«Крізь морок війни. Кременчук. Рік другий» — у кременчуцькій міській художній галереї презентували збірку про війну

У суботу, 23 грудня, у кременчуцькій міській художній галереї відбувся захід, присвячений визначній події в літературному житті міста — презентації проєкту творчої спілки журналістів Кременчуччини «Крізь морок війни. Кременчук. Рік другий»

Відкрив захід очільник Творчої спілки журналістів Кременчуччини, натхненник та ідейний наставник Володимир Шевченко. Саме він на презентації першого видання книги запропонував авторам не зупинятися, а продовжувати залишати для історії події сьогодення, вилиті на папір криз призму зранених душ. І ось вже вийшла у світ друга книга й готується третя. Тож голова спілки запросив авторів до подальшої співпраці.

Під оплески присутніх вручив Грамоту Полтавської обласної ради й Грамоту Полтавської обласної організації НСЖУ членкині спілки, яка пропрацювала в ній більше 20 років, Людмилі Оловятенко.

Також Володимир Євгенович вручив Знак народної пошани — Орден «За розбудову України» членкині спілки Тетяні Булат.

Крім того, під час заходу в ряди спілки урочисто прийняли Тетяну Широку й Любов Карпову — їм вручили посвідчення членкинь НСЖУ.

Присутніх привітав полковник, засновник Музею військової історії Кременчука, очільник громадської організації ветеранів війни Володимир Поляков.

— В житті творчої людини є велике щастя — народження нового твору. Ми представляємо на ваш розсуд неймовірно емоційні, яскраві й болючі, тендітно-ніжні й розриваючи душу сповіді авторських сердець. Запрошуємо усіх співавторів збірки, — запросила на імпровізовану сцену ведуча.

Кожен з присутніх авторів розповів про що написав у збірці.

Олена Родіна авторка «Листа коханому» та «Листа з війни» поділилася народженням цих творів:

»Мій чоловік був на фронті. Як часто замість дзвінка або листа він просто писав СМС, або ставив «+». Я їх отримувала й розуміла, що він живий….І це було дуже важливо. Але листи, паперові, живописі я писала їх й передавала з волонтерами. Описувала наше життя, події, які відбувалися. наші почуття й чоловік отримував ці листи й жив це життя разом з нами. І це додавало йому сил.

Хочу сказати, що багато дружин, які чекали своїх чоловіків, розуміють про що це. Цими листами навіть зацікавилося «Авто радіо» й зробило великий проєкт «Повертайся живим». Я хочу подякувати за можливість бути надрукованою в цій книзі й стати частиною історії нашої країни».

Про свою роботу над збіркою розповіла місцева поетеса Наталія Маєвська. Вона прочитала вірш «Косар», який надрукований в книзі.

Авторка Оксана Гриниченко, яка приїхала у Кременчук з окупованої території, розповіла у своїх оповіданнях про те, який шлях довелося пройти, щоб приїхати на рідну українську землю. Разом з чоловіком вона поїхала від «руського миру», який прийшов в її рідне місто, кинувши все, що було дорого душі, й почала нове життя.

— Перше, що я зробила, коли перетнула наш кордон, стала на коліна й дала волю емоціям. Я плакала й цілувала рідну землю, дякуючи Богові, що допоміг подолати велику відстань, п’ять країн… Про це я написала у своїх нарисах. Я щаслива, що маю змогу розповісти про справжній «руський мир», який приніс людям так багато горя. Колись цю книгу через роки прочитають наші діти й онуки й будуть знати, як воно насправді відбувалося… — розповіла авторка.

Свою творчість презентували й представники молоді. Вероніка Капустинська та Маргарита Капцевич, здобувачки освіти Кременчуцького льотного коледжу також є співавторками книги «Крізь морок війни. Кременчук. Рік другий». Дівчата розповіли у своїх творах всі почуття, які живуть в їхніх душах.

Також вони — учасниці гурту «Крила» — заспівали святкову пісню, якою подарували всім присутнім різдвяний настрій.

Ще один співавтор збірки Володимир Шевченко розповів, як народжувалися його оповідання «Два листи» й «Козаки», надруковані в книзі, та запросив всіх охочих брати книгу у бібліотеці та читати її.

Також Володимир Євгенович вручив Дипломи конкурсу «Українська мова — мова єднання» всім переможцям конкурсу, які цього року брали в ньому участь.

— Шановні друзі, я вважаю, що кожне гарне діло повинно мати продовження. Тому у нашої спілки попереду багато роботи. Зараз ми працюємо над двома проєктами — »Герої Кременчуччини — Герої України» Від пам’яті лишились сторінки». Ми хочемо, щоб майбутні покоління знали справжню, не викривлену системою влади, історію цих подій. Знали тих, хто стояв і зараз стоїть на нулі й своїм життям платить за нашу свободу, за нашу можливість збиратися такою чудовою творчою спільнотою. А ще маємо надію, вірніше щиро бажаємо і абсолютно впевнені, що наступним творчим літературним доробком нашої спілки стане велична книга про ПЕРЕМОГУ УКРАЇНИ! — завершила захід ведуча Тетяна Булат.

Мирослава УКРАЇНСЬКА