Футболіст Роман Безус про війну, футбол та молитву українською

Кременчуцький футболіст, півзахисник «Гента» Роман Безус в прямому ефірі інстаграму Tribuna.com розповів про спілкування українською та російською, війну на Донбасі та Криму, а також поділився думкою, чи варто футболістам висловлюватися про політику.

«Я двомовний, але Богу молюся українською, вона рідніше»

- Я двомовний. Якби зі мною розмовляли російською, а я відповідав українською - мені б різало слух. Якщо говориш українською - думаєш українською. Якщо російською - то намагаєшся думати російською.

Українська більш рідна. Згоден з Рустамом Худжамовим, що було це - «селюк». У центральній Україні, я з Кременчука, відсотків 80 говорять російською. У селах - більше українською, але не чистою, а суржиком.

Коли приїжджали хлопці, говорили на суржику - йшла насмішка. Тоді люди більше намагалися переходити на російську. Так комфортніше, ти нібито крутий чувак - говориш російською.

З батьками розмовляю більше українською. У Бельгії познайомився з людиною, вже мій товариш, бельгієць, йому 48. Він в 18 років приїжджав в Україну, у нього там прадід був. Вивчив українську. У мене є тепер в Бельгії практика, спілкуємося українською, російською він не хоче нікого навіть чути.

Біблію читаю і Богу молюся українською. А з Яремчуком більше російською спілкуюся. У нас в команді два грузини, вони російською говорять, ми за одним столом сидимо.

«Росія забрала Крим, Донбас через неї закритий. Як можна туди їхати, приносити людям радість?»

- Ситуація така. Росія - напала, забрала Крим, закритий у нас Донбас через Росію. Як можна туди їхати, приносити людям радість? Це моя позиція. Я так би не зробив.

Але ця тема заїла. Всі говорять - я б не поїхав, кого не спитай. Все потім хвалять - ось красень. Це піар-новина.

Я так вважав і вважаю, що можна в іншому місці заробити.

«Якою би зіркою ти не був, якщо поводишся некультурно - не зможеш прославляти Україну гідно»

- Якщо ти в чомусь не дуже добре розбираєшся, то складно про це поговорити. Можеш говорити свою думку, але не всіх це цікавить. А щоб над ним сміялися - може, про це краще і не говорити.

На жаль, в політиці розбираються відсотків 10% нормально, але все люблять поговорити, хоча не завжди знають.

- Це добре, коли футболісти відкрито говорять про політику?

- Це добре, якщо ти говориш про це відкрито, але треба давати аргументи, розбиратися. Якщо ти даєш думку, тисяча або дві осіб візьмуть її, тому що тебе поважають і люблять, але що якщо воно неправильне. Ти їх зміниш, а думка зовсім нелогічна. Так що краще іноді не говорити.

Ми можемо думати, ділитися, щоб була дискусія з кимось, знаходити відповіді. Так можна розмовляти годинами, покращувати один одного в якихось думках, сперечатися. У такій ситуації можемо дійти до істини, а може і ні.

Треба підтримувати, любити Україну. Але зараз багато говорять - я прославляю, я не прославляю. Люди, які їдуть до Польщі на полуницю, або зірка номер один в Україні та світі - судити тебе будуть не по тому, що ти виграв або підняв прапор України.

Судити про Україну будуть по тому, яка ти людина. Їдеш і дивишся - українські далекобійники п'ють пиво і викидають банки в Європі десь. Говоритимуть - це українці.

Якщо ти суперзірка, українець, але не можеш читати, розмовляти, вульгарно спілкуєшся з людьми, вище когось себе ставиш, то якою б зіркою ти не був, якщо ти поводиш себе некультурно - то не зможеш прославляти Україну гідно. Важливо бути людиною скрізь - удома і за кордоном.

Щоб люди бачили - о, українці. Я в «Гент» переходив, вони знали, що українці - працьовиті люди, люблять працювати. А все тому, що перед цим Пластун і Яремчук показали, що більше всіх працюють в тренажерному залі, професійніше всіх ставляться до справи.

