої поваги.

У 2002 році Владислав закінчив Кременчуцьке педагогічне училище, яке нині називається гуманітарно-технологічною академією. Заступниця директора з навчально-методичної роботи Наталія Деньга пригадує, чоловік під час навчання був активним та надійним.

— Владислав у 2002 році закінчив Кременчуцьке педагогічне училище. Навчався за спеціальністю «початкова освіта», здобув професією вчителя і за відгуками викладачів, які знали Владислава, та його одногрупників він був доброю, чуйною, активною людиною. Таким, що на нього в групі завжди можна було покластися.

Пані Наталія додає: це вже восьмий випускник академії, який загинув від початку повномасштабного вторгнення.

— Дуже багато наших випускників і зараз захищають країну. Ми пишаємося нашими захисниками, цінуємо їхній подвиг і завжди будемо про них пам’ятати.

Владислав Довбиш проходив службу у лавах Національної гвардії України. Тож провести його в останню путь зібралися і побратими.

Військовий із позивним «Психолог» розповідає, Владислав був добрим та позитивним, завжди знаходив спільну мову з усіма.

— Завжди підтримував усіх, ніколи ні в чому не відмовляв. Був для своїх побратимів опорою та підтримкою. Дуже шкода, що ми втратили такого товариша.

А ще, за словами «Психолога», чоловік завжди був дуже уважний і не пропускав важливих дат.

— Коли вони знаходилися на позиціях, в одного з його побратимів був день народження. Влад знав про це, і от ще до того, як вони на позиції виходили, придбав у магазині шоколадний батончик — звичайний «снікерс» — і от в окопі при всіх товариша і привітав.

Служив Владислав на посаді стрільця 1-го стрілецького відділення в одній із частин Національної гвардії України, розповідає нам військовий із позивним «Лиман». Мав статус учасника бойових дій.

— Помер військовий 29 вересня під час несення військової служби у Миргородському районі. Лікарський висновок — гостра коронарна недостатність при ішемічній хворобі серця. Світла пам’ять померлому військовому! — додає «Лиман».

У військовослужбовця лишилися мати та двоє дітей.

Після поминальної служби у Свято-Миколаївському соборі поховали Владислава Довбиша на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.