Сестра бійця Христина розповідає:
– Брат був чудовою людиною. Світлим та веселим хлопцем, завжди відгукувався на прохання допомогти.
У 2020 році Владислав пішов до армії за призовом. Служив у десантно-штурмовій бригаді. У 2021 підписав контракт з військовою частиною та був старшим солдатом, командиром гранатометного відділення 1 десанто-штурмової бригади. Від початку повномасштабного вторгнення, не вагаючись, відправився на передову, говорить сестра. 18 квітня 2022 року у результаті артобстрілу по позиціях, біля населеного пункту Зелена Долина, хлопець загинув.
– Він хотів, щоб ним пишалися. Зараз я всі сили вкладаю у те, щоб петиція набрала потрібну кількість голосів та про мого брата згадали ще раз. Не хочу, щоб його ім’я забули, – каже Христина.
На початку листопада матері загиблого військового вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Підтримати петицію своїм голосом можна тут.
