Підкорила поляків працьовитістю, українським борщем та пампушками з часником

Ми зустрілися з Наталею і вона розповіла про своє життя за кордоном. Почала з історії від’їзду.

Дорога до Польщі

15-річного сина і 12-річну доньку жінка посадила в машину до сестри, яка вивозила за кордон своїх дітей. Їм разом було весело і спокійно.

На той час ні доручень, ні інших документів на кордоні не просили, тому діти благополучно дісталися місця призначення.

Наталія виїжджала пізніше — вона закінчувала домашні справи й вирішувала питання зі звільненням.

Біда єднає

Коли я приїхала до Каліша, перше, що впало в очі, це чистота. Доглянуті будинки, чисті вулиці, багато зелені. Але ціни на продукти одразу неприємно здивували.

Оселилася родина в будинку у поляка, на ім’я Роберт. У нього вже жили українці. Одні приїжджали, інші від’їжджали. Найбільше одночасно було 16 осіб.

Перші чотири місяці Наталія з дітьми жили безкоштовно, а потім стали платити за оренду 400 євро на місяць.

У кожної родини — своя кімната. Кухня та душ спільні, туалети — один на дві родини. Всі подружилися, спілкувалися один з одним.

У Каліші

Щойно трохи облаштувались, наша землячка пішла на курси польської мови. Бо без неї неможливо влаштуватися на роботу, та й спілкуватися з місцевими незручно. Польський хоч і схожий на український, але є багато слів незрозумілих.

Безкоштовні курси у Каліші є, але час їх проведення незручний, тому Наталія пішла на платні. 36 годин коштують 540 злотих.

Також вона розповідає про мешканців міста, з якими часто спілкується. Каже, що вони чуйні і сердечні люди, особливо літні жінки.

Коли сусіди побачили, що серед українців багато дітей, то самі принесли два велосипеди, конструктори Лего, машинки та ляльок. Діти дуже раділи таким подарункам.

Крім того, бабусі там добрі й всіх приїжджих діточок пригощають цукерками та різними солодощами.

Влаштуватися на роботу непросто

Знайти хорошу роботу непросто, але можна. Чоловіки в більшості працюють на фабриці й заробляють до 5000 злотих, жінки — на теплицях (3000 злотих). Багато хто з жінок пішов у сферу громадського харчування.

Сама Наталія зараз працює в місцевому кафе кухонним працівником, за що отримує 750 євро на місяць. Вона миє посуд, прибирає приміщення, а також іноді готує наші українські страви. Особливо полякам припав до душі наш борщ із пампушками з часником.

Також Наталія балувала відвідувачів кафе варениками і пельменями. Одна жінка навідріз відмовилася від пельменів, мовляв, не визнає сире м’ясо — вони готують вареники і пельмені лише з вареною свининою.

До речі, м’ясо поляки дуже люблять: свинину, яловичину, курятину.

Про освіту та медицину

Наша землячка вже звикла до Польщі і її мешканців. Розповідає, що їй пощастило: багато з оточуючих її поляків із радістю допомагають, навіть грошима, підказують, як і де комфортніше жити. Але є багато інших історій, коли українці не знаходять спільної мови з поляками.

Ті, хто надає біженцям житло, отримують за це гроші від держави.

Наші ж не отримують ніякої допомоги, лише на дітей до 18 років їм платять по 500 злотих. Ці гроші більшість віддає за приватні дитячі садочки, бо в громадські — велика черга і туди дитину дуже важко влаштувати.

Школи безкоштовні. По приїзду молодших дітей об’єднували в українські класи, старші учні йшли у змішані класи. В цьому році старшокласники на закінчення навчального року навіть складали іспити на загальних підставах.

З медобслуговуванням важче. Ті, хто має статус тимчасового захисту, не мають проблем, бо у них є страховка. Також немає проблем у тих, хто працює на фабриці — їхня страховка поширюється на всю родину.

Цікаві факти

У Польщі дуже тепло ставляться до тварин. Там багато притулків, але українцям та іншим приїжджим не дозволяють взяти собі кішку або собаку. Річ у тім, що такі люди автоматично вважаються неблагонадійними — у будь-який час вони можуть поїхати й кинути тварину напризволяще.

Ще кілька цікавих фактів:

• вихідними з дитиною гуляє тато,
• польки не люблять готувати,
• місцеві дуже люблять фастфуд,
• літні жінки відвідують Університет третього віку,
• у Каліші не ставлять кондиціонери,
• у дворах немає городів — усюди квіти й газонна трава,
• комуналка дорога, багато сонячних батарей,
• у місті багато велосипедистів,
• у школах продовжені групи лише для дітей, чиї мами працюють,
• кішки не відгукуються на «кис-кис», їх кличуть просто «кіт-кіт».

Багато чого цікавого ще розповіла наша землячка і підкреслила, що багатьом полякам наші працьовиті жінки — до душі.