Загинув за два дні до відпустки: у Кременчуці попрощалися з військовим Володимиром Івасенком

6.10.2023, 15:47 Переглядів: 10 395

Загинув 29 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області – потрапив під вогонь ворожої артилерії

Сьогодні, 6 жовтня, у Кременчуці попрощалися з 45-річним старшим солдатом Володимиром Івасенком – «Вольфом».

Володимир Івасенко народився 11 липня 1978 року у Кременчуці, тут і проживав. Спочатку навчався у середній школі №26, потім у ВПУ №7, далі продовжив навчатися у вищих закладах та отримав дві вищі освіти.

З початку війни у 2014 році Володимир одразу пішов захищати країну. Він пройшов Іловайськ та Авдіївку, після цього отримав відзнаки від командування. Далі повернувся додому та почав працювати.

Проте з початку повномасштабного вторгнення Володимир Івасенко прийшов до Кременчуцького РТЦК та СП й підписав контракт.

– Він був інструктором, дуже освіченим у військовому плані. Він мав дуже унікальну спеціалізацію в військовому ділі – «птурщик». Це дуже рідко зараз зустрічається в наших збройних силах, оскільки ПТУр – це зброя ще радянського зразка і дуже мало таких спеціалістів, – розповів військовослужбовець з позивним «Художник».

Загинув військовий 29 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області – потрапив під вогонь ворожої артилерії.

– Ви бачите, що біля труни лежать червоні подушки, на них дуже багато нагород. Шкода, що такі хлопці залишають нас, – говорить військовослужбовець з позивним «Художник».

Чимало людей сьогодні прийшли провести Володимира Івасенка в останню путь. Серед них друзі, сусіди, товариші, рідні та побратими загиблого. Усі згадують Володимира сильним, мотивованим, безвідмовним та справжнім воїном.

– Після смерті побратима Юліана Матвійчука, Вова не зміг терпіти та написав, що йде на «нуль», прагне помсти. Написав про те, що може загинути, але буде більше нищити ворога. Він дуже розумний, він настільки знав історію, він настільки вихований був на всіх наших українських героях. Дуже шкода, що ми втратили таку людину. Він був учасником Революції Гідності, активний. Він дітям передавав цю всю історію, безпосередньо розказував, як там все це було», – говорить військовослужбовець Євген Цимбал.

– Він був мотивований, у нього було бажання виконувати обов'язки військового у повному обсязі у такий період. З його боку ні одного разу не було бажання уникнути виконання завдання. Навпаки, йшов на найскладніші завдання і ніколи я від нього не чув якихось скарг чи нарікань. Я відчуваю якусь провину, оскільки склались такі обставини, що він повинен був піти у відпустку, людей у нас дуже недостатньо, тож вона відклалася трохи. І він загинув за два дні до відпустки. Дуже шкодую про це, – говорить командир роти з позивним «Іспанець».

Також військовий з позивним «Бойко» розповів чому Володимир Івасенко мав позивний «Вольф».

– Йому дуже подобалася історія про вікінгів, полюбляв цю тематику. Я з ним знайомий не так довго, з липня місяця в роті. Та він був безвідмовним, завжди підтримував. Він завжди щось розказував, таке собі радіо, розказував всім про все. Ну і дуже прикро, що не встиг він поїхати додому у відпустку. Я з ним був знайомий більше як просто сусід, як товариш, але хотілося б, звісно, довше його знати, – говорить військовослужбовець з позивним «Бойко».

– Я познайомився з ним ще до повномасштабного вторгнення. Ми разом прийшли на контракт у наш батальйон та працювали в одній групі. Коли батальйон вийшов на виконання бойових завдань, ми жили разом, оскільки наша праця була пов'язана. Про Володю можна сказати багато слів, він був справжнім воїном, людиною, яка мала феноменальну пам'ять. Людина-воїн, з великої букви. Він був справжнім патріотом. Шлях почав з Майдану, потім добровольцем пішов в зону АТО. Це людина, яка вміла дружити. Був сильним, гордим, який за своїх, завжди стоїть до останнього. Це те, що можна сказати про нього, – говорить військовослужбовець Максим.

Після прощання у МПК панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України.

У Володимира залишилися мати та сестра, яка зараз знаходиться за кордоном.

Автор: Дарія Згура

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.