Великдень — одне з найбільших християнських свят, яке вшановує Воскресіння Ісуса Христа. У цей день люди збираються в храмах, освячують паски, яйця, мʼясо та інші страви, вітають одне одного словами «Христос Воскрес!» — «Воістину Воскрес!»
Але традиції, повʼязані з цим святом, мають глибші корені, що сягають дохристиянських часів. Задовго до прийняття християнства на українських землях наші предки святкували Великдень Дажбожий.
Це свято відзначалося під час весняного рівнодення, коли день і ніч зрівнюються, а природа починає прокидатися. Люди вітали прихід весни, вшановували Сонце як джерело життя, молилися за родючість землі та злагоду в родині й віншували: «Божич Воскрес! Хай і земля (природа, простір) Воскресне!»
Символіка обрядів і звичаїв
- Яйце — головний символ життя, родючості та Сонця. Фарбовані й розписані яйця (писанки) існували ще задовго до християнства як магічні обереги.
- Паска — традиційний круглий хліб, що символізував Сонце, багатство і благословення. У дохристиянські часи пекли сонячні короваї або обрядові хліби, які дарували богам весни.
- Хороводи — молодь водила танці по колу (інколи проти годинникової стрілки), імітуючи рух Сонця, що мало сприяти розквіту природи й родючості полів.
- Гойдалки — катання на гойдалках символізувало поєднання неба і землі, а стрибки вгору були обрядом для високого росту рослин.
- Вогонь — часто запалювали багаття, які очищали простір, давали силу, захищали від злих духів.
У дохристиянські часи Великдень Дажбожий був не лише весняним святом, а й початком нового року.
Весна — початок життя, тому саме тоді закладалися нові плани, союзи, подружжя і навіть проводили обрядові весілля.
Сьогоднішнє святкування Великодня є синтезом християнських і прадавніх традицій, які, попри зміну релігійних уявлень, залишаються живими. Ми досі даруємо писанки як символ добра і життя, освячуємо паску, як благословенний хліб, прикрашаємо дім зеленню — символом оновлення, віримо у перемогу світла над темрявою, життя — над смертю.
