Сергій Стаховський: Від першого ковтка до власного бізнесу

1.03.2021, 14:04 Переглядів: 2 823 Коментарів: 1

 

Як кременчужани дегустували вино  відомого тенісиста 

Правильне закінчення робочого тижня - це відвідування дегустаційної зали в магазині «Бордо».


Спеціальним гостем, що приїхав до Кременчука презентувати свою колекцію вина «Ace&W by Stakhovsky», став Сергій Стаховський. Перша ракетка України, володар чотирьох титулів АТР в одиночному розряді та трьох титулів АТР у парному. Зараз тенісисту 34 роки. Він одружений, має трьох дітей.

 

Крім тенісу спортсмен захоплюється гольфом і футболом. Дід Сергія грав в одній команді з Валерієм Лобановським. Тенісист уболіває за київське «Динамо», товаришує з Сергієм Ребровим, власне вони куми.

 

П‘ять років тому у Стаховського з’явилося ще одне захоплення, що наразі переросло в успішний бізнес. Він почав займатися виноробством.

 

- До 24 років я взагалі не вживав алкоголю. Спорт і алкоголь - речі несумісні. Але так сталося, що мене запросили грати за місцевий клуб у чемпіонаті Франції з тенісу  у м. Бордо.  Знайомство з командою відбувалося у клубі. Нам на стіл поставили пляшку вина. Товариші по команді, французи і бельгійці, спокійно вживали напій, пропонували мені спробувати.


Я відмовлявся, не розуміючи, як можна пити напередодні матчу. Французької мови майже не знав. Спілкуватися і щось пояснювати було складно. Так продовжувалося чотири дні поспіль. Хлопці мою відмову пити не розуміли і сприймали не дуже добре.

 

Зрештою, аби зблизитися з командою, на п’ятий день я здався і випив келих напою. Смак мені не сподобався! Кисле, терпке, я пив радше із ввічливості. А ось культура вживання і ставлення французів до вина і виноробства мене захопили.


Я почав колекціонувати вино. Купував пляшки  і відправляв їх своєму тестю. Потім почав передавати  ще не розлите вино, коли воно ще в бочках.


Вино було різне. З різних регіонів і різних виробників. Зрештою назбиралося близько 800 пляшок.  Батьки моєї дружини живуть в Угорщині.  Частина бізнесу тестя - на Західній Україні. Він був тією людиною, яка порадила мені взяти в оренду виноградники на Закарпатті. Я зважився на цей крок. Для мене було важливо робити український продукт із українського винограду.



 


Перший досвід був провальний


- Я привіз своїм друзям у Бордо дві пляшки з першої партії, - згадує Сергій. - Вже коли відкорковував, мені не сподобався аромат. Французи назвали його інакшим, не таким. У них є такий вираз «партікюлер». Не таке, як треба. Що сказати, я зателефонував на виробництво і  п’ять тонн вина вилили до каналізації.


Звісно, був розпач, було розчарування, але мене це не зупинило. Я закупив у Франції бочки і почав 10 місяців  витримувати вино в бочках.

 

Це було дуже правильне рішення. Це був перший успіх. Французи мене похвалили. Вина 2018 року взяли до колекції музею вина у Бордо. Там продають найкращі вина з усього світу. Потрапити на їхні полиці дуже престижно. Тепер там є вина і з України.

 

На запитання чи відрізняється якість українського вина від французького, Сергій відповів так:

- Розумієте, справа не в смаку. У нас є досить непогані виробники. На Закарпатті дуже гарні кліматичні умови, майже не буває морозів. Ми можемо вирощувати будь-які сорти винограду. А ось у традиціях, підході і практиці - ціла прірва. Ми відстаємо на багато років від тієї ж Франції. Якість дубових бочок, корків - це небо і земля. А їхня якість відіграє важливу роль у процесі виготовлення гарного вина. Саме тому і бочки, і корки я закуповую за кордоном.


