Мешканка Слов’янська Лариса Харенко в 2014-му вже пережила жахіття війни. І цьогоріч, коли Росія вторглася в Україну, не стала випробувати долю та виїхала в безпечніший регіон. Щоб вижити, жінка шукала роботу. В результаті освоїла нову спеціальність і від виробництва отримала безкоштовне житло. Тепер і сама через соцмережі допомагає тим, хто у скруті. З Ларисою поспілкувалося видання Вільне Радіо.
Лариса Харченко більшість життя прожила у Слов’янську. Вони з чоловіком займались ремонтами. Та війна цього заробітку позбавила. Спершу вимушена перерва була у 2014 році.
До червня родина Харенко жила в окупації. Згодом наважились поїхати до Харкова. Та як тільки Слов’янськ звільнили – повернулись додому. Виїхати тоді довелось на місяць. А роки після родина присвятила ремонтам в рідному місті.
«Лише все відбудували, як почалася повномасштабна війна. Ще більш жахлива, руйнівна та кривава»
Лариса каже: у 2022 році думали спочатку так само залишатись вдома.
«Наразі, у важкі для українців часи, в безпечному місті України ми маємо роботу і дах над головою»
Лариса з чоловіком знайшли прихисток на її малій батьківщині – в селищі Межова на Дніпровщині. Але не змогли влаштуватись на роботу, тож поїхали далі.
При заводі подружжя освоїло нову професію – менеджер з продажу причепів. Перевага була проста: тут дали житло. На подвір’ї будинку пари знаходиться виставковий майданчик причепів. Тож вони живуть і працюють там одночасно. Проводять покази товарів.
На заводі вже зібралась ціла когорта переселенців. Є люди з Краматорська, Дружківки, Слов’янська, Лисичанська, Ізюма, Балаклії. Всіх прийняли та прихистили.
«В цей нелегкий для України час ми повинні допомагати і підтримувати один одного»
Ставши на ноги, жінка й сама взялася допомагати тим, хто втратив дім. Тих, хто думає переїхати в Кременчук, Лариса готова підтримати, підказати, що знає. Її легко знайти у соціальних мережах. Ось на цій сторінці вона приймає друзів та публікує всю помічну інформацію.
