«Воювали ми за дружин, дітей, батьків, за загиблих і поранених» — у Горішніх Плавнях відкрито виставку присвячену «Кіборгам»

11.02.2025, 21:03 Переглядів: 721

У Краєзнавчому музеї відкрилася виставка «"Кіборги" з Горішніх Плавнів. Оборона Донецького аеропорту очима земляків». Захід приурочений до Дня вшанування пам’яті захисників Донецького аеропорту. В експозиції представлені нагороди бійців, світлини з місця подій та фрагменти зброї, якою користувалися українські воїни.

Учасниками експрес-виставки (поза планової експозиції, пов’язаної з актуальною темою) «"Кіборги" з Горішніх Плавнів. Оборона Донецького аеропорту очима земляків» стали представники культурної та освітньої галузей, працівники відділів музею. Присутні вшанували пам’ять загиблих на російсько-українській війні воїнів хвилиною мовчання.

Щороку 20 січня в Україні вшановують пам’ять захисників, які героїчно боронили Донецький аеропорт: 242 дні протистояли навалі російських військ та проросійським бойовикам. Десять років тому, 21 січня 2015 року, українським командуванням було прийнято рішення про виведення війська з нового термінала, повністю зруйнованого та непридатного для оборони.

Наукова співробітниця Краєзнавчого музею Альона Кривенко зазначила, що зоною бойових дій став аеропорт, історія якого починається на початку 1930-х років. До Чемпіонату Європи з футболу 2012 року тут збудували нову злітно-посадкову смугу, розраховану на всі типи літаків. Під час церемонії відкриття оновленого аеропорту на неї приземлявся й найбільший у світі літак АН-225 «Мрія», який після початку повномасштабної війни був знищений російськими окупантами в аеропорту «Антонов» у Гостомелі.

«Із Донецького аеропорту можна було дістатися до Європи, Китаю, США і країн Близького Сходу. Він був одним із ключових стратегічних об’єктів під час війни на Сході України, адже це важливий транспортний вузол, який зв’язував Донбас із рештою країни», — наголосила Альона Кривенко.

Присутні переглянули фільм про аеропорт мирного часу і про те, як «кіборги»-захисники Донецького аеропорту боронили стратегічно важливий об’єкт.

«Серед них були й наші земляки, герої-кіборги. Це Владислав Перун і, на жаль, загиблі під часповномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Олексій Халєзов та Ілля Резнік», — вказала співробітниця музею.

Герої-земляки Молодша наукова співробітниця Краєзнавчого музею Юлія Джанієва розповіла, що Владислав Перун перебував у зоні бойових дій на Сході України від серпня 2014-го по жовтень 2015 року.

«Отримавши повістку, він одразу пішов до військкомату, де познайомився з Олексієм Халєзовим, який теж служив у повітряно-десантних військах», — розповіла співробітниця музею.

Юлія Джанієва зачитала спогади Владислава Перуна про події в Донецькому аеропорту.

«В аеропорту ми пробули десять днів і ночей, а саме десять ночей, оскільки вони були дуже страшними, — згадує захисник. — Удень ми теж знаходилися як у тунелі, світло бачили лише через розбиті вітражі. У підвалі перебували сепаратисти, перший поверх був наш, другий ми утримували наполовину, третій — займав ворог. Спочатку реагували стрільбою на кожен шурхіт, на кожен звук, доки не звикли. По нам вівся постійний обстріл із мінометів, «Градів» [реактивна система залпового вогню — Ред.] та різної стрілецької зброї. Із важкого озброєння у нас були лише РПГ [ручний протитанковий гранатомет — Ред.], АГС [автоматичний гранатомет станковий — Ред.], а все інше — це стрілецька зброя. Просили мінометників та артилеристів допомогти нам. Завдяки їм вдалося потрапити у склад боєприпасів. Особливих укриттів у нас не було, хіба що за колонами. Ми знаходилися постійно на відкритому майданчику. Якимось дивом, приблизно на сьому добу нашого перебування в аеропорту, місцевому жителю вдалося під обстрілами привезти нам цілий КамАЗ мішків із піском, тож ми змогли укріпити свої позиції. Я не знаю, завдяки чому чи кому, але ми виїхали з аеродрому без «200-х» і «300-х». Командир дав нам відпустку. Це був дуже складний бойовий досвід, який сниться мені до сих пір».

Як розповіла Альона Кривенко, Олексій Халєзов до початку російсько-української війни працював у компанії «Центр впровадження інформаційних технологій "Фобос"» у нашому місті. У 2014 році вступив до лав ЗСУ добровольцем, тож мав можливість обрати бригаду. Прагнув потрапити у свою, 25-у аеромобільну, де проходив строкову службу, але набору туди не було. Тому долучився до 95-ї бригади. Зі спогадів Олексія Халєзова про тяжкі бої в Донецькому аеропорту:

«Ми були у Слов’янську, потім Покровськ. Саме тут і почули про події в Донецькому аеропорту та про легендарних „кіборгів“. Ми рвалися туди… Здійснилося… Донецьк… Палаючі будинки біля дороги… Відчувалося наближення зони бойових дій. У Пісках, за 4 км від аеропорту, не було жодного клаптика землі, де не побувала міна. Вивантажуємося вночі, говоримо пошепки — це правило № 1 для новоприбулих. Згадуємо дім…».

