У Кременчуці попрощалися із загиблим солдатом Федором Гонтовим, який пішов воювати добровольцем

10.07.2023, 13:24 Переглядів: 2 418

Чоловік був стрільцем – помічником гранатометника у штурмовій бригаді

Сьогодні, 10 липня, у Кременчуці попрощалися із загиблим солдатом з Кременчука Федором Гонтовим, який загинув 10 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.

Військовий з позивним «Художник» розповів, що Федір Гонтовий народився 12 жовтня 1972 року у Кременчуці, жив у нашому місці та працював на різних кременчуцьких підприємствах:

- Його дуже добре знають хлопці Молодіжного, дуже працьовита людина, цілеспрямована. Але з початку бойових дій прийшов до Кременчуцького РТЦК, так як був фізично міцним хлопцем, у нього була висока мотивація по захисту України, своєї родини, доньки, друзів. Так він хотів, щоб бути у перших рядах по захисту нашої Батьківщини. Він потрапив у підрозділ однієї зі штурмових бригад, яка дуже відома, там ретельно підходили до підготовки. Він займав посаду стрільця – помічника гранатометника, проходив курси, виконував завдання з різною зброєю, яку він освоїв.

10 березня Федір Гонтовий зник безвісти, коли його підрозділ брав участь у штурмі села Іванівське Донецької області. Вважалося, що він та хлопці, які були з ним, потрапили у полон; були й інші версії. Але коли відбили те село, серед тіл українських військових знайшли й тіло Федора. Пізніше це підтвердила генетична експертиза.

- Усі добре до нього ставилися, всі його цінували, був справжнім чоловіком, батьком, любив стабільність і свою батьківщину. Хлопці, які служили з ним у штурмовій бригаді, на жаль, не приїхали, вибачалися, передали прапор своєї бригади. Зараз цей прапор лежить на труні. Я вважаю, він буде над його могилою. Шкода нашого солдата, відповідального бійця, сьогодні ми в останню путь його проводжаємо, – продовжив військовий з позивним «Художник».

Подруга та сусідка загиблого Ірина не змогла стримати сліз:

- Ми все життя прожили в одному будинку. Ми собачники, давно познайомилися та одне одному завжди допомагали. Був дуже доброю, чуйною людиною, завжди допомагав, якщо до нього звернешся. Дуже любив свою родину. Він пішов добровольцем, бо вважав: якщо не він, то хто? Пішов заради своєї родини – дружини, доньки, щоб вони жили у нормальній, світлій державі. Сподіваюся, ми не зрадимо його пам'ять і станемо нормальною, світлою державою, я не хочу, щоб це (смерть друга – ред.) було дарма. Він 4 місяці вважався безвісти зниклим, ми постійно про нього думали. Я допомагала його дружині, чим могла. Я до останнього не вірила, що він помер, дружині казала: «Цього не може бути. Не можуть такі люди просто так йти!»

- Сьогодні важкий день. Ми прощаємося зі справжнім воїном, чесним, хоробрим, який з перших днів війни пішов захищати нашу Батьківщину – це Федір Гонтовий. Я його з дитинства знаю як Федю, бо я його дядько. Він завжди був порядним, із залізним характером, він правдолюб, через це він пішов першим захищати Батьківщину. І за неї він поклав найдорожче, що є у людини – своє життя. Життя він прожив як справжній українець, жив чесно, виховував доньку-красуню. І я думаю, у перспективі будуть онуки, схожі на нього, і рід Феді не зупиниться на цьому дні. Україна переможе, Україна понад усе, слава Україні! – сказав дядько загиблого Володимир Яремченко.

Прощання з військовим відбулося у Міському палаці культури, панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали Федора Гонтового на Алеї Слави Свіштовського кладовища.

Фото: Артем Коваленко

Автор: Катерина Турубара Фото: Артем Коваленко

Теги: воїни світла війна

Читайте telegraf.in.ua в Google News

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.