Сьогодні, 31 серпня, відбулося чергове засідання у кримінальному провадженні щодо загибелі 4-річної дитини внаслідок падіння дерева на території дитсадка №19 під головуванням судді Пальчик.
Цього разу суд заслуховував чотирьох перших свідків — працівниць дитсадка, які були на роботі у день трагедії. Вони працювали з дітьми та брали участь в огляді території закладу.
Свідок Донець: дерева оглядали без спеціального обладнання
Працівниця садочка, бухгалтерка Донець входила до комісії, яка перед початком навчального року оглядала територію закладу.
Вона пояснила, що дерева перевіряли лише візуально: дивилися на кору, сухе гілля, дупла та інші помітні пошкодження.
Спеціального обладнання члени комісії не використовували, дерева не обмірювали, їхній вік та внутрішній стан не визначали.
У нас немає спеціальної освіти, — пояснила свідок.
За її словами, каштан, який згодом упав, під час огляду не викликав підозр. Донець також зазначила, що після падіння бачила дерево і не помітила на зламі очевидної трухлявості.
Тетяна Самойленко: витягувала дитину з-під гілок
Вихователька Тетяна Самойленко також перебувала на майданчику під час падіння дерева. Вона розповіла, що кинулася до дітей та витягнула постраждалого хлопчика Марка з-під гілок. Згодом працівники побачили, що під деревом знаходиться ще й Настя Німчина. Вони почали піднімати дерево, щоб її звільнити.
Самойленко також пригадала, що того дня був вітер. Але не вважала його настільки сильним, щоб не виводити дітей на прогулянку. Про штормове попередження працівникам закладу, за її словами, не повідомляли.
Якби було попередження, то не вивели б, — сказала вихователька.
Вона також зазначила, що вихователі оглядали майданчики перед прогулянками. Видимих ознак того, що каштан становить небезпеку, за її словами, вона не помічала.
Інна Панкевич: побачила, що над ними дерево
Вихователька Інна Панкевич розповіла, що близько 11.45 прийшла на майданчик приймати зміну. Діти саме закінчували прогулянку та збирали іграшки.
У цей момент вона почула тріск і побачила дерево, яке почало падати в бік дітей.
Я крикнула: «Дерево! Діти, всі в павільйон!» — пригадала вихователька.
Жінка побігла до дітей, однак дерево впало. Під гілками опинилася й вона сама. Вибравшись, вихователька побачила травмовану дитину, взяла її на руки та понесла до приміщення садочка.
Панкевич зазначила, що до трагедії не помічала на каштані сухих гілок, дупел чи інших очевидних пошкоджень. За її словами, візуально дерево виглядало живим і здоровим.
Медсестра Грицик: «Дівчинка була без свідомості»
Четверта допитана працівниця, медсестра Грицик, в той час знаходилася у харчоблоці. Разом із кухарями вона почула звук падіння, а згодом — крики.
Коли жінка вибігла надвір, то побачила виховательку, яка несла травмовану дитину до приміщення.
У медпункті жінка оцінила стан дівчинки та викликала «швидку».
Дівчинка була без свідомості, очі були відкриті. На питання не відповідала і не реагувала, — розповіла вона.
Невдовзі до медпункту принесли хлопчика. Він був при свідомості, плакав і скаржився на біль у нозі. До садочка направили дві бригади швидкої. Медсестра поїхала до дитячої лікарні разом з дівчинкою, де її, за словами жінки, одразу повезли до реанімації.
Медсестра Грицик також входила до комісії, яка перед початком навчального року оглядала територію. Вона підтвердила, що стан дерев оцінювали візуально, без спеціальних приладів та експертів.
Я не маю ніякої освіти, щоб оцінювати дерево, — сказала свідок.
За її словами, комісія звертала увагу на сухі гілки, дупла, нахил та інші зовнішні ознаки. Каштан на момент огляду виглядав здоровим. Свідок також заявила, що Гладенька чи Панащук не впливали на членів комісії та не вимагали вносити до акта інформацію, яка не відповідала результатам огляду.
Після допиту усіх свідків слухання відклали до наступної спланованої дати. Тоді планують заслухати інших свідків у справі.
Нагадаємо, на минулому засіданні суд допитав законного представника потерпілого хлопчика — його бабусю та його батьків. Також присутні переглянули відеозапис допиту матері загиблої дівчинки, який відбувся торік у березні.