Два-три дні, згадував захисник, новоприбулі бійці звикали до постійної стрілянини, вибухів.

«Людина до всього звикає. З їжі — на сніданок вермішель швидкого приготування з тушонкою та напівсухий хліб. Такі ласощі не завжди. Інколи навіть не було коли поїсти. Сну немає. «Кіборги» зі стажем ділилися досвідом, розповідали про тонкощі захисту термінала, — розповідав Олексій Халєзов. — Заїхати до нас можна було лише вночі БТРом, але не в сам термінал, оскільки там стояла розбита техніка. Під час розвантаження обстріли починалися з усіх сторін. Намагалися ліхтариками не світити, щоб не привернути до себе увагу. Ось так у темряві розносили їжу, воду, боєприпаси та мішки з піском. Вдень ми ходили в розвідку поверхами. Розтяжки стояли всюди. Іноді ворог примудрявся знімати наші і ставити свої. Будівля була як решето. Волого, холодно. Спали у взутті та бронежилетах. Рятувало те, що через уламки до нас майже неможливо було пройти без шуму».

Одного разу вночі, згадував боєць, на території аеропорту почали працювати ворожі «Гради», обстрілюючи сопки та селища, хоча це була окупована територія.

«Ми не одразу зрозуміли, навіщо вони це роблять. Як виявилося, ворог максимально підтягнув техніку до наших позицій, стріляв у своїх і відразу відходив, звинувачуючи потім нас у цих обстрілах», — розповідав Олексій Халєзов.

Як зазначав боєць, аеропорт знаходився в «котлі» у сепаратистів, вони йшли з усіх сторін. Термінал майже повністю залишився без стін і прострілювався снайперами.

«Завершувався термін нашого там перебування. За нами мали приїхати три БТРи, а прийшло тільки два. Один заблукав, бо їхав у темряві, без світла. Більша частина хлопців виїхала з терміналу вночі. Ми з командиром роти залишилися чекати третій БТР. Десь о 4-5 годині ранку приїхали за нами й привезли зміну, продовольство та боєприпаси. Коли ми вантажилися, знову почалася стрілянина. Виїхали в Піски, а наступного дня — у Слов’янськ», — згадував захисник.
«Де б ми потім не були, в якій гарячій точці, після того, як затихала вечірня стрілянина, бійці розходилися по своїх позиціях і всі, як один, виходили на дружній зв’язок із рідними, переконуючи їх у тому, що все добре, все в порядку, — підкреслював Олексій Халєзов. — Дивовижно, наскільки синхронно і швидко зброю змінювали мобільні телефони заради однієї фрази: «Живий! Здоровий! Все добре!». Воювали ми за дружин, дітей, батьків, за загиблих і поранених, за мирне небо, за те, щоб залишитися живими. Люблю Україну і сподіваюся, що хлопці віддали своє життя недаремно».

Олексій Халєзов героїчно загинув, захищаючи Україну, під час повномасштабної війни, 21 жовтня 2023 року, Ілля Резнік, розповіла Юлія Джанієва, долучився до лав Збройних сил на початку квітня 2014 року. Служив за контрактом. З червня до початку серпня 2014 року вивозив поранених після бою за Донецький аеропорт, але був і сам тяжко поранений снайпером на території населеного пункту Піски. Пройшов курс реабілітації і після лікування знову повернувся до військової частини. Після початку повномасштабної війни боєць знову став на захист України. 27 червня 2024 року Ілля Резник героїчно загинув, виконуючи бойове завдання.

Багатьох бійців, які захищали Донецький аеропорт, відзначено державними нагородами, на жаль, декого — посмертно. На їхню честь з’явилися документальні фільми та книжки. Національний банк України, вшановуючи пам’ять героїв, випустив монету «Захисникам Донецького аеропорту», а Укрпошта — марку на честь «кіборгів».

«Усі захисники аеропорту — військові, медики, волонтери — стали національним символом відваги, стійкості та незламності, про що ми, українці, будемо пам’ятати завжди. І це найменше, що можемо зробити для них» — наголосила Юлія Джанієва.

На виставці представлені нагороди наших воїнів-захисників, фотографії з місць подій, фрагменти зброї, якою вони користувалися, та інші експонати.

Автор: «Хроніки тижня»
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Інформація

Користувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі до даної публікації.
Будь-ласка, ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ.
Ознайомтесь із правилами коментування.
Читайте також:
  • Kiaparts
  • НОВИНИ ПАРТНЕРІВ:


Свіжий випуск (№ 6 від 6 лютого 2025)

Для дому і сім'ї

Читати номер

Для дому і сім'ї - програма телепередач

Читати номер

Приватна газета

Читати номер
Попередні випуски
Вверх