Ось і честь, ось і гордість. А якби вони п'яні приходили на тренування щодня, кидали сміття, похабно до людей ставилися - така слава була б про нас.

«Коли у мене був непростий період в «Генті», з боку Андрія Шевченка була підтримка»

- Коли я починав грати в «Сент-Трюйдені», то в національну команду мене викликали не завжди. Запрошення зі збірної стали регулярними вже під час моїх виступів на найвищому рівні - в «Генті». Ця команда не тільки бореться за медалі, а й грає в єврокубках.

Що ж стосується моїх попередніх викликів у головну команду, то в Україні у мене були різні періоди. Коли стабільно граєш в клубі, тоді і частіше опиняєшся в списку запрошених в неї. Так само було і під час виступів в «Динамо» і «Дніпрі».

- З Андрієм Шевченком телефоном періодично спілкуєтеся?

- Не дуже часто. Коли у мене був непростий період в «Генті», то з його боку була підтримка. Я йому за це дуже вдячний.

«Шоколад та пиво досить смачні й в Україні, не тільки в Бельгії»

- Що найбільше вразило у Бельгії? Однозначно важко сказати. Мабуть, все ж культура і соціальний рівень. Він у людей хоч і мінімальний, проте коштів їм цілком достатньо для нормального життя.

- Що більше до душі - бельгійський шоколад або пиво?

- Напевно, більше все ж пиво. А що стосується шоколаду, то він і у нас в Україні досить смачний. Власне, так само можна сказати і про пиво. Якось довелося побувати на екскурсії в одному з бельгійських міст. У ньому на цей час налічується більше тисячі сортів пива.

- Скільки сортів вам ще залишилося спробувати до тисячі?

- Думаю, дев'ятсот - це точно. А якщо серйозно, то я не дуже люблю дегустувати кожен сорт. Адже пиво в Бельгії досить міцне. Коли ти питаєш у бельгійців, яке з них вважається найсмачнішим, то вони називають те, яке має 10 градусів алкоголю. Я таке не можу пити, воно мені не подобається.

«Коломойський купив «Дніпро», як іграшку. Коли вона зламалася - викинув»

- Коломойський молодець або не молодець в плані «Дніпра»?

- Для уболівальників - більше не молодець. Якби його не було - може, не було б ні фіналу, ні ЛЕ. Але перед цим «Дніпро» був все одно, робив славу в Союзі, Україні. Була слава і «Дніпро». А з ним команда дійшла до Ліги Європи, але зараз немає «Дніпра». Закінчилася історія такого клубу. 100-річна історія.

Чи не молодець тільки в тому плані, що команди не стало. Якби він не заплатив зарплату, але зберіг клуб, просто відійшов від справ. Думаю, були моменти, коли можна було заплатити тренерам-іспанцям.

На наступний рік нас чекала Ліга чемпіонів, нам би заплатили ті ж гроші. А потім продати або віддати клуб комусь. Але це було його, він купив, отримав клуб, як іграшку. Коли вона зламалася - то викинув. Шкода. Велика історія. Велика втрата для уболівальників.

«Можливо, помилка в «Динамо» була в тому, що не скаржився, а просто працював»

- Ми поговорили після якогось матчу з Ребровим. Я намагався все робити, як хочуть, з'явилася структура, з'явилася Рауль. Я намагався це зрозуміти. Може, не завжди виходило. Трохи перестав грати, працював. Можливо, помилка в тому, що не ходив, не скаржився, а просто працював.

Може, думали, що я заспокоївся. Є машина, квартира. Але я з таким зіткнувся і в Бельгії. Переломні моменти завжди наступали після розмов з тренером. Тоді починав грати на іншому рівні.

Ми поговорили з Ребровим про оренду в «Дніпрі». Він сказав, щоб я пішов на півроку в оренду, влітку повернувся, може, когось продадуть.

Ми поїхали у відпустку з Ярмоленко. Мені подзвонив Маркевич, запитав, чи хочу я до них. Я дав відповідь. Запропонували контракт на три роки повноцінний. Я погодився і все.