Зима 2026 року стала справжнім випробуванням для Кременчука. Кілька годин світла на добу, холодні батареї, темні вулиці. Місто звикло до нового фону життя з гулом генераторів.
І все ж були місця, де в темряві залишалося світло. Де було тепло. Де пахло кавою.
Кав’ярні міста стали маленькими островами стабільності. Але за цією атмосферою щоденна виснажлива робота: тисячі гривень на паливо, ремонт обладнання, постійне обслуговування генераторів і велике психологічне навантаження на власників бізнесу.
Журналісти «Кременчуцького Телеграфа» поговорили з власниками місцевих кав’ярень, які не вимкнули кавомашини навіть під час тривалих відключень електроенергії.
Вони відверто розповіли:
- коли зрозуміли, що «життя з генератором» це надовго;
- скільки насправді коштує день роботи без світла;
- чому не підвищували ціни на каву;
- як гості допомагали кав’ярням під час блекаутів.
За словами підприємців, генератор інколи «з’їдає» до 7–10% витрат бізнесу, а робота обладнання може коштувати близько тисячі гривень на день. Попри це, багато закладів свідомо не перекладали ці витрати на гостей.
Власники кав’ярень зізнаються: цей досвід навчив їх головного – працювати за будь-яких умов і швидко адаптуватися до нової реальності.
А ще, бачити, як у складні часи люди підтримують одне одного. Гості допомагають переносити генератори, діляться контактами майстрів, приходять просто випити кави й сказати кілька теплих слів.
Дивіться повне відео з історіями кременчуцьких кав’ярень.
Раніше ми писали, що через дорогу електроенергію можуть зрости ціни на овочі та молочку.
