Чому в бюджеті немає грошей?

На вулиці Жовтневій – біля шпиталю інвалідів ВВО –  знаходиться комунальне підприємство «Союзрембуд».  Воно займає близько  гектара  інвестиційно  привабливої   землі у центральній частині міста.  А  центр зараз  активно забудовується  приватними компаніями.  Більшістю з  них  керують  депутати  кременчуцької  міськради. 
І ось  на останній  сесії депутати міськради раптом  дружно голосують  за те, щоби дозволити комунальному підприємству «Союзрембуд»  (голова – депутат міськради Шендрик) списати  основні засоби підприємства, які належать до комунальної власності територіальної громади Кременчука. А списати та демонтувати  їх треба, бо підприємство звільняє ділянку – тепер тут вестиметься  будівництво  багатоповерхівок.
Залишкову  ціну за комунальне майно «Союзрембуду»  депутати затвердили смішну – близько 68 тисяч гривень.  Наприклад, паркан  із залізобетонних плит, який тягнеться по периметру ділянки площею у гектар,  оцінений  у  94 гривні.
Депутати-комуністи виступили проти занизької  оцінки  вартості комунального майна та запропонували виставити його на аукціон – разом з інвестиційно привабливою земельною  ділянкою. На думку комуністів, у такому випадку реалізація комунального майна принесла б міському бюджету 3-4 мільйони гривень.
Депутати не підтримали пропозицію –  не проголосували за аукціон.  І, фактично, начхали на можливість продати комунальну власність із зиском для міста та покласти до бюджету розвитку Кременчука 3-4 мільйони  гривень.
Коли депутати чхають на інтереси громадян, гарантом прав кременчужан має виступити міський  голова.  Але  міський  голова пан Глухов  теж  висловився  проти аукціону.   Свою позицію він аргументував так: якщо ми продамо з аукціону  ділянку та майно за 4 або навіть 5 мільйонів, ця сума «ляже на карман тих, хто купить квартири у новому будинку!».
Позиція міського голови виглядає більш, ніж дивно. У даному випадку, він розкидається   грошима мешканців  міста.  Адже кошти від  продажу комунального майна йдуть  до бюджету розвитку міста.  Тобто, за ці кошти могли б побудувати шматок такого  необхідного  Крюкову та нагірній частині  водогону або  відремонтувати  частину бридких кременчуцьких доріг та тротуарів.  4-5 мільйонів, від яких так легко відмовився мер, – це майже половина бюджету розвитку Кременчука на 2007 рік (весь бюджет складає трохи більше 10 мільйонів гривень).
Але міський голова  знехтував інтересами майже  300 тисяч  громадян заради 50 сімей, що оселяться у новобудові. Хто ці сім’ї?   Звідки така турбота про них?  Чи все-таки це турбота не про них, а про економію коштів фірм-забудовників, які б мали викупити ділянку та майно?  На сесії  називався  найімовірніший  забудовник –  кременчуцька фірма «Житлоінвест».  З нею  щільно  пов’язані  депутати  міськради – соціалісти Шевчук та Кушнір.  Якщо  будуватиме саме ця фірма, все стає на свої місця.  Депутати міськради лобіюють власні інтереси.   Мер їх  підтримує.  А міська громада пролітає «мимо денег».

XI сесію міськради, де кременчуцькі депутати ділили між собою  комунальні  землі, відвідав  колишній міський голова, а нині народний депутат пан Надоша.  Він поставив цілком слушне запитання: чому сьогодні  місто отримує  так  мало  коштів від продажу  земельних  ділянок та за  дозволи на будівництво?   За словами пана Надоші, за 18-мільйоннне будівництво торговельно-розважального комплексу «Енеїда» на місці знищеного парку МЮДа  Кременчук отримав лише  60 000 гривень – компенсаційні кошти за вирубані  дерева.  То у чому зиск для міста від такого будівництва?   Чому козирну величезну  ділянку напроти  центрального вокзалу не продали з аукціону, щоби заробити кілька мільйонів гривень  для  міста?
Жоден з депутатів не відповів на запитання нардепа. Промовчав і міський голова. Чому? Можливо, тому що із забудовниками – «варягами» не все так просто?  Левову  частку торговельно-розважального комплексу  «Енеїда»  зводить донецька  фірма «Амстор-М».  Але зайшла вона до парку МЮДа, на нашу думку, за сприяння  впливового депутата кременчуцької  міськради пана Сеня.  До речі, він і сам будує  власний  шматок  комплексу «Енеїда».  Кілька років тому міська влада передала парк МЮДа в управління  пану Сеню  – точніше, фірмі «Меркатор-АЗС», якою він керує.  Тоді ж була розроблена угода, згідно з якою влада не мала  права  здати в оренду та змінити  цільове призначення  паркової  земельної  ділянки без узгодження з  управителем – паном Сенем.  Отже, маємо всі підстави вважати, що присутність «Амстор-М»  у парку  узгоджена  із впливовим депутатом.  Більше того,  маємо підстави вважати, що сам депутат її  з владою і узгодив – на певних умовах.  Адже пан Сень – не та особа, якій  нинішня міська влада могла б ставити вимоги.  
Отже, панове між собою домовились.  Але кременчуцька громада знову пролетіла «мимо денег».  Адже  сума, отримана містом  за величезну ділянку, мізерна.  Ділянку не продали, а здали у дуже скромну оренду (рішення міськради від 31.01.2006).  У 2008-му, коли термін оренди  скінчиться, ділянку приватизують забудовники – на пріоритетних і дуже вигідних для себе умовах.  «Свої» у Кременчуці не платять.  До бюджету. 

Зазвичай, грошей немає або тому, що немає, або тому, що їх  розтаскують.  Якщо говорити про бюджет розвитку Кременчука на 2007 рік, то у ньому трапляється і те, і те. Бюджет досить скромний, як для промислового міста – 10 691 179 грн. на рік.  Коштів обмаль, і на них треба побудувати водопровід на вулиці Макаренка, залатати дорожнє покриття на вулицях Художній та Насосній, реконструювати  котельні у кварталах 176 та 17, побудувати водопровід на Московській та водогін від дюкера на Мічуріна, а також реконструювати табір  «Зоряний»,  музей Макаренка та міський краєзнавчий музей –  і це ще далеко не повний перелік об’єктів будівництва та реконструкції на 2007 рік.  А коштів, нагадаємо, усього 10 нещасних мільйонів.
Тим дивніше виглядає рішення депутатів міськради, які проголосували на XI сесії міськради за виділення 300 000 гривень з бюджету розвитку 2007 року  на реконструкцію будівлі колишнього клубу залізничників.
Старий клуб знаходився у Міському саду. 12 лютого цього року  клуб  дощенту згорів.  А через два тижні, 27 лютого, депутати все одно  уперто виділяють на його реконструкцію 300 000 гривень.  Що збираються  реконструювати панове  депутати  на згарищі?  Чи згарище – це лише зручна  декорація для безслідного  зникнення  чергової  порції  бюджетних коштів?  До речі, у Міському саду їх здиміло  чимало.  Просто якийсь містечковий  Бермудський  трикутник виходить.  В результаті недобросовісного управління міського спорткомітету (саме йому влада передала в управління у 2005 році Міський сад ) місто вже втратило гроші  – приміщення клубу згоріло.  Але депутати знову вкидають кошти в цей Бермудський трикутник.  Чи доречні такі витрати бюджетних коштів?

Порівняй!
Для реконструкції  реально існуючого дитячого  табору «Зоряний» депутати виділили 400 000 грн.  А  для реально неіснуючого клубу залізничників – 300 000 грн.