Олександр, Олена та їхній син-школяр Дмитро зараз зупинилися у гуртожитку, де територіальний центр соцзахисту організував тимчасовий прихисток. Дві ночі вони провели в авто – а раптом доведеться їхати далі? Харків піддався бомбардуванням у ніч нападу Росії на Україну. Люди навіть не збагнули, що відбувається? Ось розповідь Олександра:
– 24 лютого о 5-й ранку прокинулися від сильного гуркоту – здригався весь будинок. Ми живемо в Індустріальному районі біля окружної (дороги – ред.), а кілометрів 20-30 – Чугуїв, там аеродром. От коли його почали бомбити, ми й прокинулися. Сиділи вдома, ніхто нічого не знав. Чули звуки, але не знали, що робити, куди ховатися… А потім вже новини прочитали десь о 6-7 ранку. Спілкувалися з сусідами, почали думати: виїжджати чи ні, збирати речі. І о 12 того ж дня прийняли рішення їхати до Полтави. Туди доїхали десь близько 9-ї вечора, бо там була велика пробка – від Харкова до Полтави, одна суцільна. У Полтаві переночували в машині, навіть не знали, що нам робити. Виїхали наступного дня, бо подивилися – у Полтаві люди теж складають речі, виходять, вантажать автомобілі. Це було 25 числа. І ми також вирішили з Полтави виїхати, бо боялися, що вони (російські війська – ред.) йтимуть через Полтаву на Київ.
Ніч з 25 по 26 число родина знову провела у машині, вже у Кременчуці. Потім по місцевому радіо почули, що можна звернутися у службу допомоги мера 1563 – і їм надали прихисток у кімнаті для біженців.
– Ми хочемо повернутися додому, – каже Олена
– Там наші близькі, – додає син подружжя Дмитро.
Олександр каже, що хотіли повернутися в Харків ще учора, але не знали – чи зможуть, чи ні? Але місто без кінця знову бомбардують. Поки що лишаються у Кременчуці, бо переживають за життя Дмитра.
