Інтерв'ю з народним артистом Іво Бобулом: про кохання та секрети щасливого сімейного життя

29.11.2023, 19:00 Переглядів: 1 775

У Іво Бобула є навіть зовсім юні прихильниці, які виходили на сцену та дарували артисту квіти

Вчора, 28 листопада до Кременчука завітав народний артист України Іво Бобул з новою концертною програмою «Назавжди».

З перших слів артист «запалив» зал. Усі вигукували, підспівували та гучно аплодували.

Спочатку на сцену вийшла 10-річна Єва, як виявилося, вона велика прихильниця Іво Бобула. А через декілька пісень на сцену з квітами вийшла зовсім маленька дівчинка Домініка. А після них вийшла жінка з букетом троянд. Через дівчат Іво дуже розчулився та зазначив, що він у гарному гуморі.

Перед концертом журналісти поспілкувалися з артистом та дізналися багато цікавого.

Які пісні ви пишете зараз? Чи є вже пісні про війну? Які саме?

Так, у мене є декілька пісень про війну. Сьогодні буде звучати пісня «Солдат». На вірші Вадима Крещенка музику написав Володимир Домшинський. Так що пишемо, щось робимо, бо хочемо, щоб на День Перемоги, коли буде перемога, щоб якась гарна пісня звучала, і буде це свято велике. Ця пісня загалом про наших воїнів. Зараз кожен артист, композитор і поет багато пишуть про це.

Свої попередні пісні ви переводите з російської мови на українську?

Це дуже тяжко, тому що вони вже багато років звучали. І знайти, перекласти один в один, то неможливо. Треба придумати іншу тему, знаходити образ, а це не так легко. Я віддав нашим хлопцям-поетам пісні, які в мене були, там 12 пісень. То мої пісні особисті, і на румунській, і російською мовою, щоб вони знайшли якісь образи, бо вони усі про кохання. Тож треба знайти, щоб кожна мала свою історію. Це не так легко.

У вас багато чудових пісень, яка серед них ваша найулюбленіша?

Всі. Я люблю всі пісні, тому що коли я беру пісню, я не просто беру пісню, бо вона мені потрібна. Я беру і дивлюся, чи є там відеоряд, чи немає відеоряду. Якщо немає відеоряду, я пісню не беру. Мені треба, щоб людина коли сидить в залі, щоб вона абстрагувалася, і вона побачила або своє життя, або щось інше. Треба, щоб був сюжет, бо без сюжету, то не є пісня.

У вас є такі пісні, які дуже важко і довго писалися?

Ні. Я не беру таких пісень. Я ж розумію, що народ їх не полюбить. Пісня повинна бути зрозумілою і не нав'язливою, легка, добра. Щоб була гарна мелодія і текст. Я за своє виконання відповідаю. А приходиться іноді міняти текст, іноді міняти мелодію. Коли заспів може зробити інший або приспів. Або слова місцями поміняти. Тому що поет може бачити так, а я бачу інакше.

А буває таке, що ви імпровізуєте на сцені?

Ні, на сцені імпровізувати це вже не буває.

Чи плануєте ви робити з іншими артистами колаборацію?

Ну я і так роблю. Остання колаборація у мене була з Дикобразом було у мене колаборація – «Я приходжу». Потім була колаборація з «Танок на майдані Конго (ТНМК)» – «Пісня про Іво Бобула». Вони написали дуже давно цю пісню. Я був за кордоном, приїжджаю, мені кажуть, о, там така пісня про тебе є. Я послухав, мені дуже сподобалося, навіть уже там фразу заспівав. Потім почув, що ця пісня дуже нормальна, я дуже вдячний за це.

Багато пісень про кохання. Як Ви вважаєте, кохання і пісня надихають наших воїнів?

А скажіть мені, будь ласка, а що без кохання буває? Ви все любите. Ви все що любите, берете до себе. І тобто наші воїни, які там, теж мають своїх жінок, своїх дітей, свою країну, свою маму, батьків, хату – це любов до батьків. Вони хочуть чути про це, про свою маму, про край, де він народився, про те, що відбувається, про свою дівчину. Тому обов'язково завжди пісня, яка висловлює любов, любов – це є від Бога. Це не від мене. Мені просто кажуть – роби так. Я так і роблю.

Ви вірите в кохання з першого погляду?

