Матері загиблого захисника України Олександра Захарченка вручили орден «За мужність»

Сьогодні, 20 січня, заступник начальника Кременчуцької районної військової адміністрації Артем Даценко вручив орден «За мужність» III ступеня матері загиблого захисника України солдата Олександра Захарченка — Олені Захарченко.

Під час вручення нагороди Артем Даценко повідомив, що солдат Захарченко Олександр Володимирович народився 1 липня 1990 року в Маріуполі. Він закінчив 11 класів у селі Бойове під Маріуполем та поступив на навчання до професійного ліцею №64, який закінчив у 2010 році, отримавши спеціальність водія-кранівника.

У 2017 році пішов на військову службу за контрактом до лав ЗСУ, пройшов підготовку у навчальному центрі та отримав військову спеціальність механік-водій БМП.

Олександр Захарченко брав участь у захисті України в зоні АТО та ООС, а з початком широкомасштабного вторгнення росії знову став до лав ЗСУ.

На жаль, 5 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля села Нова Дмитрівка Ізюмського району Харківської області він загинув від множинних осколкових поранень.

Указом Президента України №395 від 6.06.2022 року Олександр Захарченко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Зараз Олена Захарченко разом із молодшим сином Максимом живе під Кременчуком — на похорони загиблого сина вона приїхати не змогла, бо тоді знаходилася на території, окупованої ворогом. Її старша донька з чотирма онуками все ще залишилася там. Олена Захарченко мріє, що донька зможе прорватися та приїхати до Кременчука. А поки підшукує для купівлі будинок для своєї великої родини в одному із сіл під Кременчуком.

Жінка розповіла журналістам, як вона разом із молодшим сином жила в окупації та як виїжджала з Маріуполя. Ворог все знав про її другого сина, який тоді воював у лавах ЗСУ, а тому їм довелося пройти через приниження, обшуки, погрози та знущання. Їх тримали у фільтраційному таборі, а молодшого сина Максима били та примушували вступити до лав російської армії. Йому приходилось ховатися на пасіці. Прорватися на вільну від окупантів територію України їм обом вдалося з великим трудом та ризиками для життя. Лише тоді вони змогли побувати на могилі загиблого сина-героя на Свіштовському кладовищі на Алеї Героїв.

Про Олександра мати згадувала зі сльозами на очах. Вона розповіла, що Сашко гарно вчився, був скромний, але дружив з багатьма людьми та користувався у всіх повагою. Він захоплювався автомобілями та завжди допомагав матері в усіх справах. А під час військової служби постійно висилав їй гроші, бо родині було нелегко. Вона розповіла, що сама виховувала трьох дітей. І зуміла виховати своїх синів справжніми чоловіками.

Вічна пам'ять загиблому Герою!