Сьогодні, 20 січня, заступник начальника Кременчуцької районної військової адміністрації Артем Даценко вручив орден «За мужність» III ступеня матері загиблого захисника України солдата Олександра Захарченка — Олені Захарченко.
Під час вручення нагороди Артем Даценко повідомив, що солдат Захарченко Олександр Володимирович народився 1 липня 1990 року в Маріуполі. Він закінчив 11 класів у селі Бойове під Маріуполем та поступив на навчання до професійного ліцею №64, який закінчив у 2010 році, отримавши спеціальність водія-кранівника.
У 2017 році пішов на військову службу за контрактом до лав ЗСУ, пройшов підготовку у навчальному центрі та отримав військову спеціальність механік-водій БМП.
Олександр Захарченко брав участь у захисті України в зоні АТО та ООС, а з початком широкомасштабного вторгнення росії знову став до лав ЗСУ.
На жаль, 5 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля села Нова Дмитрівка Ізюмського району Харківської області він загинув від множинних осколкових поранень.
Указом Президента України №395 від 6.06.2022 року Олександр Захарченко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
Зараз Олена Захарченко разом із молодшим сином Максимом живе під Кременчуком — на похорони загиблого сина вона приїхати не змогла, бо тоді знаходилася на території, окупованої ворогом. Її старша донька з чотирма онуками все ще залишилася там. Олена Захарченко мріє, що донька зможе прорватися та приїхати до Кременчука. А поки підшукує для купівлі будинок для своєї великої родини в одному із сіл під Кременчуком.
Жінка розповіла журналістам, як вона разом із молодшим сином жила в окупації та як виїжджала з Маріуполя. Ворог все знав про її другого сина, який тоді воював у лавах ЗСУ, а тому їм довелося пройти через приниження, обшуки, погрози та знущання. Їх тримали у фільтраційному таборі, а молодшого сина Максима били та примушували вступити до лав російської армії. Йому приходилось ховатися на пасіці. Прорватися на вільну від окупантів територію України їм обом вдалося з великим трудом та ризиками для життя. Лише тоді вони змогли побувати на могилі загиблого сина-героя на Свіштовському кладовищі на Алеї Героїв.
Про Олександра мати згадувала зі сльозами на очах. Вона розповіла, що Сашко гарно вчився, був скромний, але дружив з багатьма людьми та користувався у всіх повагою. Він захоплювався автомобілями та завжди допомагав матері в усіх справах. А під час військової служби постійно висилав їй гроші, бо родині було нелегко. Вона розповіла, що сама виховувала трьох дітей. І зуміла виховати своїх синів справжніми чоловіками.
Вічна пам’ять загиблому Герою!
