22 червня у День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні кременчуцькі філателісти зробили погашення конвертів з підпільницями міста Кременчука Мінаковою Наталією Миколаївною та її донькою Носовою Валентиною Миколаївною (дівоче прізвище Мінакова). Жінки були нагороджені медалями «За бойові заслуги».

 

Історію про свою маму та бабусю розповів фотограф і художник Ігор Носов:

— Вночі у комендантську годину, пробралися до військового концтабору (знаходився в районі стадіону КрАЗ), перерізали колючий дріт і виводили військовополонених до себе додому. Ховали у підвалі будинку. Зараз це 5-поверховий дім дитячої поліклініки №2). У дворі дому жив лояльний поліцай, який за гроші та столове срібло виписував аусвайс (пропуск) і військові йшли за лінію фронту. Йдучи вони залишали адреси з подякою. Після війни у 50 роки онук і син знайшов ці адреси й написав листи… Відгукнулися тільки 4 людини, троє з них приїжджали відвідати рятівників з різних міст.

 

Статтю про це опублікували в газеті Кременчуцька Зоря у 1971 — 1972 роках. Носова Валентина Миколаївна брала активну участь у підпіллі, розповсюджувала листівки, готувала клейстер із картоплі. самі голодували. Після війни Наталія Миколаївна була головою будинкового комітету району та брала активну участь з відновлення Кременчука (оскільки він був зруйнований війною на 97%), Валентина Миколаївна працювала секретарем у військовому трибуналі, який судив зрадників.

 

Читайте також:

facebook x telegram whatsapp viber