Коли я готувала цей матеріал, мені не хотілося писати його як історію Сергія Стаховського. Мені хотілося написати мою власну історію.  Історію  знайомства з  людиною,  яка закохана у свою справу і в напій, який схожий на витвір мистецтва, який повертає мене в регіон, де я відпочивала і була щасливою: туди «де гори, полонини, де стрімкі потоки ріки», туди, де на схилах викохані виноградники, де лоза знає і пам‘ятає дотик рук виноробів, бо кожне гроно збирають власноруч.

 

Кожне вино, що ми дегустували, справило враження. Не було смачного і не смачного. Говорячи про вино, як на мене, зовсім неправильно говорити про смак. Треба говорити про почуття і відчуття.




Біле Трамінер


Насправді воно рожеве. Бо саме такий колір має виноград, з якого його виготовляють. У процесі воно набуває кольору стиглої пшениці.

 

«Золотаво-жовте з ароматом білих квітів, присмаком цитрусових, та тропічних фруктів», - так банально-стандартно про нього пишуть у каталогах. Я би почала опис із того, що це вино має характер. Трохи зухвале, вабить, заграє ледь відчутною кислинкою. Спокушає післясмаком. З ним цікаво. З ним - «про розмову з друзями».


5 із 5. Навіть якщо ви прихильник червоних вин, варто спробувати. Не пошкодуєте.



Червоне  Сапераві


Мій фаворит на дегустаційному вечорі. Традиційний «грузин», але тіло і душа справжнього українця.


Саме цей напій у мене після знайомства асоціюється із Сергієм Стаховським. Йому не потрібно грати мускулами, щоб справити враження. Він витончений, елегантний, підтягнутий і сексуальний. Він упевнений, що переможе!  Терпке, з нотками перцю, прянощів і шоколаду.

З ним - про смачну вечерю, душевні пісні і гарний настрій.


5 із 5 за нетрадиційну традиційність.



Червоне Мерло


Мерло - то історія.


Легка, гармонійна, такий собі ф’южн за смаком. Можливо, тому що сорт винограду, з якого його виготовляють,  дуже полюбляють жінки. Зібралися попліткувати з подругою? Це саме те, що додасть розмові пікантності і відвертості.


5 із 5 за довіру.

 

Сергій Стаховський  презентував на дегустації ще три позиції, які не були анонсовані.


Обмежена колекція, більш глибокий смак і витримка. Але то вже інша історія і вже не моя і не Сергія Стаховського, а ваша. Не завжди красива, не завжди приємна, не завжди її хочеться пам’ятати і згадувати.


Але справжня! Сповнена вражень і почуттів, як і вина від першої ракетки України.


Вся лінійка вин представлена у торговельній мережі «Бордо».



 

 

5 порад від сомельє

 

1. Колір має значення


Гарне вино має бути прозорим. Колір може бути досить насиченим, але не мутним. Допускається осад. Не плутати з помутнінням. Молоде біле не може бути коричнево-жовтим, а молоде червоне невиразно цегляного кольору. Це показник окислення і вина з невиразним смаком.


2. Обов‘язково вдихнути аромат


Вино може мати який завгодно аромат, квітковий, ягідний, цитрусовий. Чим не повинно віддавати, так це оцтом! Це табу і показник поганої якості.


3. Пити за правилами


Келих у формі тюльпана - то не примха.


Для дегустації потрібен саме такий фужер. У ньому вино дихає і  максимально розкриває свій аромат.


4. Червоне - до м‘яса не завжди


Червоне вино прекрасно смакує до пасти і піци, до страв із часником і пряними травами. Але з м‘ясом цей напій найгармонійніший.


5. Біле - не тільки до риби


Білі вина з вираженим ароматом. Звісно, до риби вони пасуватимуть найліпше. Але якщо ви спробуєте їх разом з оливками, вишуканим сиром чи смаженою куркою, то точно не розчаруєтесь. Є одне табу - червоне м’ясо і біле вино!

 

Автор: Леся Лазоренко
Теги: Бордо вино

Коментарі: 1

502
2 марта 2021 09:59

Чому не на правах реклами?


1 1

Інформація

Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Коментувати статтю можуть тільки зареєстровані користувачі.
Будь-ласка, УВІЙДІТЬ або ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.

Читайте також:

  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:



Вверх