7 квітня у Кременчуці попрощались з 42-річним Іваном Бродовським, який загинув 29 березня під час штурму населеного пункту Білогорівка.
Народився Іван у Кременчуці 7 липня 1980 року. Навчався в школі №19, а потім в училищі №20. Тривалий час чоловік працював в «Інтербуд». А потім почав працювати зі старшим братом Борисом.
– Коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну наш Ваня не залишився в стороні. Він був один із перших мобілізований і направлений в десантно-штурмову бригаду. Був добре фізично підготовлений. Загинув 29 березня при штурмі населеного пункту Білогорівка, Луганської області. Хлопці з превеликими труднощами витягли його з поля бою, – розповів військовослужбовець з позивним «Художник».
Перед штурмом Іван обдзвонив всіх близьких та рідних. Сподівався, що пройде штурм, вони займуть цей населений пункт і він повернеться додому. Також військова частина представила Івана Бродовського до державної нагороди.
– Важко говорити про Ваню в минулому, але війна є війна і ми проводжаємо кращих. Військова частина представила його до державної нагороди. Її отримає дружина і маленький син, але на жаль, посмертно, – повідомив «Художник».
Прощання відбулося у Палаці культури, де кременчужани вишукувалися у чергу, щоб віддати шану полеглому військовому. Попрощатись з Іваном Бродовським прийшло чимало людей. Серед них друзі, одногрупники, сусіди та родичі. Про те, що Іван пішов воювати знали всі, хто жив поруч.
– Добрий був, гарний хлопець. Ми з Ванькою росли разом, жили в районі 19 школи, він у ній навчався, а я поруч в 13 школі. Разом грали в хокей та футбол, – розповів Сергій, друг загиблого.
Пригадав добрим словом Івана, його колишній одногрупник Руслан.
– Разом навчались, гарний друг, завжди допомагав. Давно не бачились і ось така сумна новина об’єднала друзів-товаришів. З братом Івана спілкувався, але він не говорив, що брат на війні. Друзі прислали звістку про загибель, потім у соцмережі дізнався. Вічна пам’ять, нехай спить спокійно, – розповів Руслан, колишній одногрупник Івана.
А далі друзі Івана Денис та Олександр згадали, як товаришували в юнацькі роки.
– Ми гуляли в одній компанії, там брат його старший був Борис. Дружили. Гарний хлопець, на якого можна покластися Дізнався вчора із соцмереж, що Іван загинув, – Денис.
– Із дитинства разом. Разом товаришували, багато різних випадків було. Гарна людина співчуття рідним та близьким, – Олександр.
За словами однокласників, Іван Бродовський завжди був жвавим, хоробрим та веселим. Саме таким він був у збройних силах України.
– За ним багато друзів тягнулось, адже був безстрашний. Таких мало, справжній десантник, – «Художник».
Над труною схилились мати, дружина та родичі Івана. Мати ніяк не могла відпустити сина, весь час вона обіймала та плакала, прощаючись з найціннішим скарбом в її житті.
Панахиду відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали військового на Алеї Слави Свіштовського кладовища поряд з іншими захисниками України. У Івана Бродовського залишились мати, дружина, маленький син та брат.
