«Кременчучець, кременчуківець, кременчуківка», — Анна Старчик про тих, хто живе у місті Кременчук
У соціальних мережах «Кременчуцького Телеграфа» містяни пишуть, що формулювання «кременчужани» не є правильним, про це неодноразово заявляли й мовознавці. Про мовні метаморфози у назві тих, хто живе у місті Кременчук, ми запитали Анну Старчик — викладачку української мови та літератури наукового ліцею «Політ», переможницю обласного етапу конкурсу «Учитель року — 2024»
Чому жителі міста Кременчук не кременчужани. Викладачка української мови та літератури Наукового ліцею «Політ» при Кременчуцькій гуманітарно-технологічній академії імені А. С. Макаренка пояснює, чергування звуків в українській мові обумовлене усталеними правилами.
— «К» чергується на «ч», також, чергується на «ц». «К» на «ж» не може чергуватися. Це так не працює — це російська модель. У російській мові «г» чергується на «ж». Тобто, якщо ми говоримо Кременчук, то це може бути, в результаті, Кременчуцький, бо є чергування «к» на «ц», — розповідає пані Анна.
За словами мовознавиці, за правилами чергування звуків, регіон проживання мешканців нашого міста та району — це Кременчуччина. А от житель міста Кременчук — «кременчучець».
— З приводу слова «крименчучець», мовознавці між собою поспілкувалися, та вирішили, що це дійсно не дуже добре звучить. Пропонують варіант «кременчуківець». Для того, щоб людей це не дратувало. Але, у нас є продуктивний суфікс «-івець», який утворює мешканця того чи іншого міста. Можна вживати, скажімо, як «киянин», так і «києвець». Так само може бути «кременчуківець» (мешканець міста) і «кременчуківка» (мешканка міста), — говорить викладачка української мови та літератури.
Росіянізми «кременчужанин» та «кременчужанка» в українській мові не мають права на існування, констатує Анна Старчик, адже це росіянізми.
