Родина чекала 6 місяців: все село на Кременчуччині на колінах зустріло Героя Володимира Гору

28.10.2022, 18:43 Переглядів: 31 935 Коментарів: 1

 Попрощалися з захисником України у Недогарках Піщанської територіальної громади Кременчуцького району

28 жовтня Кременчуцька громада провела в останню путь 39-річного захисника України Володимира Гору, який довгий час вважався безвісти зниклим. Чоловік загинув 17 квітня на Харківщині при обороні Ізюма. Володимир загинув під час обстрілу, коли витягував військового-сироту.

Автоколона з домовиною загиблого воїна під жовто-блакитними стягами вирушила з моргу Кременчука. У супроводі патрульної поліції під гул сирен та проблискових маячків через усе місто провезли тіло захисника.

 

Обабіч дороги по вулиці Соборній, а згодом проспекту Свободи кременчужани зупинялися на мить... Вискочив на вулицю Київську колона продовжила рух до Недогорок, де його вже чекала дружина з двома синами та матір'ю. Кохана востаннє чула голос чоловіка ще весною. Далі зв'язок обірвався... Жінка чекала його всі 6 місяців, чекала і сподівалася, що зможе ще раз зазирнути у блакитні очі свого Володимира.

 

Односельці схилившись на коліно утворили живий коридор, коридор до дому, яким вже більше не пройде Володимир Гора.

- Дуже хороша людина. Привітливий, завжди вітався... Господар, веселий, друзі до нього завжди приїжджали, сім'ю любив... Як не глянеш вони вдвох з дружиною йдуть, завжди їй допомагав. Навіть на заробітки вони вдвох їздили... Він з 2014 року завжди воював, в АТО був два чи три рази. Шкода дитину... - поділилися спогадами із Телеграфом сусіди.

Володимир Олексійович Гора народився 23 липня 1983 року у селі Вербки Семенівського району (наразі Кременчуцький район). У 1989 році пішов до 1-го класу Вербківської загальноосвітньої школи. З 1998 року продовжив навчання в Устимівській загальноосвітній школі, яку закінчив у 2000 році та вступив до Кременчуцького залізничного технікуму. З 2002 року проходив службу в Збройних Силах України у військовій частині Десна.

На своєму життєвому шляху Володимир зустрів кохану Ольгу, яка стала берегинею їхньої сім'ї. Разом виховали двох синів Максима та Ігната.

У 2015 році, після початку російсько-української війни, Володимир став на захист рідної країни у складі 25 десантно-штурмової бригади. Після повернення із зони бойових дій сумлінно працював на підприємствах Кременчука та у Недогарівському ліцеї.

З початку повномасштабного вторгнення російських військ Володимир став на захист України у складі 95 десантно-штурмової бригади. Захищаючи Україну від російської навали при виконанні бойового завдання, біля села Довгеньке Ізюмського району Харківської області Володимир загинув.

 

Довгий час Володимир Гора вважався безвісти зниклим. Лише після звільнення Харківщини вдалося знайти та ідентифікувати тіло Володимира.

Після прощання та панахиди у рідному дворі все село супроводило домовину з Володимиром до цвинтаря у Недогарках. Під військовий залп та славень України тіло захисника Володимира Гори придали землі.

 

 

Фото: Альона Душенко

Текст підготований "Кременчуцьким Телеграфом" в рамках конкурсу платформи пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.


Автор: Альона Душенко Фото: Альона Душенко Відео: Альона Душенко
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Коментарі: 1

316
29 жовтня 2022 13:18

На 100 лет вперед Россия стала ненавистной для многих поколений


12 0

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск

№ 47 від 24 листопада 2022

Читати номер
Попередні випуски
Вверх