Сьогодні, 27 вересня, у Кременчуцькому міському палаці культури в останню путь провели полеглого у бою за Україну військового, старшого солдата Ігоря Бутенка. Народився чоловік 24 лютого 1992 року. Навчався Ігор у загальноосвітній школі №24, далі професію здобув у ВПУ №7, працював на Крюківському вагонобудівному заводі. Проте майже третину життя присвятив службі у лавах Збройних Сил України.
Попрощатися із захисником зібралися багато людей — рідні, друзі, колишні однокласники, вчителі, побратими, колеги та просто знайомі. Усі ті, хто знали Ігоря й у чиїх серцях він житиме вічно.
Наталія та Валентина служили з Ігорем у складі 107-ї бригади. Пригадують його як мужнього воїна, а ще — доброго, спокійного та позитивного чоловіка.
Жінка продовжує: на полі бою Ігор був мужнім воїном, а в житті — спокійним, виваженим, привітним та позитивним.
Найбільшими цінностями для Ігоря були родина, друзі та держава, говорить Наталія. Це справжній воїн, захисник і приклад для багатьох.
Валентина теж певний час служила разом з Ігорем. Говорить, у пам’яті — лиш приємні спогади.
Уже з початком повномасштабного вторгнення Ігор повернувся на службу добровільно у перші дні — мобілізувався 8 березня 2022 року, розповідає нам військовослужбовець із позивним «Лиман».
Під час виконання бойового завдання на Донеччині 6 вересня Ігор отримав тяжке поранення. 10 днів лікарі Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь», що у Києві, намагалися врятувати життя захисника. Проте 17 вересня серце Ігоря зупинилося.
У полеглого воїна лишилися мати, дружина та син.
Панахиду за бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Ігоря Бутенка на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші українські воїни.
Редакція «Кременчуцького Телеграфа» висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого.