Є така приказка – як не віриш в кохання з першого погляду – подивись другий раз. Можливо, вам дуже сподобається. Звісно, є кохання з першого погляду, однозначно. Це не кохання, це більш всього якесь захоплення спонтанне. Це феромони – грають, грають, а потім, коли це проходить, два-три місяці, не більше і от починають думати: «Що ми наробили? Йдем далі, або не йдем далі?».

Порадьте щось тим, хто одружується з першого погляду через тиждень.

Ні, то треба подивитися, дуже гарно. Зараз люди зовсім інші, інше виховання, вони по-іншому дивляться на речі. Я не хочу казати, хто як, але спочатку треба подивитися, поговорити, поспілкуватися, пізнати одне одного.

Скажіть, от ваші секрети щасливого сімейного життя?

Секретів немає. Абсолютно. Це видумки якісь, секрети. Повага один до одного та і все повинна бути. Це саме головне. А скільки кроків від кохання до поваги? Це один крок. Ну однозначно, якщо поваги немає, то кохання теж.

Скажіть, чи вірите ви в ті подружні стосунки, де немає сварок та образ?

Це дуже рідко може бути, але все одно щось… Тим паче зараз, коли люди на такому напрязі, що ви собі не уявляєте. Щоб жити і не сваритися, це практично не можна. Може раніше якось було спокійніше, але все одно, я не вірю, все одно є якісь стички. Просто дивлячись, як вирішувати.

Які поради, як вирішувати?

Ну, важко сказати. Розумієте, моя порада, що я скажу, вона може торкнутися 10%, а 90% буде робити так, як вважають за потрібне. Ну, моя порада просто вислухати одне одного, перш за все. Дорослі люди, сісти, поговорити і все – це саме головне. Переговори повинні бути, спокійні переговори. Тоді вирішуються всі питання.

Як ви вважаєте, вінчання обов'язкове?

Ви розумієте, я настільки багато читав про вінчання і про все інше. Що іноді думаю, а правильно це все взагалі? Не знаю. Ну, це традиція. Традиція нашої нації, нашого народу. То без цього вже нікуди.

На питання журналістів, чи вінчався, Іво Бобул відповів – «Так».

Ви не пошкодували, що вінчалися?

Ні.

Допомогло вам вінчання?

Не дуже.

Розкажіть про ваші хобі поза музикою.

Співати – це моє основне. Та це як робота вже, ну як робота... для мене це просто моя доля. Я без цього просто не можу.

Як саме ви допомагаєте нашим Збройним силам? Можливо, комусь окремо?

Ну, ми допомагаємо, нашою групою, якою ми їдемо на гастролі, і ми минулого разу зібрали 1,5 мільйона гривень та купили амбуленс і чотири дрони відправили. І так, коли хлопці дзвонять, там, мої, що їм щось треба або грошима, або вже куплене ми допомагаємо. Ну, більше грошима, бо я не знаю, де брати те все. Вони собі самі беруть те, що їм треба.

Як Ви вважаєте, перемога швидко настане?

Ні. Дивлячись зараз, що робиться у світі, після всього цього, стаєш і думаєш, чи Україну кинули, чи Україну не кинули, чи взагалі це можливо.

У Новорічну ніч усі загадують бажання, а яке Ви плануєте загадати?

Просто хочу привітати всіх з прийдешніми новорічними святами. Побажати у першу чергу перемоги, бо дуже важлива перемога для нас, щастя, добробуту, щоб люди посміхалися, щоб діти виростали, щоб мали своє дитинство, щоб було у нас все гаразд. Бо Україна вже настільки натерпілася за ці роки. Повірте мені, що я не маленький, прожив життя, і я бачу, як могло бути, і що сталося. Повинні вже люди зрозуміти, виходити з того дитинства, зняти рожеві окуляри й просто дивитися, що робиться. І треба допомагати будувати нову країну з новими законами, з новими людьми, які б дбали про людей, а не просто про себе, не крали, це в першу чергу. За те, що крадуть, треба відрубати руки й ноги. Щоб більше нікому повадно не було за це. Тому що воєнний стан в державі – це дуже прикро, що люди збирають по копійці з усього світу. Я ж не тільки тут, я ж їду за кордоном і там збираю гроші.

Нагадаємо, минулого разу Іво Бобул був у Кременчуці 23 січня цього року.

Фото: Кирило Воронцов

Автор: Дарія Згура Фото: Кирило Воронцов Відео: Кирило Воронцов

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Читайте також:

Популярні Коментовані

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ: